-->

09.01.18

З Єдиного державного реєстру судових рішень України

Категорія справи № 
524/3475/16-а
: Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:; соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано судом: 26.12.2017. Зареєстровано: 26.12.2017. Оприлюднено: 28.12.2017.

Державний герб України

Справа № 524/3475/16-а
Провадження 2-а/524/5/17
ПОСТАНОВА
І м е н е м У к р а ї н и
12.12.2017 рокуАвтозаводський районний суд м. Кременчука у складі:
головуючого - судді - Кривич Ж.О.,
з участю секретаря судового засідання - Коваль Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, про визнання дій протиправним рішення про відмову в наданні висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ :

У травні 2017 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату, в якому просив: відповідно до якого просить суд ухвалити постанову, якою визнати незаконним рішення Полтавського обласного військового комісаріату від 08 квітня 2016 року про відмову у складанні висновку, щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 18.11.2010 року другої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, зобов'язати відповідача провести повторний розгляд його звернення з урахуванням всіх об'єктивних обставин та скласти відповідний висновок щодо можливості виплатити йому одноразової грошової допомоги і направити його до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Свої вимоги мотивував тим, що він являється інвалідом другої групи, яка була йому встановлена 18 листопада 2010 року у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Після набуття статусу особи, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 2 групи інвалідності, поранення (контузія) та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, він звернувся до Кременчуцького об'єднаного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, оскільки раніше така допомога йому не призначалася та не виплачувалася.

28.04.2016 року за вих. № 10/306/ВСЗ заяву ОСОБА_1 на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 2 групи інвалідності по захворюванню, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Полтавський обласний військовий комісаріат повернув без реалізації посилаючись на ст. 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Він вважає таку відмову у складанні висновку щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з наявністю інвалідності другої групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби - незаконною.

Позивач та його представник - адвокат Горбенко Т.В. позовну заяву підтримли з підстав, зазначених у ньому. Просила справу слухати без їх участі.

Представник відповідача Полтавського обласного військового комісаріату Голованчук Н.А. надала до суду заперечення на адміністративний позов, у судовому засіданні заперечувала проти позову, вважала його безпідставним, просила у задоволенні позову відмовити повністю. Просила справу слухати без її участі.

Представник третьої особи УСЗН Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про розгляд справи повідомлявся належним чином, заперечень проти позову на адресу суду не направив, просив справу слухати без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до довідки Полтавського обласного військового комісаріату № ВФСЗ/ 25 від 30.01.2013 року та військовим квитком НОМЕР_1 від 18.04.1977 року, ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу з 14.05.1977 року по 17.05.1979 року. 18.05.1977 року зарахований до військової частини 74321.

Наказом МО СССР № 72 від 27.03.1979 року звільнений (демобілізований) в запас та направлений до Кременчуцького ГВК Полтавської області.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 08.06.1986 року по 21.07.1986 року.

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, протоколом № 976 від 14.10.2010 року, захворювання рядового запасу ОСОБА_1, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки МСЕ Серії 7-66 ТЕ № 0398812 від 18.11.2010 року ОСОБА_1 встановлено другу групу захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 08.12.2010 року, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради м. Кременчука ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Як вбачається з матеріалів справи, після набуття статусу особи, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 2 групи інвалідності, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького об'єднаного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги.

28.04.2016 року за вих. № 10/306/ВСЗ заяву ОСОБА_1 на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 2 групи інвалідності по захворюванню, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Полтавський обласний військовий комісаріат повернув без реалізації посилаючись на те, що ст. 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової грошової допомоги військовозобов'язаним призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, якщо інвалідність настала не пізніше, ніж через три місяці після закінчення зборів, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів.

У зв'язку з неподанням документів що підтверджують інвалідність в місячний термін після закінчення зборів документи позивачу повернуто без реалізації, оскільки він звільнений 17.05.1979 року,а інвалідність призначена 18.11.2010 року.

Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до обов'язок виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно статті 1 вищевказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Розділом ІІ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Отже, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби (в тому числі і строкової) мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року (справа № 21-446а14) та від 21.04.2015 року (справа № 21-135а15), який в силу ст. 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства (ч. 3 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) врегульовано відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі по тексту - Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви до Полтавського обласного військового комісаріату під час судового розгляду справи надано не було та матеріали справи не містять. Відповідь Полтавського обласного військового комісаріату від 28.04.2016 року за вих. № 10/306/ВСЗ також не містить посилань на ненадання позивачем документів, визначених п.11 Порядку.

Згідно з п. 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що керівником Полтавського обласного військового комісаріату дотримано процедуру, визначену у п. 13 вказаного Порядку.
При цьому, слід відмітити, що за змістом п. 13 Порядку, рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті одноразової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів (в даному випадку - Міноборони України), а не уповноваженою особою, якою в даному випадку, є Полтавський обласний військовий комісаріат.

Разом з тим, відповідач, всупереч наведеній нормі, фактично самостійно прийняв рішення про відмову у призначенні позивачеві вказаної допомоги.

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21 11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки останній не розглянув звернення про виплату одноразової грошової допомоги та відповідного рішення не прийняв, то суд повинен був зобов'язати його розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення зазначеного питання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем у спірних відносинах допущено протиправну бездіяльність з приводу неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком № 975, а відтак, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач, не вчинивши дій щодо складення і направлення розпоряднику бюджетних коштів висновку по наданим позивачем документам щодо виплати одноразової грошової допомоги, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. 160-163167 КАС України, суд -

                                                       ПОСТАНОВИВ:
   Позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату - задовольнити.
Визнати незаконним рішення Полтавського обласного військового комісаріату від 08 квітня 2016 року про відмову у складанні висновку, щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 18.11.2010 року другої групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби.

Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги та направити його до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Судові втрати віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:

                                        

Немає коментарів:

Дописати коментар