-->
☢ ☢   Любите Родину - Мать вашу!        Якщо ви не боретеся за свої права, у вас їх заберуть!        Ми погано боролися за свої права, і у нас їх забрали!        Кто не помнит прошлого, у того не будет будущего!    ☢ ☢

14.09.2016

Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо соціального захисту постраждалих осіб

Вноситься народними
депутатами України
Королевською Н.Ю.
Солод Ю.В.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо соціального захисту постраждалих осіб

Верховна Рада України постановляє:
І. Внести до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами) такі зміни:
1. Доповнити Закон статтею 2 такого змісту:
"Стаття 2. Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій
Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин, територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Такими зонами є:
1) зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення – це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бера) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення – це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бера) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення, на основі експертних висновків".
2. Пункт 4 частини першої статті 11 викласти в такій редакції:
"4) особи, які постійно проживали або постійно працювали чи постійно навчалися на території, яка до 1 січня 2015 року була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в цій зоні не менше чотирьох років".
3. Пункт 4 частини першої статті 14 викласти в такій редакції:
"4) особи, які постійно проживали або постійно працювали чи постійно навчалися на території, яка до 1 січня 2015 року була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в цій зоні не менше чотирьох років, – категорія 4".
4. Частину першу статті 21 доповнити пунктом 2 такого змісту:
"2) першочергове безоплатне надання щорічно санаторно-курортних путівок або виплата компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України".
5. Частину першу статті 22 доповнити пунктом 2 такого змісту:
"2) першочергове забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або виплата компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання пільгових путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України. Установити, що забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або виплата компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування здійснюються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
6. доповнити Закон статтею 23 такого змісту:
"Стаття 23. Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4
Особам, віднесеним до категорії 4 (пункт 4 частини першої статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:
1) пільги, передбачені пунктами 1, 6, 8 статті 20, пунктами 3, 6, 15 статті 22;
2) першочергове забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або виплата компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання пільгових путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України. Установити, що забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або виплата компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування здійснюються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
3) першочергове зубопротезування із зниженням його вартості на 50 процентів (крім зубопротезування з дорогоцінних металів та матеріалів, прирівняних до них за вартістю, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я);
4) відшкодування 50 процентів вартості палива, придбаного в межах установлених норм, особам, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення".
7. Частину першу статті 24 доповнити словами та цифрами "і пунктом 2 статті 23".
8. У частині першій статті 30:
доповнити частину пунктами 1, 3 і 8 такого змісту:
"1) повне державне забезпечення дітей до вступу їх до школи (не старше 8 років) шляхом безплатного виховання (утримання) їх у державних та комунальних дошкільних навчальних закладах і надання щомісячної грошової допомоги, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України";
"3) безплатний проїзд у межах України на всіх видах транспорту (крім таксі) дитині та особі, яка супроводжує хвору дитину до місця лікування (реабілітації), оздоровлення та назад (за направленням медичних закладів), з правом позачергового придбання квитків у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України";
"8) щомісячна виплата в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дітям шкільного віку, батьки яких стали інвалідами I або II групи чи померли внаслідок Чорнобильської катастрофи, замість виплати, передбаченої пунктом 6 цієї статті, якщо така дитина не перебуває на повному державному забезпеченні";
пункт 11 викласти в такій редакції:
"11) безплатне харчування учнів середніх загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, студентів коледжів і технікумів (училищ), розташованих на територіях радіоактивного забруднення (пункти 2 і 3 частини другої статті 2 цього Закону), та учнів зазначених навчальних закладів, розташованих на території, що до 1 січня 2015 року була зоною посиленого радіоекологічного контролю, які продовжують там навчання, а також дітей, які є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Дітям, які не харчуються в зазначених навчальних закладах, а також за всі дні, коли вони не відвідували ці заклади, до досягнення повноліття виплачується грошова компенсація в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України";
доповнити частину пунктом 12 такого змісту:
"12) виплата грошової компенсації батькам потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі тих, які не перебувають в обліковому складі шкіл), якщо діти не перебувають на повному державному забезпеченні, здійснюється в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
9. Частину першу статті 52 викласти в такій редакції:
"Щомісячна компенсація у разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, незалежно від пенсії, встановленої згідно із законодавством".
ІІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування, крім пунктів 4, 5, 6, 7, 8 та 9 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
2. Установити, що потерпілими громадянами, які віднесені до категорії 4, та потерпілими дітьми визнаються особи, які постійно проживали або постійно працювали чи постійно навчалися на території, яка до 1 січня 2015 року була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Зона посиленого радіоекологічного контролю – це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бера) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
3. Кабінету Міністрів України:
у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
під час підготовки проекту Закону України про Державний бюджет України на 2017 рік передбачити фінансування, необхідне для реалізації положень цього Закону.


Голова Верховної Ради
України





ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо соціального
захисту постраждалих осіб"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту
Учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків ціною свого життя і здоров’я врятували людство від згубних наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, за що заслуговують на велику вдячність, шану і належний соціальний захист. Десятки тисяч наших співвітчизників змушені були назавжди залишити рідні домівки на радіоактивно - забрудненій території. Понад 2 млн. українців до тепер відчувають негативний вплив Чорнобиля. Статтею 16 Конституції України встановлено, що подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.
Разом з тим, з прийняттям Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28 грудня 2014 року відбулось скасування низки соціальних гарантій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", змінено порядок їх здійснення, чим всупереч вимогам ст. 22 Конституції України звужено обсяг прав цих громадян на соціальний захист, а також порушені права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, які передбачені статтями 46 та 48 Конституції України.
Аналізуючи категорію "звуження змісту прав і свобод" Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: "Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики".
Крім того, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) роз’яснив своє розуміння словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України. Так, Конституційний Суд України вважає, що "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".
У зв'язку із цим Конституційний Суд України вважає, що визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина є скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Таким чином, Верховна Рада України, приймаючи Закон № 76-VIII, відійшла від припису статті 22 Конституції України і допустила звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, яке полягає у:
1) повній відміні наданих державою соціальних гарантій для окремих категорій постраждалих від чорнобильської катастрофи осіб;
2) зменшенні кола суб'єктів соціальних гарантій;
3) зменшенні розмірів соціальних благ.
Тому розроблення законопроекту зумовлене необхідністю відновлення належного соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

2. Цілі та завдання прийняття законопроекту
Основною метою прийняття законопроекту є відновлення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлення соціальної справедливості по відношенню до них.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту
Згідно положень законопроекту запропоновані уточнюючі зміни до ряду статей, які гарантують пільги постраждалим громадянам та дітям, що проживали на території, яка до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю. Ці зміни дозволять особам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи громадян, користуватися пільгами, встановленими Законом.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.
Питання, що відносяться до предмету правового регулювання законопроекту, регламентуються Конституцією України, Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Реалізація положень законопроекту не потребує внесення змін до інших законодавчих актів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація даного законопроекту не потребуватиме додаткових коштів із Державного бюджету України у поточному році.
Починаючи з 2017 року на реалізацію проекту потреба у коштах становитиме близько 500 млн. гривень в рік.

6. Прогноз соціальних та інших наслідків прийняття законопроекту
Прийняття законопроекту матиме такі наслідки:
створення умов для реалізації конституційного права громадян на користування своїми правами;
забезпечення для потерпілих громадян, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи, реального соціального захисту;
зняття соціальної напруги на територіях, віднесених до колишньої зони посиленого радіоекологічного контролю.


Народний депутат України Королевська Н.Ю.


http://w1.c1.rada.gov.ua

Комментариев нет:

Отправить комментарий

I am free