У чорнобильських колах тривалий час наполегливо мусується проблема пенсій ліквідаторів першої категорії, залишаючи поза реальною увагою інші статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цьому підпорядковані мітинги, пікети, листування, голодування … Взяти б до уваги останній захід під егідою «ВОВЧу» під офісом Євросоюзу. У посланні до цієї європейської структури окремо названо саме статтю 54. Між іншим, мене здивувала ще одна фраза Звернення до посла ЄС про «суперечливі та неконституційні зміни Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Я так не вважаю. З дотриманням його положень справді є проблеми. І те що в ньому прописано у значній мірі відповідає як можливостям держави, так і запитам жертовників. Оця «суперечливість» веде нас в нікуди. Не визнавати сутності Закону і домагатися його дотримання - речі несумісні.
А я вважаю головним чинником наших негараздів з приходом до влади команди Януковича так звані Тези щодо поведінки органів соціального захисту на місцях. Вістря наших зусиль і спротиву мають адресуватися саме на них. А ми сором’язливо час від часу тільки оприлюднюємо їх. Чому я в цьому переконаний?! Критерієм істини, кажуть, є практика.
Наше об’єднання головною метою заснування ставило домогтися справедливості для 158 родин колишніх воїнів Івано-Франківського протипожежного батальйону, якого було кинуто у вир подолання чорнобильської катастрофи на принципах воєнного часу у липні 1986 року. Саме їх обласна влада протиправно у 1997-1998 роках протиправно позбавила статусу ліквідатора другої категорії, визначеного для них у 1991 році по життєво. Крок нашим намірам назустріч вперше зробили «поперєднікі». На більше не спромоглися, оскільки були відкинуті від влади.
З приходом нинішньої влади, віддаємо їй належне, хоч з великим спротивом нам вдалося просунутися завдяки акціям протесту, судам, Спірній комісії. Впродовж 2010-2012 років ми відвоювали статус 85 воїнам-ліквідаторам. А от із кінця 2012 року влада скрутила нам із трьох пальців фігуру, ввімкнувши на повну положення Тез. Для переконання наведу один приклад. Наш побратим Базилько у грудні 2009 року звернувся із клопотанням, щоб позбутися фальшивого посвідчення. Взамін наявного, другої категорії, йому у 1997 року вручили нове, нібито підтверджене, третьої категорії з неделікатним формулюванням – пред’явник, зазначено в ньому, брав участь в ЛНА не у 1986 році, а у 1988-1990 роках.
Адмінсудом 30 липня 2010 року рішення обласної тимчасової комісії було визнано не чинним і зобов’язано владу переглянути протиправне рішення. Виконуючи приписи Тез «… по рішеннях судів на користь громадян, які надійдуть – необхідно здійснювати активні апеляційні процедури незалежно ні від чого»), облдержадміністрація рішення суду заблокувала апеляцією. От вам і принцип змагальності. Оскільки ОДА у нашому випадку в суді виступала відповідачем, то чому Львівський апеляційний суд надумані обставини вирішив обсмоктувати?!. Позивач Базилько - ліквідатор аварії у липні – вересні 1986 року протягом 48 днів і ночей, піддавшись опроміненню безпосередньо на четвертому реакторі ЧАЕС, набув першу групу інвалідності через ракове захворювання і 08 жовтня передчасно пішов із життя. Зла доля ще раз поглумилася над ним. Наступного дня після похорон йому надійшло запрошення і з суду, де заплановано слухання на 31 жовтня 2013 року.
А як бути із дотриманням принципів щодо «рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом та змагальності сторін» (стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України ) ?!
Мені цікаво,що думають з цього приводу керівники чорнобильських організацій різних рівнів, правники і правозахисники, та й врешті чорнобильський загал. Скільки ми будемо ковтати оце безправ’я і свавілля влади. Кажуть,що з любої ситуації є щонайменше два виходи. Підкажіть, як діяти?
Ярослав Олійник, голова ГО «Прикарпатбат Чорнобиль».
Немає коментарів:
Дописати коментар