Прочитали статтю в газеті «Трибуна праці» за 19 липня 2014 року «З однієї сторони, іванківці пасивні…», підписану Пермяковою Л.М., Кирийчук З.А. та ін. (всього 45 підписів). Але не всі мають таку думку, як ваша. Багато жителів району з вами не згодні, шановні.
Ви стверджуєте, що нам не потрібні доповнення до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Не потрібне ні підвищення пенсій, ні будівництво підприємств, які б давали робочі місця місцевим мешканцям, тобто, той розвиток, без якого ми не виліземо з ями депресивного району. На думку авторів статті, закон «нормальний», от лише не виконується.
Та він не міг виконуватись в повному обсязі з перших днів його прийняття, оскільки не був до кінця продуманим. Так як й інші “чорнобильські” закони.
Так, стаття 16 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» забороняє будівництво промислових підприємств в нашому районі. Та якщо вчитатись, то цей «нормальний» закон забороняє і землю обробляти, і врожаї збирати, а продукти харчування вживати лише з чистих регіонів! Чому ж ми з самого 1986 року вирощуємо все на наших городах та полях і споживаємо? Ми так робимо, бо інакше не можна! Не слід, шановні автори статті, згідно з “чорнобильським” законодавством, і в наші ліси за грибами та ягодами ходити. А ми ходимо, збираємо і продаємо не тільки на нашому ринку, а й за кордон...
А ще, якщо дотримуватись букви «нормального» Закону, не можна в печах та грубках палити дрова з наших радіаційних лісів. Та донедавна мешканці ще 50х сіл району опалювали і продовжують опалювати житла деревиною з наших рідних радіоактивних лісів. Як запалимо взимку вранці або ввечері всі разом, то куди тій ТЕС! І так уже 28 років.
Питання про спорудження теплоелектростанції в районі приймалось не в односторонньому порядку. Дане будівництво було внесено в Програму соціальноекономічного розвитку району на 2012 рік. Програма затверджувалась на сесії районної ради і була оприлюднена. Чомусь тоді ніхто не звернув на це уваги. Тоді район не почув і думки провідних «вчених спеціалістівактивістів». Не було потреби? А тепер є, бо намічаються вибори і вашим лідерам потрібний рейтинг, підтримка населення, частину якого вони “завели”?..
Ще рік тому на місці збудованої ТЕС стояв лише каркас, а територія була обнесена стрічкою. При вашому активному спротиві ТЕС за рік не лише збудовано, а й запущено до роботи.
І йдуть працювати на це підприємство наші люди, здебільшого, молодь. Бо, маючи освіту, роботи для них в районі нема, адже за 30 років ті підприємства, що діяли, вже зникли, завдячуючи «нормальному», за вашими словами, закону, а інших не збудували.
Не дивлячись на заборону будівництва, люди, слава Богу, будують власні будинки. За останні роки зведені котеджі на цілих кварталах. І будівельний матеріал – деревину, пісок, воду тощо – вони беруть не з чистих регіонів, за тридев’ять земель, а з наших рідних лісу та землі.
А наші діти, які народилися після 1992 року, не мають статусу потерпілих, хоч народились і виросли на забруднених територіях.
Вам, як ми бачимо, уже й каналізаційні споруди в Іванкові не потрібні! Течуть ріки нечистот по р. Жорнівка та інших струмочках в р. Тетерів – нехай і далі течуть... Оце екологічно чисто!
А щодо роботи Олександра Івановича Леляка на посаді голови райдержадміністрації, то хочемо сказати, що саме він відстоював скрізь інтереси нашого постраждалого району. Неодноразово добивався зустрічей на високих рівнях, направляв листи в різні державні установи, доводячи необхідність залишення зон та розширення пільг для жителів нашого поліського регіону. І, завдячуючи саме його наполегливості, зони на сьогодні ще не знято.
Саме дякуючи Олександру Івановичу та при підтримці його народним депутатом України Ярославом Москаленком у ряді наших сіл з’явився газ, обробляються поля, які позаростали самосіяним лісом та чагарниками, відновлено вуличне освітлення, відкриті дитячі будинки сімейного типу, перекриті та відремонтовані дахи шкіл, побудовані котельні, відремонтовані медзаклади та багато іншого.
І пам’ятатимуть його не лише за добрі справи, зроблені для людей району, а ще й за надзвичайну людяність, яка так рідко сьогодні притаманна окремим керівникам.
Повірте, що спротив, злоба, ненависть до всіх і всього частини жителів Іванкова, в тому числі і до будівництва ТЕС, діє на людей гірше, ніж робота самої ТЕС!
Ми схвалюємо проект доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», запропонований народним депутатом України Ярославом Москаленком, яким передбачено особливий статус району. Цей документ у подальшому не дасть звести існуючий Закон нанівець.
Ми не впевнені лише в одному: в тому, що Верховна Рада прийме новий закон в такий тяжкий для країни час.
Сільські голови району.
Немає коментарів:
Дописати коментар