Українські пенсіонери економлять на одязі та харчах, але справно платять за комунальні послуги
Міжнародний день людей похилого віку відзначають першого жовтня. Про те як живуть українські пенсіонери дізнавалась кореспондент “ВЗ”.Те, що більшість українських пенсіонерів не живуть, а виживають, не секрет.
“Оплати комунальні послуги, купи хліб-масло, дай внучці – внукові на кишенькові витрати – от і по пенсії”, – скаржаться українські бабусі та дідусі.
Якою є “сімейна економіка” пенсіонерів, як вони дають собі раду із заробленою за довголітній стаж “тисячкою”, як розподіляють її на свої і потреби дітей та внуків, дізнавалась кореспондент “ВЗ”.
«300 гривень на місяць йде на оплату комунальних послуг. 700 – на сяке-таке харчування та ліки (маю підвищений тиск, лікую печінку)», – розповідає 70-річна пані Віра. Живе жінка разом з донькою, яка вже давно шукає роботу, та внучкою-школяркою. Виручає пенсіонерку невеликий клаптик городу біля Львова. “З пенсією у 1000 гривень постійно думаєш, на чому би то заощадити. Та цього року картоплю буду купувати – не вродила, капуста також”, – додає.
Пенсіонер пан Степан, дещо по-іншому оцінює свою пенсію (1700 гривень). “Замолоду потрібно працювати так, аби авторитет працював на тебе в старості”, – дає цінну пораду дідусь, який свого часу закінчив лісотехнічний інститут, працював інженером з лісозаготівель. Пан Степан каже: на комунальні послуги і продукти йому вистачає. “Основне, щоб здоров’я було!” – усміхається.
На 1156 гривень в місяць живе пані Анна. “Не живу – існую, – скаржиться. – Яке м’ясо, які фрукти? Зимою тільки на саме опалення йде 300 гривень, на компослуги витрачаю половину пенсії. Та й ліки постійно дорожчають – то на 50 копійок, то на гривню”.
“Від костей, печінки і від тиску” лікується 75-річна пані Галина – дитина війни. Живе бабуся сама (дітей не має), ходить, опираючись на дві палиці. Сама собі купує продукти, по допомогу до соцпрацівників не звертається. З пенсії (1170 гривень) 200 платить за комунальні послуги, решта йде на продукти і ліки. “Сьогодні купила собі рибку, грушок – грошей мені вистачає, – запевняє жінка. – Одягу не купую, накупила ще в 70-х – висить у шафі, нікому ходити, хіба беру взуття на зиму. Недавно здавала в ремонт вимірювач тиску – заплатила 20 гривень”.
Про відпочинок улітку мріє 60-річна пенсіонерка пані Анна. Відпочивала востаннє п’ять років тому. Тодішній тижневий відпочинок біля Трускавця згадує з усмішкою. На моє запитання, чи за пенсійні гроші “релаксувала” (пенсія пані Анни – 1100 гривень), відповідає, що ні, безкоштовно. “Поїхала з сім’єю на відпочинок на запрошення своєї колеги, яка живе за Трускавцем. За те, що я готувала на дві сім’ї (за освітою пані Анна – кухар із 30-річним стажем. – Авт.) – жила безкоштовно”, – розповідає жінка. Мешкає у двокімнатній квартирі разом з донькою та сином. За опалення платить 400 гривень, вистачає їй “суто на хліб”, фрукти і м’ясо, каже, не пам’ятає, коли востаннє їла. А в кіно востаннє пані Анна була два роки тому. Ходила у кінотеатр в центрі, та фільм їй не сподобався.
Пан Володимир, якому 62 роки, за професією – інженер, пропрацював 40 років. Його пенсія – 1100 гривень. Живе чоловік із сином. З пенсії по 500 гривень щомісяця відкладає на комунальні послуги. Додатково 100 гривень сплачує за Інтернет (користується ним здебільшого син, кандидат наук). Пан Володимир м’яса не вживає. Переконаний: воно шкодить старим людям. Радіє, що на таблетки та мікстури не треба витрачатись. “Поки що здоровий”, – каже. І додає: “Найкращі ліки для мене – 100 г горілочки, випитої з другом”. Коли востаннє їздив на відпочинок, не пригадує. Коли працював, об’їздив весь Союз...
Немає коментарів:
Дописати коментар