Українськi партії живуть за рахунок хабарiв, якi легалiзують за допомогою кримiнальних схем
Чому політику в нашій країні називають найкращим бізнесом?
З першого погляду, це дійсно доволі дивно. Адже партії не отримують дотацій від держави, як це прийнято у цивілізованих країнах. Партійні діячі скаржаться на куці бюджети, переконуючи всіх, що утримують свої організації за рахунок членських внесків. І заявляють, що живуть бідно.
Але неозброєним оком помітно, як насправдi розкошують партійні діячі. Які у них авто, у яких віллах вони живуть, як вдягаються, які годинники носять.
То звідки ж у них гроші? Що є джерелом добробуту в людей, які, як кажуть, вміють лише язиком молоти?
За двадцять два роки український полiтикум так i не спромiгся на законодавство, яке б дало можливiсть суспiльству контролювати комерцiйну складову партiйного життя. I якщо вникнути у її суть, то така нехiть полiтичних сил до публiчностi стає цiлком зрозумiлою.
То ж як i на чому заробляють українськi партiї?
Про це "Експрес" розмовляв із народним депутатом попереднiх скликань Тарасом Чорноволом, а також полiтекспертами Вiктором Небоженком та Iгорем Золотаренком.
- Отже, звiдки партiї беруть грошi?
I. Золотаренко: - Жодна з нинiшнiх українських партiй не iснує на членськi внески. Рейтинговi полiтики у нас одразу йдуть до олiгархiв та укладають з ними неофіційні угоди. Тому основним джерелом фiнансових надходжень є кошти олiгархів та великого бiзнесу.
Фiнансування починається пiсля персональної домовленостi партiйного лiдера з тим чи iншим бiзнесменом. Той надає полiтику перелiк послуг, якi б хотiв отримати за ту чи iншу суму. Фактично це чиста корупцiя.
Т. Чорновiл: - Сьогодні правляча Партiя регiонiв намагається максимально диверсифiкувати надходження коштiв у партiйну касу. Спершу там були основні спонсори, якi контролювали так званий виборчий пакет -- Ринат Ахметов та ще два донецькi бiзнесмени. Але потiм цi олiгархи почали протестувати: мовляв, ми не можемо безконечно витрачати астрономiчнi суми. I тодi регiонали стали трясти всiх багатiїв у своїх лавах, змушуючи їх нести грошi в партiйну касу. Наприклад, на минулих президентських виборах у всiх областях за кожним заможним регiоналом-депутатом було закрiплено по три-чотири райони, партосередки яких вони мали фiнансувати. Плюс кожен iз них мав дати по три мiльйони доларiв у загальну партiйну казну. За це вони потiм дiставали доступ до державних ресурсiв -- землi, держбюджету, лiцензiй на видобуток корисних копалин, могли навiть поставити губернатором свою людину!
- Спонсори перераховують гроші на рахунок партії чи це відбувається якось по-іншому?
Т. Чорновiл: - Основна сума коштів потрапляє в умовну партiйну касу готівкою -- ніяких банків. Звiсно, якщо спонсор фiнансує провладну партiю, то вiн може цiлком безкарно перетворювати безготівкові грошi на готiвковi у так званих конвертацiйних центрах. Адже бравi рапорти податкiвцiв про те, що вони "накрили" якийсь тiньовий конвертацiйний центр, -- це локшина на вуха громадян. Вони дiйсно можуть когось там "накрити", але лише того, хто їм непiдконтрольний, так званих "партизанів".
Iншi ж центри, якi створенi пiд кожного з великих партiйних спонсорів, -- процвітають. Ба бiльше, вони стають iще одним джерелом прибутку для партiї, оскiльки прокручують не лише партiйнi грошi, а й iншi фiнансовi ресурси. Як правило, партiя влади, контролюючи такi центри, на конвертацiйних операцiях ще й отримує 3 -- 5 вiдсоткiв суми. А щодня у кожному з цих центрiв прокручують мiльйони!
В. Небоженко: - Додам, що великi торговельнi ринки, якi є i у Львовi, i в Києвi, i в Донецьку, i в Чернiвцях, i в Харковi, i в багатьох iнших мiстах, -- це також дуже ефективнi конвертацiйнi центри для отримання готiвки на партiйнi потреби. Адже усi власники базарiв -- люди полiтично заангажованi. Цi грошi витрачають не лише на фiнансування виборчих кампанiй партiї влади, а й на забезпечення голосування у парламентi. Адже чимало депутатiв нинi вже не надто охоче вiрять обiцянкам провладних мiнiстрiв чи полiтикiв щодо отримання якихось бiзнес-преференцiй, а тому за свою лояльнiсть вимагають готiвку. Вiдтак пiд час серйозних голосувань у глухих закутках Верховної Ради накопичуються валiзи iз багатомiльйонною доларовою готiвкою. Я чув, що тiльки останнє голосування щодо вiдставки уряду обiйшлося групі Азарова в декiлька десяткiв мiльйонiв доларiв, якi надійшли з великих торговельних ринків України, що торiк отримували величезні субсидії від держави.
- А як i звiдки отримує готiвку опозицiя?
Т. Чорновiл: - Фiнансова дiяльнiсть опозицiї точнiсiнько така сама. Наприклад, бiзнесмен Жеваго був в опозицiї, але це не заважало йому вирiшувати усi бiзнес-питання з представниками влади. Ще один опозицiонер Веревський, який фiнансував "Батькiвщину", нещодавно менi сказав: "Коли нинiшнi опозицiонери були при владi, то я тижнями не мiг нi до кого з них потрапити на прийом. Зате нинi можу передзвонити до Клюєва i протягом десяти хвилин вирiшити усi питання". Тобто, опозицiя з владою завжди знаходила спiльну мову, особливо якщо це стосується грошей. Наочний приклад -- Мартиненко, якого називають основним фiнансовим спонсором об'єднаної опозицiї. У цього бiзнесмена, незважаючи на його полiтичну орiєнтацiю, також немає жодних проблем з нинiшньою владою.
В. Небоженко: - Сьогодні ті конвертаційні центри, якi обслуговували винятково опозицiю, як правило, давно закриті.
А ось при Ющенковi, наприклад, податкiвцi жорстко боролись лише з тими пiдпiльними цетрами, якi обслуговували Партiю регiонiв.
Якщо дивитися в корiнь цiєї ситуацiї, то влада i її полiтичнi опоненти фактично змагаються лише за фiнансовi потоки.
I. Золотаренко: - Опозицiя нинi дедалi бiльше працює через офшори. Тобто полiтичний спонсор i вiдповiдальний за партiйнi фiнанси вiдкривають спецiальнi офшорнi рахунки. Потiм грошi з офшору олiгарха перекидають на "партiйний" офшор i згодом переводять у готiвку за допомогою вже згаданих конвертацiйних центрiв, через "дружнi" банки i навiть релiгiйнi секти.
Партiя влади отримує готiвку ще й через банки, якi належать "Сiм'ї". Адже вона знає, що саме цi банки нiхто не наважиться перевiряти.
- Хто у партiях вiдповiдає за готівкову касу?
I. Золотаренко: - Колись у Гiтлера за фiнансовi справи його партiї вiдповiдав Борман. Такi бормани є у кожнiй полiтичнiй силi в Українi. Вони стежать за тим, аби полiтичнi спонсори вчасно виконували свої зобов'язання перед партiєю, залагоджують справи iз конвертуванням великих готiвкових сум, контролюють видатки на розмаїтi полiтичнi акцiї тощо.
Т. Чорновiл: - Наскiльки менi вiдомо, в Партiї регiонiв таким касиром був Геллер. Вiн особливо ретельно стежив за вчасним поповненням партiйної казни. Крiм того, вiн постiйно урiзав бюджети обласних органiзацiй ПР, за що навiть мiсцевi регiонали дали йому прiзвисько "Лютий". Нинi за цей сегмент вiдповiдає Клюєв.
- Вацлав Гавел говорив: "Брудними руками неможливо створити щось чисте". Якщо припустити, що в Українi з'явиться цiлком нова iдеалiстична сила, вона, на вашу думку, також приречена потонути у цiй полiтичнiй корупцiї?
Т. Чорновiл: - Необов'язково. I наочний приклад -- дiяльнiсть мого батька. Коли влада Кучми знищила фiнансового директора Народного руху Бойчишина, батьковi самому довелось шукати кошти. Вiн пiшов до потужних банкiрiв i просто розповiв, як вiн бачить майбутнє України. I на Рух давали немалi грошi, не вимагаючи при цьому нiчого взамiн. Головне, щоб люди вiрили як самому лiдеровi, так i в його iдеї.
Юрiй ГРИЦИК, газета "Експрес"
До речi
Як свiдчить опитування, яке провiв фонд "Демократичнi iнiцiативи", на запитання "Де партiї та кандидати в нардепи беруть грошi на виборчу кампанiю?" вiдповiдi роздiлилися так: вони залучили власнi кошти членiв своїх сiмей -- 13 вiдсоткiв респондентiв; це грошi олiгархiв -- переконанi 48 вiдсоткiв; це грошi держави, якi використовувалися у виборчiй кампанiї, -- вважають 52 вiдсотки; це внески громадян, якi пiдтримують їх, -- 13 вiдсоткiв. (Опитувані могли вибирати декілька варіантів).
Немає коментарів:
Дописати коментар