-->

09.01.18

З Єдиного державного реєстру судових рішень України

Категорія справи № 
182/5592/17http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71016268
: Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:.
Надіслано судом: 15.12.2017. Зареєстровано: 16.12.2017. Оприлюднено: 19.12.2017.

Державний герб України

Справа № 182/5592/17
Провадження № 2-а/0182/410/2017
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14.12.2017 року                                             м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Тихомиров І.В. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського обєднаного  управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання незаконними дій та зобовязання вчинити певні дії:
ВСТАНОВИВ:


Позивач звернувся з позовом до Нікопольського обєднаного  управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання протиправною відмову Нікопольського обєднаного управління Пенсійного фонду України у призначенні пенсії за віком та зобовязання призначити та виплачувати йому пенсію за віком згідно статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 17.02.2017 року, зарахувавши при призначенні пенсії як дні перебування у зоні відчуження 26, 27, 28, 29, 30 вересня 1987 року та 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9,10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20,2 1, 22, 23, 24, 25, 26 та 27 жовтня 1987 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що абзацом 1 статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, зокрема особам які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів та мають загального страхового стажу не менше 15 років на 8 років.

Відтак, оскільки загальний пенсійний вік для чоловіків передбачений чинним законодавством України становить 60 років, то право на пенсію у разі наявності вищезазначеного стажу, становить 52 роки.

16 лютого 2017 року він досягнув 52- річного віку та звернувся до управління Пенсійного фонду, щоб оформити пенсію, надавши при цьому усі необхідні документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1

Листом від 30.05.2017 року йому було повідомлено, що у призначенні пенсії йому відмовлено з мотивів, що згідно поданих ним документів підтверджено його перебування у зоні відчуження лише 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним просить суд поновити його порушене право шляхом зобовязання Відповідача призначити йому пенсію за віком.

Відповідач проти позову заперечував мотивуючи це тим, що
Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вивчивши обставини справи, дослідивши подані докази суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 ОСОБА_2 України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 України та Законами України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із наведеного випливає, що в адміністративному судочинстві підлягають захисту порушені права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ОСОБА_2 України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Відповідно до ч.З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано право кожної особи в порядку, встановленому даним Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, адміністративний суд при вирішенні вказаного адміністративного позову повинен перевірити, зокрема, правомірність й обґрунтованість відмови суб'єкта владних повноважень у призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років.
Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ст..15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, зокрема особам які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів та мають загального страхового стажу не менше 15 років на 8 років.

Згідно ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Основний зміст принципу змагальності у адміністративному судочинстві полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Згідно з ч.1, ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком, у тому числі додаються документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Текстуальний аналіз наведених вимог Порядку дає підстави для висновку про те, що належним підтвердженням особливого статусу особи, яка звернулась із заявою про призначення пенсії, у даному випадку - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є безпосередньо посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та будь-яка із інших перелічених у вказаному Порядку довідок чи інших первинних документів, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Водночас, вказаний Порядок не вимагає від особи надання перелічених довідок у сукупності, достатнім та необхідним є подання відповідного посвідчення та будь-якої із довідок, наведеної у Порядку чи іншого первинного документу за вибором особи.

Як встановлено судом та слідує із матеріалів справи, позивачем надано разом із заявою про призначення пенсії за віком, копію посвідчення Сер А № 310002, відповідно до якого Позивач являється ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідку із військової частини 59828 №7 від листопада 1987 року, відповідно до якої зазначено, що він брав участь в ліквідації наслідків на ЧАЕС в 3 особливій зоні небезпеки 5 днів у вересні та 27 днів у жовтні 1987 року.

За таких обставин, позивачем у повному обсязі, у відповідності до приписів чинного законодавства та Порядку надано документи, які засвідчують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та надають право на призначення пенсії із скороченням пенсійного віку на 8 років, а відтак відмова суб'єкта владних повноважень у призначенні позивачу вказаної пенсії є неправомірною.

Що стосується заперечень відповідача про ненадання позивачем довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, то слід зазначити, що в силу диспозитивності п.7 Порядку, позивач, реалізуючи своє право на пенсію, на власний розсуд визначає, яку із передбачених Порядком довідок слід надати управлінню ПФ, а тому зазначені доводи відповідача суд вважає необґрунтованими. Аналогічне стосується і архівної довідки, оскільки надання останньої є одним із можливих варіантів, наведених у Порядку, а не обов'язком особи, яка звернулася за призначенням пенсії. У той же час, ані чинним законодавством у сфері пенсійного забезпечення, ані Порядком не зазначено жодних вимог до оформлення довідок, які надаються військовою частиною.

Більше того, зі змісту п.7 Порядку слідує, що законодавець надає можливість особі, яка звернулась за призначенням пенсії, на підтвердження свого особливого статусу надати будь-які первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Отже, із наведеного можна дійти висновку, що обов'язковому з'ясуванню та встановленню підлягає - період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та населений пункт чи об'єкт, де вони виконувались. У свою чергу, надана позивачем до управління ПФ довідка зазначеним критеріям відповідає.

Відповідно до ч.2 ст.6 ОСОБА_2 України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією ОСОБА_2 межах і відповідно до законів України, визначається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.

Стаття 24 ОСОБА_2 України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до ст.19 ОСОБА_2 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ОСОБА_2 та законами України.

Нормою статті 46 ОСОБА_2 України гарантовано право особи на соціальний захист, що включає і право на забезпечення громадян у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які ОСОБА_2 України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз нормКодексу адміністративного судочинства Українисвідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані та законні, заперечення відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, а його дії вчинені не відповідно до наданих йому повноважень.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй ОСОБА_2 або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.


На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6,11,71,159-163 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Нікопольського обєднаного управління Пенсійного фонду України у призначенні пенсії за віком та зобовязання призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 17.02.2017 року, зарахувавши при призначенні пенсії як дні перебування у зоні відчуження 26, 27, 28, 29, 30 вересня 1987 року та 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9,10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20,2 1, 22, 23, 24, 25, 26 та 27 жовтня 1987 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.    

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя: ОСОБА_3
              

Немає коментарів:

Дописати коментар