12 липня 2012 року в Кабінеті міністрів відбулося обговорення нової Концепції реформування податкової системи України, де ключову роль було відведено підвищенню стимулювальної функції податків та ліквідації умов існування «тіньового сектору» економіки. Про те, наскільки нова ініціатива здатна змінити ситуацію в податковій системі України, в інтерв’ю виданню «Львівська газета» розповів провідний експерт Центру Разумкова Павло Розенко.Підприємців із «тіні» виводять останні 2,5 року. З кожним новим законопроектом, який ухвалюють з ініціативи уряду, декларують безтіньову економіку. Але коли закон набуває чинності, виходить усе навпаки. І що більше ухвалюють урядових законів, то більше економіку заганяють «в тінь». Для прикладу, було ухвалено новий Податковий кодекс, закон про єдиний соціальний внесок і закон про проведення пенсійної реформи. Так-от, для підприємців пенсійна система виглядає повністю абсурдною: згідно з цими трьома законами, кожен підприємець щомісяця повинен сплачувати єдиний соціальний внесок у Пенсійний фонд у розмірі 400 гривень. За умовами пенсійної реформи, він повинен робити це 35 років, аби потім отримувати пенсію в її мінімальному розмірі, тобто станом на зараз — 844 гривні. Це — абсурд. Якщо взяти будь-яку депозитну програму, вкладати 400 гривень щомісяця впродовж 35 років, ви матимете і капітал, який можна передати у спадщину, і відсотки з капіталу, які щонайменше удвічі перевищуватимуть ту пенсію, яку сьогодні пропонує держава. Тобто наслідком запровадження нових норм стало лише те, що якщо 2009 року платників єдиного соціального внеску, малих підприємців, які легально працювали на ринку, було близько двох мільйонів, то сьогодні їх менше ніж мільйон. За 2,5 року цієї влади в «тіньовий сектор» фактично пішло понад мільйон підприємців. Бо вони ж нікуди не зникли — кількість безробітних у країні суттєво не зросла. Вони залишились працювати на тих же робочих місцях, але перестали платити податки. І я не відкидаю, що внаслідок чергової податкової реформи ліквідують спрощену систему сплати податків і взагалі підприємців як клас. Тобто замість того, щоб, як у всіх цивілізованих державах, зробити ставку на малий і середній бізнес, його в нас фактично знищують. Натомість далі роблять ставку на олігархізацію економіки України, жорстку централізацію і підпорядкування економіки окремим клановим групам. Тому не бачу перспективи якихось серйозних змін в економічному чи соціальному курсі держави за нинішньої влади. Я не вірю, що ця влада здатна демонструвати сучасні підходи як щодо діяльності підприємців чи підприємств, так і щодо економіки загалом.
— Минулого року Україна посіла перше місце у світі за кількістю податків. Наша проблема у кількості податків чи в їх якості?
У нас проблема в усьому. Загалом у тім, що вести чесний і легальний бізнес в Україні неможливо. І суть не лише в податковому тиску. За всіма рейтингами щодо умов ведення бізнесу Україна розташована нижче від 150-того місця. Наша країна нецікава з точки зору ведення бізнесу. І тут є чимало факторів. Перший, звісно, — абсурдна система податків. Друге, що відлякує інвесторів, — рівень хабарництва та корупції, який не лише не зменшується, а навпаки — з кожним роком зростає. Ще одне — занадто великий, можна навіть сказати, неадекватний, тиск на бізнес з боку різних органів контролю. Коли легальний бізнес змушений постійно відбиватися від перевірок пожежників, податківців, санепідемстанції, це суттєво ускладнює його ведення. І, мабуть, один з основних факторів, який особливо лякає іноземних інвесторів і представників незалежного бізнесу, — це повністю залежна і несправедлива судова система. Власний бізнес в Україні захистити неможливо. Без зміни ситуації на цих чотирьох фронтах годі говорити про те, що чергова реформа Податкового кодексу щось вирішить.
— Однією із запропонованих змін є зменшення ставки ПДВ. Наскільки це може вирішити проблеми?
ПДВ сьогодні, як на мене, є найбільш корумпованим податком. І, на жаль, вона вигідна насамперед чиновникам, бо передбачає повернення підприємцю, що її сплачує. Але ПДВ повертається не автоматично, а в ручному режимі, тобто, в режимі «комусь дам, а комусь не дам». А якщо дам, то за окрему плату чи окреме відрахування. Тому нинішній ПДВ — це радше частина загальнодержавної корупційної схеми, а не ефективний податок. Тому з ним треба чинити радикально: або скасовувати взагалі, або різко зменшувати і водночас повністю обмежити право чиновника вирішувати питання повернення ПДВ у ручному режимі, тобто повністю автоматизувати його повернення. Звичайне зменшення ставки ПДВ нічого не дасть.
— Чи можна, переписуючи чи вдосконалюючи Податковий кодекс, суттєво змінити ситуацію у країні?
Мені здається, нині влада та уряд намагаються вирішити глобальні проблеми якимись дуже локальними і точковими заходами. Ми це побачили на прикладі пенсійної реформи, яка набула фактично дискримінаційних для людини форм, але жодного результату так і не дала. Так само буде і з іншими ініціативами, зокрема з Податковим кодексом. Поки держава не зрозуміє, що треба вести системну боротьбу і вживати системних заходів щодо поліпшення бізнес-клімату в Україні, такі речі, як зміна Податкового кодексу, лише дратуватимуть суспільство, бо зміна правил що два роки не є поліпшенням.
Немає коментарів:
Дописати коментар