Головуючий у 1 інстанції - Лебеденко С.В.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
УКРАЇНА
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2014 року справа №262/3091/14-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Геращенко І.В., секретарі судового засідання Сульженко А.В., за участю позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 02 червня 2014 року у справі № 262/3091/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він має статус інваліда війни 3 групи, у зв'язку з чим має право щорічно до 5 травня отримувати щорічну разову грошову допомогу в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач положення Закону не виконує, порушуючи його права та сплачує допомогу в значно меншому обсязі. Просив суд стягнути з відповідача суму недотриманої компенсації щорічної допомоги на оздоровлення до 5 травня за 2014 рік з усіх видів доходів з урахуванням 25 % на суму не дотримуваних грошей на час сплати та індекс інфляції.
Постановою Пролетарського районного суду м.Донецька відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що він має статус інваліда війни 3 групи, у зв'язку з чим має право щорічно до 5 травня отримувати щорічну разову грошову допомогу в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач положення Закону не виконує, порушуючи його права та сплачує допомогу в значно меншому обсязі.
У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. При таких обставинах суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність особи, яка не з'явилася.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи (а.с. 4) та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, знаходиться на обліку в УПСЗН Пролетарської районної ради м. Донецька.
Згідно інформації УПСЗН, у 2014 році позивачу була виплачена разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 2020, 00 гривень.
Зазначене також підтверджено позивачем в судовому засіданні. Однак, він не погодився із даним розміром допомоги та звернувся до суду.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог посилався на статтю 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та вважав, що грошова допомога повинна виплачуватися відповідно Постанови КМ № 102 від 16 квітня 2014 року у розмірі 2020 грн.
Колегія суддів вважає зазначений висновок помилковим виходячи з наступного.
Частиною 5 статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції яка діє на час звернення позивача до суду) передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
При вирішенні справи суд першої інстанції невірно посилався на редакцію статті, відповідно до змін, які були внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, та які визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
При таких обставинах застосування підзаконного нор мативного акту - Постанови КМ Постанови КМ № 102 від 16 квітня 2014 року суперечить Закону України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХІІ- «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захи сту».
Зазначена позиція викладена й в рішенні Верховного суду України від 14 березня 2013 р. у справі № 21 -33а13 в який аналізуючи правовідносини щодо виплати грошової допомоги ветеранам війни у 2009 р., зазначив, що розмір цієї виплати регулюються положеннями Закону України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль ного захисту» (у редакції, чинній на час виник нення спірних правовідносин), ч. 5 ст. 12 якого було передбачено, що щорічно до 5 травня учас никам бойових дій виплачується разова грошо ва допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Тому застосування до цих правовідносин положень Закону України від 26 грудня 2008 р. № 835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 р. № 211 «Про роз міри разової грошової допомоги, що виплачу ється в 2009 році відповідно до Законів Украї ни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацист ських переслідувань», яка є підзаконним нор мативним актом та суперечить Закону України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХІІ- «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є помилковим (постанова Верховного Суду України).
При таких обставинах сума яка повинна бути доплачена позивачу становить 949грн. (мінімальна пенсія на 2014 рік) х 7 - 2020 грн. (виплачена сума) = 4623 грн.
Щодо заявлених вимог про стягнення зазначеної суми з урахуванням про процентної ставки по кредиту у розмірі 25 відсотків на невиплачену суму, колегія суддів зазначає, що це не передбачено законодавством тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити.
Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права.
При таких обставинах постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Повний текст постанови складений 03 липня 2014 року.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 02 червня 2014 року у справі № 262/3091/14-а - задовольнити частково.
Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 02 червня 2014 року у справі № 262/3091/14-а - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік - задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку на користь ОСОБА_2 разову грошову допомогу до 5 травня за 2014 рік у розмірі 4623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) грн.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.
Головуючий О.О.Шишов
Судді І.В.Сіваченко
І.В.Геращенко
Немає коментарів:
Дописати коментар