Про виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення

«ЧОРНОБИЛЬЦІ» ПОВИННІ ЗНАТИ СВОЇ ПРАВА, ВМІТИ ВІДСТОЮВАТИ ЇХ.

В останній час багато постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи стали звертатися до юристів з проханнями роз’яснити та захистити їхні права  щодо отримання  ними щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно чинного законодавства України. Багато з них звертаються до судів різних інстанцій, захищаючи свої права в судовому порядку.

Дійсно, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на пільги та компенсації, встановлені Законом України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, яким заподіяно шкоду здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи,  виплачується щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах:

інвалідам 1 та 2 груп – п’ять мінімальних заробітних плат  на момент виплати допомоги;

інвалідам 3 групи, дітям – інвалідам – чотири мінімальні заробітні плати на момент виплати допомоги;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат на момент виплати допомоги;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії – три мінімальні заробітні плати на момент виплати допомоги;

кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати на момент виплати допомоги;

евакуйованим із зони відчуження в 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати на момент виплати допомоги.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення  права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них,  за вибором особи.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається  на момент виплати допомоги (стаття 48 в редакції Закону №2532-12 від 01.07. 1992 року.)

Фактично «чорнобильці» отримують допомогу на оздоровлення в розмірі, що значно менше, ніж передбачено статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Районні управління праці та соціального захисту  населення   таким чином порушують конституційні права постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не виплачуючи  в повному розмірі їм щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, передбачену ст.48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а  своїми листами-відповідями   відмовляють їм   в перерахунку одноразової допомоги на оздоровлення за попередні роки, посилаючись на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення  повинна здійснюватися на підставі  Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» та  Постанови Кабінету Міністрів України « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №562  від 12 липня 2005 року, а також на закони  щодо державних бюджетів України  на окремі роки, якими обмежуються розмірі виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.

Згідно з вимогами  ст.ст. 62,63 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією вищевказаного Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Але це не витримує будь-якої критики, не відповідає чинному законодавству України.

Так, 05.10.2006 року внесено зміни до Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і відповідно до вимог ст.71 вищевказаного Закону дія положень цього Закону  не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалого часу не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати зростав кожен наступний рік. Будь-яких обмежень щодо застосування ст.48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в жодному Законі України до законів України про державний бюджет на певні роки ніде не вказано.

Оскільки Верховна Рада України жодних рішень про закони України з цього питання щодо обмежень у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення для постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи не приймала, то з огляду  на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами під час  вирішення цього питання застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч.1 ст.92 Конституції України  встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки  громадянина.

Враховуючи викладене, слід виходити з вимог Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачувати « чорнобильцям»  матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі, визначеному ст. 48 вказаного Закону. Згідно чинного законодавства України, виходячи із загальних засад пріоритетності законів України над урядовими нормативно-правовими актами, а в разі виникнення  колізії між нормами підзаконного акту та нормами закону застосуванню підлягають норми законодавства, що має місце в даному випадку. Таким чином, Закон України від 28 лютого 1991 року №796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року №863 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» та Постанова Кабінету Міністрів України « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №562  від 12 липня 2005 року, і при вирішенні цього питання слід застосовувати його положення.

Враховуючи вищевикладене  та вимоги ст. 257 Цивільного кодексу України щодо терміну позовної давності, ця категорія громадян  має право при поданні адміністративного позову  вимагати   отримання недоотриманих сум одноразової допомоги  на оздоровлення за останні три  роки.

Якщо, наприклад, за 2007рік допомога на  оздоровлення  інваліду 2 групи  була виплачена  15 березня 2007 року в сумі 120,00 грн., а відповідно до Закону України  від19.12.2006 року №489 –V мінімальна заробітна плата на той час складала 400,00 грн., то  враховуючи те, що згідно зі статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  інваліду другої групи – учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи повинна була виплачена  щорічна допомога на оздоровлення в  розмірі п’яти мінімальних заробітних плат  на момент виплати допомоги, тобто, 400,00 грн.х5 = 2000,00 грн.

Таким чином, недоплата  в цьому випадку щодо щорічної допомоги на оздоровлення за 2007рік складає 2000,00грн.-120,00грн.= 1880,00 грн. ( одна тисяча вісімсот вісімдесят грн.)

Конституційним Судом України неодноразово розглядалися питання щодо неконституційності окремих законів України, підзаконних актів щодо обмежень прав і свобод громадян України ( від 06.07.1999 р. №8-рп/99, від 20.03.2002 р.№5-рп/2002, від 17.03.2004 р. №7-рп/2004, від01.12.2004 №20-рп/2004 та від09.07.2007 р.№6-рп/2007). Конституційний Суд України відмітив, що згідно ст22. Конституції України зміст і обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений, а згідно ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, в тому числі зупиненням дії законів ( їх окремих положень) лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

В ч.2 ст.8 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, встановлено вимогу щодо законів України та інших нормативно-правових актів: усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч.2 ст.95 Конституції України та ст.38 Бюджетного кодексу України  предметом Закону України про бюджет на конкретний рік є виключно встановлення доходів та видатків держави на потреби. За висновками Конституційного Суду України  закон про бюджет України не може вносити зміни, зупиняти дії чинних законів України, а також встановлювати інші (додаткові) правові регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Тому, згідно з ч.3 ст. 8 Конституції України, ст. 70 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» «чорнобильці» змушені звертатися за захистом своїх прав до суду з проханням постановити рішення про визнання протиправними дій районних управлінь праці та соціального захисту населення щодо відмови у перерахунку, доплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення та стягнення з районних управлінь праці та соціального захисту населення недоплачених виплат одноразової грошової щорічної допомоги на оздоровлення за певний попередній період згідно чинного законодавства України.

При цьому від сплати судових витрат «чорнобильці» звільняються.

Перед зверненням до судових органів слід отримати консультацію в юристів.

Матеріал підготував адвокат ТОВ «Юридична фірма «Феміда МВО» В. Маковський