Думaю, щo ці питaння свeрблять нe лишe мeнe, як ліквідaтoрa aвaрії нa Чoрнoбильській AEС. Судoвa прaктикa, яку нaбув при зaxисті свoїx пoбрaтимів, oгoлилa мoї нeрвoві клітини від співпeрeживaнь, a нaдaнa мoжливість чeрeз сaйт Всeукрaїнськoгo oб’єднaння вeтeрaнів Чoрнoбиля, спoнукaлa мeнe пoділитися свoїми думкaми з цьoгo привoду.
A пoчну із фaктів глузувaння нaшиx зaкoнoдaвчoї тa викoнaвчoї влaд нaд нaшими прaвaми,зaдeклaрoвaними у 48-мій стaтті Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян,які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи». Із дня йoгo прийняття внeсeнo дo нaзвaнoї стaтті сімнaдцять пoпрaвoк. Зaрaди спрaвeдливoсті зaсвідчую,щo двічі зрoблeнo,як і пeрeдбaчeнo Кoнституцією Укрaїни. У липні 1992-гo тa чeрвні 1996 – тoгo рoків утoчнeнo її рeдaкцію:чіткo нaзвaнo суми тa чaс виплaт . Пoдaю дoслівну тoгoчaсну її рeдaкцію. Пeрeдбaчaю Вaшe здивувaння, oскільки нинішня дo пoпeрeдньoї рeдaкції нaгaдує співстaвлeння зa рoзмірaми слoнa і мурaxи.
«Стaття 48. Кoмпeнсaції зa шкoду, зaпoдіяну здoрoв’ю, oсoбaм, які стaли інвaлідaми внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, учaсникaм ліквідaції нaслідків aвaрії нa Чoрнoбильській АЕС та сім’ям за втрату годувальника
Одноразова компенсація особам, які стали інвалідами, та сім’ям, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в таких розмірах:
— інвалідам I групи — 60 мінімальних заробітних плат, але не менше 10 тисяч карбованців;
— інвалідам II групи — 45 мінімальних заробітних плат, але не менше 7 тисяч карбованців;
— інвалідам III групи — 30 мінімальних заробітних плат, але не менше 5 тисяч карбованців;
— сім’ям, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, – 60 мінімальних заробітних плат, але не менше 10 тисяч карбованців;
— батькам загиблого - 30 мінімальних заробітних плат, але не менше 5 тисяч карбованців.
— У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах:
— інвалідам I і II груп — у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
— інвалідам III групи — у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
— учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
1986-1987 років — у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
1988 року — у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
1989-1990 років — у розмірі однієї мінімальної заробітної плати;
— кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, — у розмірі однієї мінімальної заробітної плати;
— евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, — у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується працівникам за місцем роботи при наданні відпустки, непрацюючим громадянам — органами, що виплачують пенсію, в кінці року, дітям — за місцем основної роботи одного з батьків до 1 червня кожного року. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною другою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи».
Уточнення редакції статті у 1996 році: «Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати».
Із 2005-го пішло-поїхало. Почалося з обмежень. Кожна правка прогресувала у бік погіршення всупереч вимогам 22-ї статті Конституції України, що «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
У грудні 2007-го року вперше, встановлені нашим Законом суми компенсаційних виплат, хвацько замінили недолугим формулюванням, але у правовому сенсі нікчемним, такого змісту: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Але на той час ми ще мали відповідальних депутатів і суддів.09 липня 2007 року Конституційний Суд України ухвалює рішення №6-рп/2007 і скасовує правки до 48-мої статті, визнавши їх неконституційними. Вважаю за потрібне назвати ухвалювачів цього історичного рішення, без перебільшень, поіменно: Іван Домбровський, Василь Бринцев, Анатолій Головін, В’ячеслав Джунь, Анатолій Дідковський, Володимир Кампа, Михайло Колос, Дмитро Лилак, Марія Маркуш, Ярослава Мачужак (суддя-доповідач), Андрій Стрижак, Павло Ткачук та Віктор Шишкін.
У липні 2010 року урядовці оговтались і вирішили з депутатами Верховної Ради,котрі свою байдужість до схвалюваних документів підкреслюють дрімотою,броунівськими пересуваннями по залу,переглядом телефонів,або звичною відсутністю, перехитрити суддів КС України. Зміст поправки виправили мовчки і без зміни її суті: «Установити, що норми і положеннястатей 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ….застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування».
Та не так сталось,як гадалось запопадливим чинушам. Цього разу на захист Законів і Конституції України заступається Верховний Суд України. Конституційний Суд України 22 травня 2008 року у рішенні №10-рп/2008 задовольняє його клопотання. І зміни через ЗУ Про держбюджет до ряду статей цілої низки законів включно із нашим базовим,вписавши туди і статтю 48, визнає неконституційними,оскільки,як зазначено в цьому рішенні:«Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок — скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони».
Між іншим,наш закон (796-12) ще у жовтні 2006 року доповнено статею-запобіжницею від чиновницького свавілля під номером 71 — «Особливості внесення змін до цього Закону». У ній чітке і зрозуміле застереження і депутатам,і урядовцям: «Дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону». Але Закони вони,як видається,пишуть не для себе.
Ця позиція знайшла підтвердження в Європейському Суді з прав людини:
«Суд вважає, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови — дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Замінювати національні органи у тлумаченні національного законодавства не є завданням Суду. Однак, національні суди аргументували свої рішення тим, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» не передбачав видатків для виплат, передбачених Указом Президента, і, відповідно, постановили, що заявник не мав права на такі виплати протягом відповідного періоду згідно з Законом України «Про бюджетну систему України». Таким чином, виявляється, що національні суди проігнорували положення статті 28 Закону України «Про бюджетну систему України», яке забороняло вносити зміни до законодавства Законом про Державний бюджет України, спочатку зміни слід було внести до відповідних законів). Більше того, Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджету, оскільки державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов’язань. Тому остаточна відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, що розглядається, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі».
(Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «СУК проти України«пілотне» рішення ЄСПЛ YURIY NIKOLAYEVICH IVANOV v. Ukraine № 40450/04 від 15 січня 2010 року,»,Заява №10972/05)
У країні,де топчуться по Конституції і правлять за поняттями,десятиліттями не виконують чинних судових рішень ( включно Європейського Суду з прав людини) навряд чи варто надіятися на «манну небесну». Свавілля не лише не зупинено, а набрало жахливих нелюдських форм. При прийнятті бюджетів застосовуються різні інтерпретації поправок, та суть залишається незмінною: «Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України».
Я не знаходжу підтвердження,що Кабінет Міністрів наділений повноваженнями Верховної Ради змінювати на свій розсуд норми чинного законодавства. Серед десяти, наділених Конституцією , є під другим номером, думаю за важливістю, таке: «Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина». Але йому,підозрюю не безпідставно, до снаги останнє,десяте,розмите і завбачливе за змістом:«здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України». А про що там може йти мова? Я не второпаю. А Ви,ліквідатори ?!
З досвіду маю переконаність,що для боротьби за справедливість треба набратись духу,як тоді,у 1986-му під зруйнованими стінами реактора. Змогли ж приборкати радіаційну чуму! Не галасливим лементом,чиновництво до цього давно адаптувалося. Ситий і здоровий,з мільйонними статками,набутими невідомим шляхом, не спроможний відчути болі страждалого від ран,нанесених невидимим і підступним ворогом – всепроникаючою радіацією. Отож, або здолаємо оцей хижий спротив, або завершимо життя, як тисячі наших побратимів, що незбагненною ціною гарантували йому сите і безтурботне життя.
Ярослав Олійник, голова ГО «Прикарпатбат Чорнобиль», член Всеукраїнської ініціативної групи по захисту ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС
Немає коментарів:
Дописати коментар