-->

07.01.12

Телефонно-конституційна юстиція або Хто насправді заслуговує на суд Лінча

Конституційний суд України вже не гарантує верховенство Конституції як Основного закону держави на всій території України. Його діяльність ґрунтується на принципах нівелювання права, залежності, підпорядкування зверху, нерівноправності суддів, закритості, неповного й поверхневого розгляду справ та необґрунтованості прийнятих ним рішень.

Конституційний суд України сьогодні гарантує лише спокійне життя для президента України, уряду та коаліції у Верховній Раді шляхом легітимізації всіх дій влади.

Саме рішення 13 людей у мантіях сьогодні є Конституцією України.

А не та тоненька книжечка з віртуальними правами й свободами громадян.

Коли 14 червня цього року ВР внесла зміни до бюджету та постановила, що віднині уряд фактично може в ручному режимі встановлювати пенсійні доплати чорнобильцям, дітям війни та військовослужбовцям – не було підстав для сумнівів, що навіть такий дуже "донецький" КС не посміє не визнати неконституційними норми закону про бюджет.

Позиції суду, які містились в багатьох рішеннях, винесених до цього, давали таку стовідсоткову гарантію, що все ж таки Конституція ще буде існувати в цій державі, що не може такого бути.

А виявилось, що дуже навіть може.

Серед кількох останніх рішень особливо хотілося б виділити останнє, від 26 грудня цього року. Це справа про внесення змін до бюджету на 2011 рік.

Взагалі рішень КС у таких справах було багато. Але останнє – особливе, бо воно надає нашому уряду майже необмежені можливості: у ручному режимі керувати державою. В основному це буде стосуватися соціального захисту та реалізації прав і свобод громадян України.

Суть справи проста, як двері.

В Україні дуже багато пільговиків, судді, прокурори, міліціянти, працівники Національного банку, а ще чорнобильці, діти війни, учасники війни й так далі. Якщо чиновницьку братію держава захищає, роздає квартири поза чергою, санаторно-курортні путівки, звільняє від сплати квартплати тощо, то найбільш незахищеним верствам населення держава заглядає до рота й забирає останнє з кишень.

Дискримінація та нерівність в Україні була завжди. Але раніше держава робила вигляд, що все нормально.

Сьогодні ж усе змінилось.

13 суддів із бляшанками на шиї та рясами на своїх торбах 26 грудня підтвердили, що усі свої життєві віхи з науковими роботами, кар'єрним ростом можна спустити у свої дорогі санвузли з позолоченими канделябрами.

Конституційний суд України в складі:

Головіна Анатолія Сергійовича – головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Пасенюка Олександра Михайловича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни – доповідача,

Шишкіна Віктора Івановича,

вирішив, що внесені в червні зміни до бюджету країни є конституційними. У мотивувальній частині свого рішення розумники в сфері права вигадали, що:

– передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів із метою збереження балансу інтересів усього суспільства;

– метою й особливістю закону про держбюджет є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій.

Таким чином, тепер наш уряд має повне право своїми постановами звужувати зміст та обсяг права й свобод громадян. Себто застосовувати табличку ділення до громадян України, і давати менше ніж це передбачено законами.

Мотиви, з яких виходив суд – просто вражають.

Вони згадали всі свої рішення, які тільки опосередковано мають відношення до правовідносин цієї справи. Але чомусь забули рішення, що мають пряме відношення.

Тож згадаємо їх.

Рішення від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, які визнали неконституційними норми законів про бюджет у частині, де зупинилась дія законів, тобто відбувалось ручне регулювання питань соціального захисту та пенсійного забезпечення.

Тоді наші судді вважали, що ВР не повноважна при прийнятті закону про держбюджет включати до нього положення про внесення змін до чинних законів, зупиняти дію окремих законів та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

При прийнятті закону про держбюджет мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації й гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень – 48-а стаття Конституції.

Не згадав суд чомусь і своє рішення від 27 листопада 2008 року, справа про збалансованість бюджету. Цим рішенням КС припинив конституційне провадження стосовно офіційного тлумачення положень частини другої статті 95 Конституції стосовно можливості зупиняти дію та скасовувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про держбюджет видатків на загальносуспільні потреби, враховуючи наявність двох вищезгаданих рішень КС, що дають відповіді на питання.

Суд тоді навіть рішення по суті не виніс – так йому було "все зрозуміло" із цим бюджетом.

Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини й громадянина" Конституційний суд дав у рішенні від 22 вересня 2005 року. Згідно з ним, "конституційні права й свободи гарантуються й не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод – це їх офіційна, юридична або фактична ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови й засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку.

Обсяг прав людини – це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними й загальними".

При цьому КС зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".

Слід зазначити, що обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним законом.

У 64-й статті Конституції вичерпно визначено такі випадки. А саме, передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть установлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Таку позицію КС підтвердив у своєму рішенні від 20 березня 2002 року. Згідно 6-го пункту мотивувальної частини даного рішення "Конституційний суд вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації й гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня, стаття 48 Конституції, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, установленого законом, частина третя статті 46 Конституції – то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції не допускається.

Зупинення його дії можливе за умови введення, відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та 19-го пункту 92-ї статті Конституції, надзвичайного стану".

Сьогодні влада є абсолютно нелегітимна.

Починаючи від президента й закінчуючи КС і райдержадміністраціями.

І на тлі цієї нелегітимності особлива відповідальність лежить на Конституційному суді, 6 з яких виносили й згадані рішення 2007 та 2008 років, і змогли винести останнє рішення 26 грудня цього року.

Тим суддям, які не виносили рішень, що прямим чином суперечать останньому й перекреслюють Конституцію, можна пробачити, бо вони знали на що йдуть і на яких умовах їм потрібно буде працювати.

Напевно, дуже добре знала суддя-доповідач Наталія Шаптала з Донецька, яке рішення вона готує. Знав і донецький голова суду пан Головін.

Але як змогли піднятись руки суддів, які проголосували в 2007 та 2008 році?

Де логіка? Де сумління? Виходить, що Закон, як дишло?

Чому ніхто не наважився приєднати до рішення свою особливу думку та не погодитись з такою ганебною позицією?

Насправді рішення суду наприкінці року за судовою практикою не важило абсолютно нічого, бо бюджетний рік закінчився, і практично ні на що вже не впливало.


Після того як стало зрозуміло, що законопроект про скасування пільг не пройде у ВР, саме рішення Конституційного суду дає необмежені можливості для нашого уряду та судової системи – уже на майбутнє.

У наступному році всі повинні забути про соціальний захист, пільги, пенсійне забезпечення, бо уряд зможе з легкістю різати як завгодно бюджет, і Конституцію за компанію. Винними можна тут робити і Януковича, і Азарова, і ВР.

Але без рішення цих 13 вовків в овечих шкірах нічого не було б.

Андрій Скакодуб, спеціально для УП

2 коментарі:

Nik сказав...

яНЫК ВСЕХ КУПИЛ. ПОРА ОБЕДЕНЯТСЯ И ГНАТЬ ИХ НАФИГ.

Комменты сказав...

Шаптала Наталья Константиновна, мы знаем и помним Вас по работе в г.Донецке.Вы выносили правомерные, ЗАКОННЫЕ решения в отношении чернобыльцев .Илии вас зажали 26 декабря тем , что благополучие ,спокойная работа ваших близких родственников в Хозяйственном суде г.Киева вам дороже.

Дописати коментар