(З присмаком дьогтю від пенсійного управління)
Більше шістнадцяти років івано-франківець Володимир Дзунза домагався від влади справедливості. Ще навесні 1997 року у нього було протиправно забрано статус ліквідатора другої категорії, здобутого у борні з чорнобильським монстром у липні – вересні 1986 року. Він, воїн запасу, у складі Івано-Франківського протипожежного батальйону 48 днів і ночей приборкував ще тоді жевріючий і невгамовний четвертий реактор та поливав потом риштування «Саркофагу» . У нерівній борні втрачав віру з непередбачуваними чиновницькими заморочками. Тричі його заяву розглядала Спірна комісія, відвідав десятки судових засідань. Заявам та скаргам і лік втратив.
І нарешті сталося. З благословення цьогорічного Святого Миколая йому влада вчора таки вручила заслужене посвідчення ліквідатора другої категорії. Хоча з вини влади він змарнував уже цілих чотири роки з призначенням пільгової пенсії по віку, його заново ганяють по колу за недоступними довідками. До наданого посвідчення ліквідатора та долученої копії запису у військовому квитку, зробленому саме у час перебування в зоні, вимагають «довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці і соціальних питаннях від 09.03.1988 року №122».
Між іншим, її може надати лише та організація, котра направляла в зону відчуження і відповідно обліковувала роботу. Військова частина розформована ще у вересні 1986 року. Називається – приїхали.
Виникає запитання: «До якого часу ми житимемо за правилами країни, що зникла з мапи світу 22 роки тому?!» Звідки така недовіра до запису у військовому квитку за підписом командира військової частини? Чому управління ПФУ ігнорують норму 55-ої статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:
«Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
1. Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів на 10 років».
Цілком зрозуміле і недвозначне формулювання. Хіба можна отримати посвідчення ліквідатора другої категорії без зазначених у Законі днів роботи в зоні? Невже втраченої пенсії за чотири роки замало державі?! Так і хочеться вигукнути євромайданське «Ганьба!» навіть без гомінкого «…геть!»
Отож, боротьба чорнобильця за свої права триває. Невідомо тільки, як задовго.
Між іншим, її може надати лише та організація, котра направляла в зону відчуження і відповідно обліковувала роботу. Військова частина розформована ще у вересні 1986 року. Називається – приїхали.
Виникає запитання: «До якого часу ми житимемо за правилами країни, що зникла з мапи світу 22 роки тому?!» Звідки така недовіра до запису у військовому квитку за підписом командира військової частини? Чому управління ПФУ ігнорують норму 55-ої статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:
«Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
1. Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів на 10 років».
Цілком зрозуміле і недвозначне формулювання. Хіба можна отримати посвідчення ліквідатора другої категорії без зазначених у Законі днів роботи в зоні? Невже втраченої пенсії за чотири роки замало державі?! Так і хочеться вигукнути євромайданське «Ганьба!» навіть без гомінкого «…геть!»
Отож, боротьба чорнобильця за свої права триває. Невідомо тільки, як задовго.
Ярослав Олійник, голова ГО «Прикарпатбат Чорнобиль».
Немає коментарів:
Дописати коментар