| Категорія справи № : Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:; соціального захисту та зайнятості інвалідів. | |
| Надіслано судом: 14.12.2017. Зареєстровано: 15.12.2017. Оприлюднено: 19.12.2017. | |
Справа № 415/6060/17
Провадження № 2-а/415/220/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.17 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Калмикової Ю.О.,
за участю секретаря - Кравченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дії суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язання до вчинити певні дії, -
встановив:
29 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дії суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язання до вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась на те, що вона ОСОБА_1 є інвалідом війни 2-ї групи на підставі посвідчення серія НОМЕР_1. Знаходиться на обліку в УПСЗН міста Лисичанськ, Луганської області.
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ОСОБА_1 щорічно надається щорічна одноразова грошова допомога до 5-го травня інвалідам 2-ї групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлену законом.
У відповідності до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» (1801- VIII від 21.12.2016 р.) встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з і травня - 1312 гривень, що є мінімальною пенсією за віком.
Отже розмір щорічної \ одноразової грошової допомоги щ 5-го травня повинен складати: 8 мпзв *1312 грн. = 10496 грн.
Але, всупереч вимогам статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-XII), статті 22 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. у справі № 10-рп/2008 цю допомогу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради виплатило в сумі 3100 грн.
Таким чином недоплата Позивачу складає: 10496 - 3100 = 7396грн.
Управління праці та соціального захисту населення у своїй відповіді від 28.09.2017р посилається на Бюджетній кодекс та постанову КМУ від 05.04.2017р №223, що встановлює дещо нижчий розмір грошової допомоги по відношенню до Закону 3551-XII та пропонує звернутись до суду.
У Конституції України (254к/96-ВР) Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваним та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесені змін до чинник законів не може бути звужений (стаття 22).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України (254к/96-ВР) право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, утому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у рішеннях щодо Законів «Про державний бюджет України на певні роки» - від 6 липня 1999 року №8-рп/99 (у008р710-99) (справа щодо права на пільги), від 20 липня 2002 року № 5-рп/2002 (у005р710-04) (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (007р710-04) (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 01 грудня 2004 року № 20- рп/2004 (\Ю20р710-04) (справа про зупинення дії або обмеження пільг і гарантій), від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справи про соціальні гарантії громадян).
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої етапі 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Не виконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб становить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
На підставі викладеного та після уточнення позовних вимог просила суд визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради протиправною в частині недонарахування та недоплати Позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня інвалідам 2-ї групи у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни. Гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на користь Позивача недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня інвалідам 2-ї групи за 2017 рік у сумі 7396 (сім тисяч триста дев'яноста шість) гривні у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду письмову заяву в якій просив справу розглядати без його участі та без участі позивача, позов підтримав просив задовольнити. Раніше в судових засіданнях надав пояснення, що в ч. 5 ст. 12, 13 Закону України «Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту» вказано, що щорічно до 5 травня інвалідам війни та учасника бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 8-ми та 5-ти мінімальних пенсій за віком відповідно. Однак у травні 2017 року Лисичанським управлінням праці та соціального захисту населення інвалідам війни та атомникам було виплачено суттєво менші суми. УПСЗН керувалися Постановою КМУ від 05.04.2017 №223, з якої вбачається, що ч. 5 ст.ст. 12, 13 Закону Укрїани «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» застосовується у редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Цим законом зміни в частині 5 Закону №3551 - ХІІ був змінений та сформульований таким чином: щорічно до 5 травня інвалідам війни та учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який встановлюється КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України. Вказані зміни до ст..ст. 12, 13 Закону №3551-ХІІ пізніше було визнано такими, що не відповідають Конституції України згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. На час виплат у 2017 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України №3551-ХІІ і Постанова КМУ №223. Разом з тим, поправки до Закону №3551-ХІІ в розмірі, встановленому КМУ визнали незаконними, але не скасовано. Тому у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України та закону України застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто не Постанову Кабінету Міністрів №223, а Закон № 3551-ХІІ. Вважає, що інваліди війни та учасники АТО мають право на отримання доплати до рівня, зазначеному у ч. 5 ст.ст. 12, 13 Закону №3551-ХІІ.
У врегулюванні спору існує два діючих розміри грошової допомоги до 5-го травня: згідно з ч. 5 ст. 13 Закону №3551-ХІІ (згідно рішення КСУ від 22.05.2008 р. №10-рп/2008) в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, ст.. 28 Закону 1058-ІV, ст.. 7 Закону «Про держбюджет України на 2017 рік» (1801-V): 8 мінімальних пенсій за віком *1312 =10496 грн. Згідно з Постанови КМУ від 05.04.2017 р. №223в розмірі: 3100 грн. Різниця між цими двома розмірами складає: 10496-3100= 7396 грн. Цю правову колізію узгоджує п. 4 ст. 9 КАС України: разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу та Судова практика Позивача. Слід взяти до уваги, що між Позивачем, як членом організації «Союз Чорнобиль» та Кабінетом Міністрів України існує діючий меморандум від 30.09.2011 року, де у п.п. 2 п. 1 Кабінет Міністрів України взяв на себе зобов'язання перед позивачем не зменшувати розміри соціальних виплат. Отже розмір грошової допомоги до 5-го травня у 8 МПзВ задекларований Кабміном незмінним (не зменшеним) по відношенню до Позивача. Крім того, зменшувати цей розмір у 8 МПзВ забороняє ст.. 22 Конституції України. На виконання заявленого позивачем права на доплату допомоги до 5-го травня за 2014 року у сумі 5342 грн., згідно з рішення Лисичанського міського суду від 28.10.2014 та Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 по справі №415/3834/14-а, Державною казначейською службою України 29.08.2017 р. було сплачено ОСОБА_1 5342 грн. цієї різниці згідно з довідки банку. Така виплата від ДКСУ в сумі 5342 грн. за попереднім рішенням суду виконана за допомогою наступних бюджетних інструментів: бюджетного зобов'язання, платежу 5342 грн., бюджетного призначення, бюджетного програм і паспортів з Кодами програмної класифікації, Закону про Держбюджет України та Бюджетного кодексу України. Таким чином, юридично - за законом та фактично - на практиці позивачка користується правом на доплату допомоги до 5-го травня до рівня 8 мінімальних пенсій за віком, у роках, що не обмежує Закон України Про Державний бюджет України на відповідні роки, а заперечення Відповідача суперечать дійсності.
Представник Відповідача Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні.
В обґрунтування заперечень позовних вимог відповідач посилався на те, що частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-XII) визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Відповідно до п. 8 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного Кодексу України Кабінет Міністрів України має право встановлювати розміри соціальних виплат, не визначені законом, в абсолютних сумах у межах бюджетних призначень, встановлених за відповідними бюджетними програмами, до законодавчого врегулювання такого питання. Постановою КМУ від 05.04.2017 № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що виплата разової грошової допомоги інвалідам війни II групи у 2017 році здійснюється в розмірі 3100,00 грн. Цей розмір грошової допомоги також передбачено в Паспорті бюджетної програми на 2017 рік, затвердженому наказом Міністерства соціальної політики і наказом Міністерства фінансів України від 13 квітня 2017 року № 619/433 (додається). Паспорт бюджетної програми - це документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. З огляду на наведене, управління праці та соціального захисту населення здійснило ОСОБА_1 виплату щорічної грошової допомоги до 5 Травня в 2017 році в сумі 3100,00 грн., у відповідності до вимог чинного законодавства. Тому просили відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
На підставі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з посвідчення серії НОМЕР_1 від 03.03.2009 р., виданим УПСЗН Лисичанської міської ради Луганської області, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
22.09.2017р. позивач звернулась до УПСЗН Лисичанської міської ради Луганської області з заявою про недоплачену виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня 2017р., як інваліду війни ІІ групи, у розмірі значно меншому, ніж встановлено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», 1312*8=10496 грн. Просила управління здійснити доплату одноразової допомоги до 5 травня 2017 року у відповідності зі ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII.
Згідно з листом № 8555 від 28.09.2017р., наданого УПСЗН Лисичанської міської ради Луганської області, позивача повідомлено, що йому була нарахована та виплачена щорічна разова грошова допомога до 5-го травня у 2017 році, як інваліду війни ІІ групи у розмірі 3100,00 грн. відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 05.07.2017р. №223.
Згідно з паспортом бюджетної програми на 2017 рік, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України і наказом Міністерства фінансів України № 619/433 від 13.04.2017 р., розмір разової грошової допомоги інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не випалилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особам з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин ІІ групи - відповідно до постанови КМУ від 05.04.2017 р. №223 - 3100,00 грн.
Згідно з меморандумом про взаємодію і співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Союзу Чорнобиль України» від 30.09.2011 р. забезпечити виплату пенсій, заробітної плати та інших соціальних виплат, надання пільг, гарантій та компенсацій у розмірах, не менше ніж ті, що фактично виплачуються (надаються) на дату підписання Меморандуму.
Згідно з випискою по картковому рахунку, наданого 03.11.2017 р. ПАТ «Укрсоцбанк» на картковий рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_1 від Лисичанського відділення пенсійного фонду №556 29.08.2017 отримала поповнення карткового рахунку - стяг, заб, зг. в/д Лисич.міськ.суду в сумі 5342,00 грн.
Судом встановлено, що позивачу - інваліду ІІ групи до 5-го травня за 2017 рік відповідачем було виплачено разову грошову допомогу у розмірі 3100,00 грн., що не заперечується сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-12 щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-12 щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком, ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до п.п. 1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017р. № 223 «Про деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення). Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: - I групи - 3500 гривень; - II групи - 3100 гривень; - III групи - 2700 гривень.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти: Закону України № 3551-12 та Постанова КМУ № 223, які мають різну юридичну силу.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік не було встановлено обмеження щодо виплат грошової допомоги до 5 травня, не внесено змін щодо Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», а тому суд приходить до висновку, що з 01.01.2017 року діють положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3 ст. 22 Конституції України).
За таких обстави, правовідносини щодо виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у період 2017 року регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постановою КМУ №223 від 05.04.2017, який має вищу юридичну силу Таким чином, застосування до спірних правовідносин підзаконного акту суперечить Конституції України. При таких обставинах сума, яка повинна бути доплачена позивачу становить 7396 грн. = (8 * 1312 грн. - мінімальна пенсія за віком на 2017р.) - 3100 грн. (виплачена пенсія на 2017 р.).
Відповідних висновок зроблено і Верховним судом України в постанові від 10.02.2016 р. у справі № 537/5837/14-а.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальною юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права. Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому ограни державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату інвалідам війни щорічно до 5 травня разової грошової допомоги є чинним, тобто не скасовані, не змінені і позивач має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 94, 159-163, 244-2 КАС України, Постановою КМУ «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.04.2017р. №223, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-12, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дії суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язання до вчинити певні дії задовольнити.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради протиправною в частині недонарахування та недоплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня інвалідам 2-ї групи у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни. Гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня інвалідам 2-ї групи за 2017 рік у сумі 7396 (сім тисяч триста дев'яноста шість) гривні відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД - УХВАЛА
Немає коментарів:
Дописати коментар