| Категорія справи № 340/416/16-а: Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:; соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. | |
| Надіслано судом: 26.01.2018. Зареєстровано: 30.01.2018. Оприлюднено: 01.02.2018. | |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2018 року смт Верховина Справа№ 340/416/16-а
Провадження № 2-а/340/1/18
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,
при секретарі судових засідань Фурманюк В.М.,
з участю позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Глусь І.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Верховина адміністративний позов ОСОБА_2 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій управління щодо припинення виплати пенсії по віку та відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язання вчинити певні дії, підтвердження законності рішення суду, визнання протиправними дій щодо невиконання такого, скасування розпорядження,-в с т а н о в и в:
12.08.2016 ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії за віком та відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника; зобов'язати призначити їй пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 грудня 2015 року та провести перерахунок пенсії з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що являється вдовою ОСОБА_6, воїна Івано-Франківського протипожежного батальйону, сформованого у 1986 році на принципах воєнного часу для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ліквідатора першої категорії зі статусом інваліда війни, смерть якого настала через захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Косівському об'єднаному управлінні ПФУ Івано-Франківської області, має право на компенсацію і пільги встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та після смерті чоловіка їй було призначено дострокову пенсію за віком відповідно до абзацу 5 пункту 3 Прикінцевих положень закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Починаючи з 01.05.2011, вона неодноразово зверталася до відповідача із заявами про призначення їй пенсії по втраті годувальника, однак їй щоразу відмовляли. 04.12.2015 управління ПФУ своїм листом запросило її з'явитися до управління для написання заяви встановленого зразка для переведення її із пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Листом від 18.02.2016 року, повідомлено її про недоцільність переведення з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника, а листом від 25.07.2016 Косівське об'єднане управління ПФУ Івано-Франківської області повідомило її про відмову у виплаті пенсії за віком з тих підстав, що абзац 5 п.3 Прикінцевих положень Закону №1058 на дружин померлих військовозобов'язаних учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які були призвані на спеціальні збори, не поширюється. Вважає, що відповідач неправомірно припинив їй виплату пільгової пенсії по віку як дружині померлого військовослужбовця, а також безпідставно відмовляється перевести її на пенсію по втраті годувальника. У зв'язку із наведеним просила позов задовольнити.
12.09.2016 представником Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, Глусь І.К. подано заперечення на позов та доповнення до заперечення, якими відповідач вважає, що згідно приписів Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 ОСОБА_6, який був призваний на військові збори, відноситься до військовозобов'язаних і не вважається військовослужбовцем, а тому позивачка не має права на отримання дострокової пенсії по віку, так як не надала документу, що військовозобов'язаний ОСОБА_6 підпадає під категорію військовослужбовця. Щодо призначення пенсії по втраті годувальника, зазначила, що позивачу необхідно досягти віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або являтися інвалідом. А оскільки, на даний час позивач не досягла віку 59 років і 6 місяців та не є інвалідом, а тому і підстав для призначення їй пенсії по втраті годувальника немає. Просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2017, скасовано постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 07.11.2017 суддею Бучинським А.Б. прийнято до свого провадження матеріали адміністративної справи та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В ході судового розгляду, 29.11.2017 позивачем доповнено адміністративний позов вимогами про підтвердження законності постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2016, визнання протиправними дій Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області в ході виконання чинної постанови Верховинського районного суду від 13.10.2016, скасування розпорядження відповідача №114562 від 29.03.2017, зобов'язання відповідача забезпечити виконання постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2016 та здійснити судовий контроль за виконанням даного рішення суду.
01.12.2017 представником позивача Глусь І.К. подано заперечення на позов з мотивів викладених у попередніх запереченнях.
В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали з підстав наведених в адміністративній позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Додатково пояснили, що позивач має право на пільгову пенсію по віку як дружина загиблого військовослужбовця, і припинення виплати їй даної пенсії є порушенням абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також позивач має право на вибір пенсії, а саме переведення з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника, оскільки для цього є всі підстави, так як покійний чоловік позивача отримував пенсію як чорнобилець, а тому призначення їй пенсії по втраті годувальника повинно здійснюватися на підставі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50% пенсії покійного чоловіка, і посилання відповідача на підстави недосягнення позивачем віку передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставним.
Крім того вказали, що згідно з п «в» ч.4 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992, батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є інвалідами. Оскільки вона досягла віку 57 років, а тому з урахуванням вимог даного закону вона має право на отримання пенсії по втраті годувальника, просять позов задовольнити.
Представник відповідача - Косівського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області, Глусь І.К., у судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав наведених в письмових запереченнях на позов. Додатково вказала, що позивач не досягла віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме 59 років і 6 місяців, а тому немає підстав для призначення їй пенсії по втраті годувальника. Також помилковим вважає посилання позивача та його представника на п. «в» ч.4 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992, оскільки право на пенсію по втраті годувальника з цих підстав виникає, якщо особа на дату смерті отримувала пенсію згідно Закону № 2262-XII, тоді як покійний чоловік позивача отримував пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, з'ясувавши дійсні обставини справи та давши правову оцінку представленим доказам у їх сукупності, суд вважає, що слід постановити судове рішення про таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 віднесений до другої категорії як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 10.01.2011 (а.с.63).
Згідно з довідкою №129 від 26.08.1997, яку видало Управління Державної пожежної охорони, ОСОБА_6 в період з 18.07.1986 по 03.09.1986 в складі Івано-Франківського батальйону протипожежної служби (в/ч 6033) приймав участь у ліквідації наслідків аварії в 30-ти кілометровій зоні Чоронобильської АЕС (а.с.62)
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 04.05.2011 ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.64).
З експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 16.06.2011 року № 05 вбачається, що його захворювання, яке привело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.65).
Позивачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дружиною померлого ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 02.06.1985 (а.с.61). Повторний шлюб після смерті чоловіка вона не брала, що підтверджується довідкою Кривопільської сільської ради №2119 (а.с.66).
Згідно з розпорядженням №10333 від 16.12.2011, позивачці ОСОБА_2 призначено дострокову пенсію за віком, як дружині загиблого військовослужбовця.
01.12.2015 ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою (а.с.5) про призначення їй пенсії по втраті годувальника.
04.12.2015 управління надало позивачу відповідь, згідно якої їй запропоновано з'явитися до відповідача для написання відповідної заяви для переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника (а.с.9). Повторну заяву позивачем подано 05.01.2016.
Листом Косівського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області від 18.02.2016 №509/03 ОСОБА_2 повідомлено про відмову у перерахунку пенсії "переведенні з виду на вид" у зв'язку з недоцільністю його проведення (а.с.10).
Розпорядженням №112801 від 25.07.2016 (а.с.11) встановлено, що ОСОБА_2 не має права на пенсію і листом Косівського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області від 25.07.2016 року № 2355/03 ОСОБА_2 було повідомлено про відмову у виплаті та перерахунку пенсії за віком, як вдові чорнобильця - військовослужбовця, з тих підстав, що ОСОБА_6, який був призваний на військові збори, відноситься до військовозобов'язаних і не вважається військовослужбовцем, а тому позивачка не має права на пенсію (а.с.12-14).
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Згідно з абз.5 п.3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції закону станом на 01.10.2011, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
У примітці до вказаної норми (із змінами внесеними Законом України № 230/96 - ВР від 06.06.96 року) дано тлумачення, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Крім того ст.10 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII, дана дефініція «військовослужбовець», до яких віднесені, в тому числі, військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Таким чином, встановивши, що позивачці виповнилося 57 років, вона має необхідний страховий стаж роботи, повторно шлюб не укладала, смерть ОСОБА_6 пов'язана з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд приходить до висновку, що відповідач незаконно відмовив їй у нарахуванні та виплаті дострокової пенсії за віком починаючи з 25.07.2016.
Крім цього, слід зазначити, що така пенсія позивачу була призначена відповідачем з 16.12.2011, станом на час припинення її виплати положення чинного законодавства щодо права позивача на пенсію не змінювалося, а тому дії відповідача щодо припинення виплати даного виду пенсії на підставі зміни внутрішніх трактувань законодавства є незаконними. У зв'язку із наведеним в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
Разом із цим суд враховує, що позивач заявивши вимогу про визнання неправомірними дій щодо припинення виплати даного виду пенсії, одночасно вимог про відновлення виплати такої не заявляла. Однак, у відповідності до положень ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень, встановивши факт неправомірності дій щодо припинення виплати пенсії, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнавши неправомірними дії відповідача в цій частині зобов'язати його відновити порушене право позивача шляхом відновлення виплати даного виду пенсії з моменту припинення таких виплат, але з врахуванням виплачених сум за цей період.
Що стосується позовних вимог в частині відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника, зобов'язання призначити пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 грудня 2015 року та провести перерахунок пенсії з урахуванням виплачених сум слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.10 цього Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
При цьому, ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї, зокрема вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають зокрема жінки, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року після досягнення ними віку 59 років 6 місяців.
Слід відзначити, що умовою призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за змістом ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є саме досягнення пенсійного віку, який передбачений ст.26 цього Закону. При цьому, призначення пенсії за віком у зв'язку зі зниженням пенсійного віку згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено як умова призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з преамбулою Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Частиною 3 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст.54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 (далі - Порядок).
Вказаним Порядком передбачено, що призначення пенсії провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 необхідно саме досягнення пенсійного віку, який передбачений ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки на даний час позивачу ОСОБА_2 виповнилося лише 57 років, а тому законних підстав для призначення та виплати їй пенсії по втраті годувальника немає і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Одночасно не заслуговують на увагу посилання представника позивача на п «в» ч. 4 ст.30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"№ 2262-XII від 09.04.1992, згідно якого дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного зокрема з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є інвалідами, оскільки покійний чоловік позивача ОСОБА_6 отримував пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Закону № 2262-XII.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 щодо підтвердження законності постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2016 за позовом ОСОБА_2 в справі №340/416/16-а, визнання протиправними дії Косівського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області при виконанні чинної із 09.02.2017 постанови Верховинського районного суду від 13.10.2016, скасування розпорядження відповідача №114562 від 29.03.2017 прийнятого на виконання постанови суду, зобов'язання відповідача забезпечити виконання постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2016, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2017 вказана постанова суду скасована, справу скеровано на повторний розгляд, а відтак суд не вправі давати оцінку правомірності дій відповідача в ході виконання цієї постанови в період, коли вона була чинною, чи зобов'язувати відповідача виконувати скасоване рішення суду. Крім цього, не є функцією місцевого загального суду першої інстанції підтверджувати законність рішення суду першої інстанції, яке скасоване судом касаційної інстанції. А тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги частково, одночасно слід вирішити питання про допуск в частині судового рішення до негайного виконання згідно вимог ст.371 КАС України. Крім цього, на виконання вимог ст.382 КАС України в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, покласти на відповідача обов'язок щодо подання суду звіту про виконання судового рішення.
ух в а л и в:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо припинення з 25.07.2016 виплату ОСОБА_2 дострокової пенсії за віком відповідно до абзацу 5 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відновити ОСОБА_2 виплату дострокової пенсії за віком відповідно до абзацу 5 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 25 липня 2016 року з урахуванням уже виплачених пенсійних платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до абзацу 5 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.
Зобов'язати Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подати до суду у місячний строк, з моменту отримання копії рішення суду, звіт про виконання судового рішення в частині негайного виконання рішення суду, та у місячний строк, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення в решта частині.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 26 січня 2018 року.
Суддя: А.Б. Бучинський
Немає коментарів:
Дописати коментар