Щодо умов оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС та вимог до заповнення довідок про заробітну плату
Відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Порядок обчислення пенсій зазначеним категоріям осіб визначається Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2012 діє Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 (далі –Порядок). Порядком передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон) за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 – 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Обчислення пенсій відповідно до Закону здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які відповідно до статті 15 вказаного Закону видаються установами та організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату). Підставою для проведення розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження являються первинні документи про нараховану заробітну плату та фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.
Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємствами відповідно до первинних документів про період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за нормативними документами того часу. Зокрема, у 1986 році за: постановою ЦК КПРС, Президії ВР СРСР та ВЦРПС від 07.05.1986 р. №524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 р. №964-рс; постановою Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 №1031-рс; постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. №665-195 (постановою УРСР від 10.06.1986 р. №207-7).
У разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження. Довідку про заробітну плату за повний місяць перебування в зоні відчуження необхідно надавати за формою, встановленою відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (додаток 1 до Порядку).
У разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному з неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. В такому випадку довідка про заробітну плату видається за формою, затвердженою Міністерством соціального захисту населення України (згідно листа від 27.02.1996 р. №01-3/244-013-21) за постановою Ради Міністрів Української РСР та Української Республіканської ради профспілок від 10.06.1986 року №207-7 та у відповідності до інших нормативних актів про оплату праці, які діяли під час виконання роботи (служби) в зоні відчуження. При цьому у зазначених нормативних актах не було передбачено оплату праці з урахуванням підвищення на 100% тарифних ставок (посадових окладів) з урахуванням кратних розмірів за зонами небезпеки та премій у розмірі 60% для всіх осіб, що були зайняті на ліквідації наслідків аварії.
Для надання допомоги у вирішенні питання розрахунку оплати праці в зоні відчуження згідно норм чинного законодавства надаємо наступні роз’яснення.
Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 для працівників, які виконували роботи, пов’язані з ліквідацією наслідків аварії в зоні радіоактивного випромінення, був встановлений 6-годинний робочий день та 6-ти денна робоча неділя, розрахункову часову тарифну ставку у зоні відчуження обчислювали відповідно до роз’яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 16.01.1969 р. № ½. Робітникам, яким годинні тарифні ставки у зоні відчуження визначались при 7(8) – годинному робочому дні, перерахунок тарифних ставок проводиться таким чином: відповідна годинна тарифна ставка при 7(8) – годинному робочому дні множиться на середню тривалість робочого часу в годинах за місяць при 7(8) – годинному робочому (173,1 год.), де одержаний результат ділиться на середню тривалість робочого часу за місяць при 6-годинному робочому дні (152,5 год.).
Годинна тарифна ставка працівників, праця яких оплачується за місячними тарифними ставками (посадовими окладами), обчислюється шляхом поділу місячної тарифної ставки (посадового окладу) на норму робочих днів по календарю у даному місяці при 6-ти годинному робочому дні (Роз’яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 р. № 383/35).
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 р. № 964 були встановлені зони небезпеки, де оплата праці працівників підприємств, установ і організацій, розташованих в межах 30-кілометрової зони ЧАЕС, розділеної на III, II, I зону небезпеки, провадилась відповідно у 5, 4, 3 - кратному розмірі тарифних ставок (посадових окладів).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 оплата праці працівників підприємств, установ і організацій, відряджених у зону відчуження, провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-, 3-, 2-кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.
Перелік населених пунктів і виробничих об’єктів, де оплата праці проводилась відповідно до зон небезпеки, затверджено рішеннями Урядової комісії від 07.08.86 р. № 87 (лист Держкомпраці УРСР від 13.08.86 р. № 115), від 19.08.86 р. № 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26.08.86 р. № 124), від 18.09.86 р. № 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24.09.86 р. № 140), від 05.01.87 р. № 339 (лист Держкомпраці УРСР від 09.01.87 р. № 1).
На решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю), оплата праці провадилась з дня аварії виходячи з підвищених на 100 % тарифних ставок, посадових окладів, відповідно до Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. № 524-156 (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 р. № 168).
Відповідно до рішення Урядової комісії від 02 лютого 1987 року № 351 після 01.03.1987 року оплата у зоні ЧАЕС провадилась на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 2 до 5.
Перелік конкретних об’єктів встановлювався щомісячно за даними радіаційної обстановки на підставі даних Управління радіаційного контролю Виробничого об’єднання «Комбінат» і цеху радіаційної безпеки ЧАЕС станом на 1 число кожного місяця.
Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. № 12-р, з 1 березня 1988 року виплата тарифних ставок і посадових окладів провадилась в одинарному розмірі понад збережену середню заробітну плату за основним місцем роботи, в тому числі і особам, які були призвані на військові збори. Отже усі зазначені коефіцієнти використовують тільки до 01.03.88 р.
Оплата праці за дні роботи в зоні небезпеки виходить із годинної тарифної ставки працівника, коефіцієнта кратності та кількості відпрацьованих у зоні відчуження годин (із розрахунку 6-годинного робочого дня).
Питання, пов’язані з обчисленням збереженого середньомісячного заробітку при службових відрядженнях, вирішувалися у відповідності з постановою НКП СРСР від 02.04.1930 року «Про середній заробіток і оплату за неповний місяць» і «Основних положень по обліку праці та заробітної плати у промисловості», затверджених Держкомпраці СРСР, Мінфіну СРСР і ЦСУ СРСР 27.04.1973 року.
Розраховуючи збережену зарплату, до уваги беруть оплату праці за два попередні місяці роботи, що передували місяцю, в якому особу відряджали для виконання робіт у зону відчуження.
Для осіб, які працювали на даному підприємстві менше двох місяців, середній заробіток визначали із заробітку за фактично відпрацьований стаж.
До заробітку, з якого обчислюють збережений середньомісячний заробіток, включали:
· основну зарплату;
· доплати і надбавки (у тому числі процентну надбавку за вислугу років);
· премії;
· річні винагороди з фонду матеріального заохочення;
· винагороду (оплату і доплату) за понаднормові роботи, якщо вони носили систематичний характер.
Інші види виплат при обчисленні середньої зарплати не враховували (одноразова допомога; одноразова винагорода; винагорода за виконання окремих доручень; доплата за понаднормову роботу, якщо вона не носить систематичного характеру; доплата за роботу в святкові дні; оплата часу, протягом якого працівник фактично не працював; компенсація за невикористану відпустку та інші).
Середньомісячну заробітну плату, що зберігалася за працівником на період службового відрядження за основним місцем роботи, нараховували і виплачували відповідно до чинного на час відрядження законодавства за рахунок коштів підприємств, установ, організацій.
За роботу у вихідні (для зони відчуження – неділі) і святкові дні середньомісячний заробіток не зберігався (роботу у ці дні оплачували за фактично відпрацьований час у подвійному розмірі відповідно до ст. 107 КЗпП УРСР, а також проводилась оплата кратності залежно від зони небезпеки).
Оплата роботи у зоні відчуження у святкові та вихідні дні проводилась за правилами ст. 107 КЗпП УРСР за фактично відпрацьовані у святковий чи вихідний день години, із застосуванням показників кратності:
· відрядникам - за подвійними відрядними розцінками ;
· працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
· працівникам, які одержують місячний оклад – у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилась в межах місячної норми робочого часу і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилась понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі проводилась всім працівникам (як з нормованим, так із ненормованим робочим днем) за години, фактично відпрацьовані у святковий та вихідний день (роз’яснення Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 08.08.1966 № 13/11-21).
Робота у святковий чи вихідний день понад норму робочого часу, не враховується при підрахунку надурочних годин, оскільки вона оплачується у подвійному розмірі (п.4 роз’яснення Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 08.08.1966 № 13/11-21; лист Міністерства праці України від 12.03.97 р. № 06-958).
Додаткова оплата праці в зоні відчуження в нічні години постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207/7 встановлена за кожну годину роботи в нічний час в розмірі 35 % тарифної ставки. Оплата за нічний час підприємствами проводилась тільки на підставі первинних документів про таку роботу за табелями обліку робочого часу.
Годинні тарифні ставки для визначення додаткової оплати праці за роботу в нічний час обчислювались відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 27 грудня 1972 р. № 383/35.
Робота в надурочний час оплачувалася відповідно до ст.106 Кодексу законів про працю УСРС за перші 2 години понаднормової роботи – в полуторному розмірі, а за наступні години – в подвійному розмірі з урахуванням кратності, на підставі виплатних документів того періоду (табель обліку робочого часу, шляхові листи, довідки про відпрацьований час в зоні). Будь – які довідки, видані в більш пізній час після виконання робіт, не можуть бути підставою для цієї оплати (лист Мінпраці України від 18.08.1997 року № 06-3427).
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. № 153/10-43,премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання.
Тобто якщо до поїздки працівника в зону відчуження або після його повернення нараховували премію за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, її розмір повинні були визначати на підставі положення, що діяло на підприємстві на момент відрядження. Постанова № 207-7 дозволяла керівникам підприємства встановлювати працівникам, зайнятим на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, премії до 60% тарифної ставки (посадового окладу) на місяць. При прийнятті рішення щодо підвищення граничного розміру премії до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць у Положення про преміювання мали вноситись відповідні зміни. Тобто, якщо премію за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не нараховували, право на її включення до довідки про заробітну плату відсутнє.
Премії нараховувались на :
· посадові оклади (тарифні ставки) з урахуванням кратності;
· доплати за суміщення професій, розширення зони обслуговування, за високу професійну майстерність;
· доплати за роботу в нічний час;
· доплати за класність водіям;
· оплати роботи за вихідні та святкові дні (без подвоєння);
· оплати за роботу в надурочний час (без урахування сум доплати за роботу в надурочний час, тобто без сум підвищення на 0,5; 1,0 тарифної ставки) та інші виплати.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. № 964 голові Урядової комісії було надано право виплачувати працівникам одноразову винагороду за виконання особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення в розмірі до 1000 крб., яка не враховується при обчисленні розміру пенсії.
За роботу в зоні була запроваджена одноразова премія за рахунок коштів, що виділялися Мінфіном СРСР в Держпланом СРСР в розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, установ організацій незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії не повинен був перевищувати 400 крб. (підпункт 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7). Після визначення місячного розрахунку заробітної плати, для обчислення розміру пенсії в розмірах фактичних відшкодувань збитків додається до цієї суми.
В разі відсутності на підприємстві, в установі, організації преміальної оплати праці підстав для її нарахування особам, що виконували роботи в зоні відчуження, немає.
Згідно з розпорядженням РМ СРСР від 17 травня 1986 р. № 964 рс військовозобов’язаним, призваним на збори і безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що отримали гранично допустиму дозу опромінення, в зв’язку з чим вони не можуть бути допущені до виконання обов’язків в зонах, по місцю основної роботи виплачувалась одноразова винагорода в розмірі п’ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу). Одноразова винагорода не враховується в заробіток, із якого обчислюється пенсія і не включається в довідку про заробітну плату, оскільки вона виплачувалась за рахунок коштів союзного бюджету.
ДЖЕРЕЛО
ДЖЕРЕЛО
Немає коментарів:
Дописати коментар