Я чорнобилець

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ 

П'ята секція

РІШЕННЯ

Заява № 27033/05, подана Оленою Олександрівною Маруценко проти України, та 11 інших заяв 

(див. додану таблицю)

Офіційний переклад

13 грудня 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова, 

Карел Юнгвірт (Karei Jungwiert), 

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді, 

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у різні дати,

беручи до уваги застосування процедури пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, ECHR 2009-... (витяги), 

з огляду на односторонні декларації, подані Урядом держави-відповідача, якими Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ, та внесення доповнень до однієї з цих декларацій, 

після обговорення постановляє таке рішення:

ФАКТИ

Заявники є громадянами України, чиї імена та роки народження наведені у доданій таблиці. Уряд України (далі - Уряд) представляли пан Юрій Зайцев та пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції.

Факти справи, представлені сторонами, можуть бути узагальнені наступним чином.

У дати, зазначені в доданій таблиці, національні суди, ухваливши рішення на користь заявників, зобов'язали відповідачів (державні органи влади та державні підприємства) сплатити різні суми заявникам. Рішення, ухвалені на користь заявників, набрали законної сили, проте відповідачі затримали їх виконання.

СКАРГИ

Заявники скаржилися на затримки виконання рішень судів, ухвалених на їх користь. Деякі з них також подали інші скарги.

ПРАВО

1. В першу чергу Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду, заяви мають бути об'єднані, враховуючи схожість їх фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Після вищезгаданого пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» 13 вересня та 9 грудня 2010 року Уряд подав дві односторонні декларації з метою вирішити питання, які порушуються заявниками. Цими деклараціями Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників, висловив готовність виплатити їм залишок заборгованості за цими рішеннями та запропонував їм різні суми (щодо сум див. додану таблицю).

Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд запропонував, щоб Суд прийняв ці декларації як підставу вилучення заяв із реєстру справ відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції («з будь-якої іншої підстави»).

Декларації також передбачали, що суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної та морально" шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнені від будь-яких податків, конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Вони будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов'язувався сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справ.

Оскільки декларація від 13 вересня 2010 року спочатку не містила положення щодо конвертації валюти, Уряд згодом доповнив її відповідним положенням.

Заявники з різних підстав не погодилися з деклараціями та/або доповненнями до однієї з них і просили Суд продовжити розгляд їх справ.

Суд нагадує, що він може на будь-якій стадії провадження у справі винести рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах «a»-«c» пункту 1 статті 37 Конвенції. Зокрема, відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву з реєстру на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, якщо подальший розгляд заяви не є виправданим».

Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

«Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї».

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено (див. рішення у справі «Тахсін Акар проти Туреччини» (Tahsin Acar c. Turquie) [ВП], № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI).

Суд нагадує, що вищезазначеним пілотним рішенням «Юрій Миколайович Іванов»зобов'язав Україну:

«упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного, держава-відповідач повинна надати таке відшкодування всім заявникам, заяви яких, подані до Суду, були повідомлені Уряду на підставі підпункту «b» пункту 2 правила 54 Регламенту Суду до винесення цього рішення або будуть повідомлені Уряду додатково до цього рішення і які стосуються небезпідставних скарг, пов'язаних виключно з тривалим невиконанням рішень національних судів, за виконання яких держава несе відповідальність, а також скарг про відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо такого невиконання».

У цьому ж рішенні Суд також постановив, що:

«до запровадження таких заходів Суд відкладає на один рік віддати, на яку це рішення набуває статусу остаточного, провадження в усіх справах, в яких заявниками висуваються небезпідставні скарги, пов'язані виключно з тривалим невиконанням рішень національних судів, за виконання яких держава несе відповідальність, а також скарги про відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо такого невиконання, зберігаючи за собою право в будь-який момент оголосити будь-яку з таких справ неприйнятною або вилучити її зі свого реєстру після досягнення сторонами дружнього врегулювання або вирішення спору іншими засобами відповідно до статей 37 або 39 Конвенції».

Розглянувши положення декларацій Уряду та доповнення до однієї з них, Суд сприймає їх як намір надати відшкодування заявникам відповідно до пілотного рішення (див. згадане вище рішення «Юрій Миколайович Іванов», пп. 82 і 99 та пункт 6 резолютивної частини).

Суд задоволений, що Уряд однозначно визнав надмірну тривалість виконання судових рішень, ухвалених на користь заявників. Він також зазначає, що суми, запропоновані Урядом, відповідають сумам, які Суд присуджує у подібних справах, з урахуванням, inter alia, конкретного строку затримки в кожній окремій справі.

Отже, Суд вважає, що немає підстав продовжувати розгляд відповідних частин заяв. Суд також переконаний, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає продовження розгляду цих частин заяв. Відповідно, вони мають бути вилучені з реєстру справ.

2. Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

Таким чином, ці частини заяв є явно необґрунтованими та мають бути відхилені відповідно до підпункту «a» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови декларацій Уряду держави-відповідача та доповнення до однієї з них стосовно скарг заявників на затримки виконання рішень, ухвалених на їх користь.

Вирішує у відповідності до підпункту «c» пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяви з реєстру справ в частині вищезгаданих скарг.

Оголошує решту скарг у заявах неприйнятними.

Заступник Секретаря 

 Стівен ФІЛЛІПС

Голова
Марк ВІЛЛІГЕР

Таблиця

Номер заяви, П. І. Б. заявника та рік народження	Дата подання заяви	Рішення національних судів, на тривале невиконання яких скаржаться заявники (дата винесення рішення та назва суду)	Компенсація, запропонована Урядом (євро)
27033/05 МАРУЦЕНКО Олена Олександрівна, 1966	24 червня 2005 року	Кіровоградський районний суд Кіровоградської області від 4 червня 2003 року	1290
24970/06 БОРИСЕНКО Юрій Миколайович, 1964	24 червня 2005 року	Кіровоградський районний суд Кіровоградської області від 26 грудня 2003 року	1200
24975/06 КАТЕНЕВ Микола Ілліч, 1952	24 червня 2005 року	Кіровоградський районний суд Кіровоградської області від 26 грудня 2003 року	705
37542/06 ПАЛИВОДА Тетяна Михайлівна, 1950	30 серпня 2006 року	Кіровський районний суд міста Кіровограда від 8 квітня 2005 року, (зі змінами від 29 червня 2005 року)	945
31272/07 МАНСУРОВ Валентин Гамірович, 1940	11 липня 2007 року	Новогродівський міський суд Донецької області від 25 квітня та 24 липня 2003 року	1335
1614/08 ЄРИГІН Олексій Петрович, 1938	25 грудня 2007 року	Краснолуцький міський суд Луганської області від 28 квітня 2004 року	1155
11738/08 УЛЬЯНОВ Дмитро Георгійович, 1937	8 лютого 2008 року	Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим від 30 березня 2005 року	975
11774/08 КОРОЛЕХ Галина Григорівна, 1941	21 лютого 2008 року	Печерський районний суд м. Києва від 14 листопада 2002 року	1140
12471/08 ДАНИЛЬЧЕНКО Інна Олексіївна, 1973	26 лютого 2008 року	Коломацький районний суд Харківської області від 6 квітня 2007 року	480
52156/08 МІЛЮНА Валентина Андріївна, 1939	22 вересня 2008 року	Житомирський окружний адміністративний суд від 15 жовтня 2007 року	510
18406/09 НАДЕЄВА Євгенія Іванівна, 1947	27 березня 2009 року	Керченський міський суд Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2004 року та 31 січня 2006 року	1110
40666/09 АНТОНОВА Любов Олександрівна, 1952	21 липня 2009 року	Краснолуцький міський суд Луганської області від 4 грудня 2002 року та 11 травня 2005 року	1395