на Пропозиції Президента України до Закону України «Про внесення змін до
Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
щодо соціального захисту постраждалих осіб»
Президент України вважає, що прийнятий Верховною Радою України 17 березня 2016 року Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо соціального захисту постраждалих осіб» (далі – Закон) не може бути підписаний з огляду на те, що: відновлюється неефективний та застарілий механізм надання соціальних пільг для усіх категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; окремі положення Закону запроваджують переваги, що не відповідає конституційним принципам рівності громадян перед законом та недопущення привілеїв, зокрема, є дискримінаційним щодо категорії працюючих пенсіонерів, певних категорій постраждалих; пропонований Законом підхід не відповідає єдиній політиці держави у системі реформування надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян шляхом забезпечення їх адресності з урахуванням середньомісячного доходу сім'ї тощо.
Головне управління підтримує окремі застереження Президента України, а також поділяє занепокоєння щодо можливості виконання вимог Закону «в умовах обмеженості бюджетних ресурсів і суттєвого падіння економіки держави, ризиків можливого розбалансування Державного бюджету України». Разом із тим вважає за доцільне зазначити наступне.
1. Варто відмітити, що прийнятим Законом було відновлено частину норм, зокрема, окремих положень статей 2, 21, 22, 23, 30 та ін., що були скасовані відповідно до прийнятого 28 грудня 2014 року Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII. При цьому доцільно зазначити, що Головним управлінням висловлювалася позиція про неприйнятність зазначеного скасування у висновку до однойменного законопроекту реєстр. № 1577 від 26.12.2014 р. з огляду на суперечність його положень вимогам ст. 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім того зазначалось, що скорочення вказаних гарантій порушуватиме право громадян на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім‘ї (ст. 48 Конституції України). Наголошувалося також, що в умовах обрахування середньомісячного доходу сім‘ї, який надає право на податкову соціальну пільгу, за якими передбачено надання пільг і гарантій, не враховується, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на надання яких передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня. Відповідно звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 , від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004).
У цьому контексті слід також зауважити про відсутність при прийнятті Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» належного фінансового обґрунтування об’єктивної потреби у скороченні вказаних соціальних гарантій для забезпечення збалансованості бюджету України згідно з приписами ст. 95 Конституції України. Такі обставини дають підстави для сумнівів у дотриманні вимоги про формування бюджетної системи України на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч. 1 ст. 95 Конституції України).
2. Головне управління підтримує позицію Президента України про забезпечення рівності громадян перед законом, виходячи, зокрема, із конституційних положень, згідно з якими всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), а також є рівними перед законом (ст. 24 Конституції України). Водночас звертаємо увагу, що пропозиція щодо скасування обмеження пенсій працюючим пенсіонерам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не є виключенням у порівнянні із нормами чинного законодавства. Адже вже визначено досить широке коло працюючих пенсіонерів, на яких не поширюється вказане обмеження, зокрема, це: інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також, не застосовується таке обмеження протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Міністерстві оборони України, Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Апараті Ради національної безпеки і оборони України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури, або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об’єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені відповідно до законів України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», на період виконання особами, яким вони призначені, повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції. На наше переконання, важкі наслідки для постраждалих від Чорнобильської трагедії не повинні обмежуватись терміном давності, оскільки їх дія на здоров’я і умови життя людей можуть навіть посилюватись.
Крім того, відповідно до ст. 16 Основного закону забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. А відповідно до ст. 50 Конституції України гарантується право на відшкодування шкоди, завданої порушенням права особи на безпечне для життя і здоров‘я довкілля (зокрема, і території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи).
3. Вважаємо, що при розгляді застережень стосовно положення Закону щодо відновлення компенсацій та пільг громадянам, віднесеним до категорії 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у частині їх обґрунтування з точки зору соціальної несправедливості стосовно громадян, віднесених до категорії 3, яким відповідні преференції надаються з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, необхідно врахувати наступні обставини.
Доцільно зазначити, що для громадян, віднесених до категорії 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, компенсації та пільги відновлюються частково у розрізі фактично лише тих, що пов‘язані з необхідністю відновлення та підтримки здоров‘я. Крім того, не всі пільги і не всім категоріям постраждалих державні гарантії надаються з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (в залежності від величини доходу за одну особу за попередні шість місяців, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).
При цьому варто відмітити, що застосування категорії податкової соціальної пільги передбачає штучне ускладнення характеру її визначення, що ґрунтується на встановленні похідних (і відносних) показників від державних соціальних гарантій, зокрема, – мінімальної заробітної плати. Позаяк більш виваженим (прозорим і передбачуваним) є використання чинної системи державних соціальних стандартів і гарантій, серед яких базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст. 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії»).
Слід також зазначити, що згідно з Конституцією України наша країна є соціальною державою, де кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48 Конституції України). Вартісною величиною такого рівня в Україні є прожитковий мінімум. Тому, ґрунтуючись на Конституції України та Законі України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії», при розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців для надання пільг замість податкової соціальної пільги доцільно застосовувати відповідну величину розміру прожиткового мінімуму для певної категорії осіб, який щорічно визначається відповідним законом України.
4. Необхідно наголосити на тому, що напередодні 30 роковини Чорнобильської катастрофи, катастрофи світового масштабу, прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо соціального захисту постраждалих осіб» знизить соціальну напругу серед постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС осіб, що спричинена тотальним зубожінням населення через знецінення грошових доходів та заощаджень громадян внаслідок високої цінової інфляції, девальвації національної валюти, що проявляється у зниженні купівельної спроможності населення, падінні рівня його життя та соціальної захищеності.
На нашу думку, в умовах обмежених фінансових можливостей держави доцільно, насамперед, використати методи верифікації кола громадян, які мають належні і підтверджені підстави для їх посиленого соціального захисту, а не механічно скасовувати державні гарантії, надані у зв’язку з особливими обставинами.
У зв‘язку із викладеним, Головне управління вважає, прийнятий Закон має бути підтриманий з врахуванням окремих пропозицій Президента України.
Перший заступник
Керівника Головного управління С.Гудзинський
Вик.: І.Лаврінчук, Н.Лаврухіна, Т.Макійчук
Немає коментарів:
Дописати коментар