Стежимо за руками!
За нашими законодавцями потрібно пильно стежити. Закони приймаються майже без обговорення, за єдиним рухом руки координатора – диригента. Тому Чорнобильці забили тривогу, як тільки до Верховної Ради було внесено законопроект № 7562 з обнадійливою назвою «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду».
Здавалося б радіти потрібно – нарешті проблеми з виконанням судових рішень будуть вирішені. Нарешті, подумали люди, які роками оббивали пороги виконавчої служби задля виконання рішень судів, що були ухвалені на їх користь. Нарешті, подумали працівники українського секретаріату Європейського суду, для яких невиконання рішень українських судів складають половину роботи. Нарешті, подумали громадяни України, які повинні оплачувати із своїх гаманців недолугість чиновників, через яких кошти бюджету йдуть на виплату сатисфакції за рішеннями Європейського суду.
Нажаль, радість їх була явно передчасною. Сам законопроект навряд чи вирішує проблеми невиконання судових рішень (про це потрібно говорити окремо). Але Прикінцеві та перехідні положення законопроекту просто вражають: передбачається внесення змін у 16 діючих законів. Більшість змін аж ніяк не пов’язані із гарантіями виконання рішень судів, а направлені на неможливість винесення судами рішень про стягнення соціальних виплат, пільг та компенсацій, що передбачені законами України. Замість визначення законами виплат та компенсацій пропонується формула «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом міністрів України».
И хоч ми вже мали сумний досвід закону «Про судоустрій та статус суддів», в якому прикінцевими та перехідними положеннями передбачено зміни до кримінального, цивільного, господарчого кодексів та кодексу адміністративного судочинства абсолютно не пов’язані ані з судоустроєм, ані зі статусом суддів, наприклад, суттєве скорочення строків оскарження судових рішень. Але творці законопроекту № 7562 перевершили всіх своїх вигадливих попередників – Прикінцеві та перехідні положення цього законопроекту з точністю до «навпаки» відносяться як до назви закону, так і до цілей прийняття закону, задекларованих у Пояснювальній записці: «Внесення запропонованих змін… дозволять Україні виконати у відповідній частині рішення Європейського суду у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». Нагадаємо, що пілотне рішення по цій справі стосується невиконання, або надто довгого строку виконання судових рішень. Нагадаємо також, що Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що відсутність коштів у держбюджеті не є підставою для невиконання судових рішень.
І раніше уряди зазіхали на соціальні виплати, при прийнятті щорічного Закону України «Про Державний бюджет», або законом «Про внесення змін до деяких законів». Така практика не раз визнавалася Конституційним Судом неконституційною з огляду на вимоги ст. 22 Конституції України.
«Чорнобильці» не вперше стикаються з намаганнями звузити їх права, гарантовані законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Аналогічні зміни в законах були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 та N 10-рп/2008) від 22.05.2008р.
Тим, хто вважає, що пільги та компенсації не стосуються прав людини хотілося б нагадати п. 4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). КСУ розтлумачив принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини. Зокрема у цьому рішенні подано визначення ряду конституційних понять. Так, «зміст прав і свобод людини — це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак,…які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Обсяг прав людини — це кількісні показники відповідних можливостей, ... Звуження обсягу прав і свобод — це зменшення … розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.»
Здавалося б радіти потрібно – нарешті проблеми з виконанням судових рішень будуть вирішені. Нарешті, подумали люди, які роками оббивали пороги виконавчої служби задля виконання рішень судів, що були ухвалені на їх користь. Нарешті, подумали працівники українського секретаріату Європейського суду, для яких невиконання рішень українських судів складають половину роботи. Нарешті, подумали громадяни України, які повинні оплачувати із своїх гаманців недолугість чиновників, через яких кошти бюджету йдуть на виплату сатисфакції за рішеннями Європейського суду.
Нажаль, радість їх була явно передчасною. Сам законопроект навряд чи вирішує проблеми невиконання судових рішень (про це потрібно говорити окремо). Але Прикінцеві та перехідні положення законопроекту просто вражають: передбачається внесення змін у 16 діючих законів. Більшість змін аж ніяк не пов’язані із гарантіями виконання рішень судів, а направлені на неможливість винесення судами рішень про стягнення соціальних виплат, пільг та компенсацій, що передбачені законами України. Замість визначення законами виплат та компенсацій пропонується формула «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом міністрів України».
И хоч ми вже мали сумний досвід закону «Про судоустрій та статус суддів», в якому прикінцевими та перехідними положеннями передбачено зміни до кримінального, цивільного, господарчого кодексів та кодексу адміністративного судочинства абсолютно не пов’язані ані з судоустроєм, ані зі статусом суддів, наприклад, суттєве скорочення строків оскарження судових рішень. Але творці законопроекту № 7562 перевершили всіх своїх вигадливих попередників – Прикінцеві та перехідні положення цього законопроекту з точністю до «навпаки» відносяться як до назви закону, так і до цілей прийняття закону, задекларованих у Пояснювальній записці: «Внесення запропонованих змін… дозволять Україні виконати у відповідній частині рішення Європейського суду у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». Нагадаємо, що пілотне рішення по цій справі стосується невиконання, або надто довгого строку виконання судових рішень. Нагадаємо також, що Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що відсутність коштів у держбюджеті не є підставою для невиконання судових рішень.
І раніше уряди зазіхали на соціальні виплати, при прийнятті щорічного Закону України «Про Державний бюджет», або законом «Про внесення змін до деяких законів». Така практика не раз визнавалася Конституційним Судом неконституційною з огляду на вимоги ст. 22 Конституції України.
«Чорнобильці» не вперше стикаються з намаганнями звузити їх права, гарантовані законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Аналогічні зміни в законах були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 та N 10-рп/2008) від 22.05.2008р.
Тим, хто вважає, що пільги та компенсації не стосуються прав людини хотілося б нагадати п. 4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). КСУ розтлумачив принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини. Зокрема у цьому рішенні подано визначення ряду конституційних понять. Так, «зміст прав і свобод людини — це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак,…які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Обсяг прав людини — це кількісні показники відповідних можливостей, ... Звуження обсягу прав і свобод — це зменшення … розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.»
Таким чином законопроект № 7562 з обнадійливою назвою «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду» протирічить:
1. Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2005, N 6-рп/2007, N 10-рп/2008
2. Положенням ст.22 Конституції України
3. Духу Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду
4. ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме ст.71 про Особливості внесення змін до цього Закону «Дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону»
5. Рішенням Європейського суду по справі «Світлана Науменко проти України», «Півень проти України» та іншими
6. Здоровому глузду
7. Принципам соціальної справедливості
Урядовці-законотворці не хочуть прямо глянути в очі чорнобильцям, працівникам культури, медичним та фармацевтичним працівникам, що працюють у сільській місцевості, учасникам бойових дій, учасникам війни, ветеранам праці, пожежникам, міліціонерам, спеціалістам з захисту рослин, працівникам гірничих підприємств, колишнім неповнолітнім в’язням концтаборів, гетто, інвалідам, жертвам нацистських переслідувань, дітям війни, та іншим людям, чиї соціальні гарантії стають примарними, а ховаються за широку спину Європейського суду. Взагалі це дуже зручна позиція: пенсійний вік – це справа МВФ, соціальні гарантії – Європейський суд, а ми…, ми добрі й хороші, ми за покращення життя вже сьогодні…
Людмила Клочко, Харківська правозахисна група
1 коментар:
Дописати коментар