ОГЛЯД ПОДІЙ

За гарячими передвиборчими перипетіями, які нарешті завершилися у неділю, можливо не всі чорнобильці зосередили свою увагу на ході останніх подій у чорнобильському русі.

А дарма! Оскільки було не лише, що читати, але й дивитися.

І так, першою подією, яка заслуговує на увагу, було те, що  на сайті "Я Чорнобилець" група чорнобильців з Луганської, Донецької, Львівської, Одеської, Херсонської, Тернопільської та інших областей висловила свою думку з приводу недавнього звернення керівника ВГОІ "Союз Чорнобиль України" до Президента України щодо виплат пенсій і соціальних виплат на Донбасі.

По суті, ці чорнобильці висловили різке невдоволення тією позицією, яку протягом тривалого часу займали не лише центральне керівництво їхньої ВГОІ "Союз Чорнобиль України", але й керівники Луганської та Донецької обласних організацій щодо подій у цьому регіоні.

Ось чим аргументували цю думку чорнобильці: 

На дзеркало нема чого нарікати, коли пика крива

На офіційному сайті ВГОІ "Союз Чорнобиль України", за підписом керівника цієї громадської організації Володимира Березіна, з’явився текст "Звернення до Президента України стосовно виплат пенсій та соцвиплат на Донбасі".

У ньому зокрема йдеться про те, що на адресу організації надходять повідомлення від керівників Донецької та Луганської чорнобильських організацій про катастрофічний стан соціального захисту інвалідів та учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які проживають в цих областях.

Й насправді, слід констатувати, що ситуація в цих регіонах доволі складна, однак вона має в собі кілька складових, на яких варто зупинитися та зосередити увагу.

По-перше, катастрофічне становище з соціальними виплатами і виплатами пенсій склалося саме на тих територіях Донбасу, де орудують воєнізовані сепаратистські бандформування і російські війська. Саме з розгортанням бойовиками своїх незаконних дій на цих територіях розпочався справжній терор щодо громадян. Сьогодні там відкрито ігнорується право, скасовуються закони і нормативно-правові акти, які передбачають і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

По-друге, необхідно чесно і відверто сказати й про те, що, незважаючи на важке економічне становище в державі, пов’язане в тому числі з військовою агресією "братньої держави", на тих територіях Донбасу, де вони контролюються українськими органами державної влади, без затримок проводяться виплати пенсій, соціальних допомог, громадяни користуються іншими пільгами, які передбачені чинним законодавством, а саме головне – люди почуваються у безпеці.

По-третє, першоджерелом дестабілізації на Луганщині та Донеччині слугували політичні партії та громадські об'єднання, які за своєю суттю і наповненістю були і залишаються антинародними, антидержавними і антиукраїнськими. Нікуди заховати і той факт, що, в тому числі, керівники чорнобильських організацій цих регіонів безпосередньо підтримували або навіть представляли ці політичні партії в місцевих органах державної влади. Саме ці партії і їхні представники, завзято закликали до проведення референдуму про відокремлення від центральної, "фашистско-бендеровской хунты", аж до виходу зі складу України.

На жаль, ніхто з керівників чорнобильських організацій, а також із числа тих, хто шле подібні звернення, досі публічно так і не виступив з осудом злочинних дій антиукраїнських і антидержавних сил на Донбасі або не звернувся до ватажків бандформувань про недопущення порушення прав інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших незахищених верст населення.

І, по-четверте, не з вини незалежної України сталася Чорнобильська катастрофа. Радянський Союз і його бойовий авангард – КПРС повинні були взяти на себе повну відповідальність за це. Але, ні СРСР, а ні його офіційний правонаступник, який залишив собі всі його – попередника - активи, в тому числі і вклади Ощадбанку, - Російська Федерація, не взяли відповідальності за її наслідки. І це зробила Україна, хоча будь-якого відношення до подій, пов’язаних з причинами аварії в Чорнобилі вона не мала – все тоді вирішувалося виключно у Москві.

Тому дивно, сьогодні чути від людей, які здебільшого проголосували за свою окремішність, про те, що Україна їм іще щось винна. Якщо вони визнають владу бойовиків, то і вимагати пенсій і соціальні виплати потрібно саме у них.

Сьогодні дійсно є великою складністю здійснення будь-яких виплат на територіях, де не діють органи офіційної української влади. Адже численні пограбування банківських установ і звичайного мародерства бойовиками не дозволяють це зробити, і про це необхідно чітко заявити керівникам Луганської та Донецької областей, а не ховати свої "голови в пісок" за лякливими або популістськими зверненнями.  Та й на відновлення інфраструктури територій потрібні величезні кошти.

Дивними виглядають й припущення на кшталт того, що нібито в рамках мирного плану Президента України вирішуються дуже важливі питання навіть з тією владою, яка є зараз в цих регіонах.

Дійсно, для багатьох залишається на поверхні й те, які саме питання вирішуються в рамках цього мирного плану Президента України. Однак намагання деяких представників з ВГОІ "Союз Чорнобиль України" називати владою самозванців, з так званих і самопроголошених республік "ДНР" і "ЛНР" – є неприпустимим. Адже владою можуть називатися виключно ті люди, які отримали мандат легітимності і повноваження від громадян, згідно із законом та шляхом вільних і демократичних виборів, а не на бандитських сходках, де основним аргументом є дуло автомата.

Ще свіжі в пам’яті події осені-зими минулого та цього років, коли ВГОІ "Союз Чорнобиль України" перетворилася з громадської організації на якийсь незрозумілий рупор влади зі своїми однобокими оцінками і висновками, кляузами та доносами до тодішньої правлячої коаліції, абсолютним не сприйняттям Майдану і його цінностей.

Видно, теперішнє керівництво ВГОІ "Союз Чорнобиль України" не зробило висновків з минулого, і це загрожує остаточним розвалом організації, як всеукраїнської громадської структури. Не варто, і зараз втягуватися в політичні ігрища чи займатися популізмом на фоні страждань своїх співгромадян. Необхідно дати чітку оцінку всьому тому, що сьогодні відбувається в країні і, зокрема – на Сході України. Але зробити це з державницьких позиції і тим самим довести, що ВГОІ "Союз Чорнобиль України" згуртовує навколо себе виключно українських патріотів.

Іншою подією, що привернула увагу багатьох, була акція протесту біля будівлі Кабінету Міністрів України та адміністрації Президента України під егідою ВОВЧ, яка проводилася напередодні виборів і зібрала, за різними оцінками, від 30 до 40 чорнобильців. 

Варто зазначити, що протестуючі чорнобильці висували до влади цілком справедливі вимоги. Виняток хіба-що становить, а чи варто було проводити цю акцію саме напередодні виборів?

Як на думку автора цих рядків, то навряд чи хтось в такий час був готовий почути чорнобильців і, взагалі, чи почув їх тоді. Зрештою, як на стороннього глядача, ця акція запам’яталася не настільки невдоволеними чорнобильцями, як однією досить цікавою і креативною фігурою, а саме – колишньою начальницею "чорнобильського" департаменту при Міністерстві соціальної політики України Оленою Кравченко. 

Вона дійсно "запалювала за всією програмою", а її промови просто "вразили серця багатьох". Як виявляється, вона й надалі "піклується" про чорнобильців і готова за них, принаймні, забратися аж на "високу трибуну". Чогось аж занадто підозрілою виглядала така активність, що багатьох наштовхує на різні припущення, проте...

Якщо ж серйозно, то треба наголосити на тому, що готові чомусь це робити чиновники саме тоді, коли їх звільняють з займаних посад. Тому, якщо розглядати поведінку цієї колишньої чиновниці з позиції здорового глузду, то виникає з цього приводу і закономірне запитання: А де Ви були, шановна пані, коли безпосередньо займали таку високу посаду у міністерстві? Чому публічно не висловлювали підтримку чорнобильцям і не "кидалися тоді на амбразуру"!?

В свою чергу, підтвердженням "рясності" подій у чорнобильському русі, слугує й те, що частина чорнобильців Луганщини вирішили анонсувати проведення установчих зборів по створенню "Республіканського комітету "Союз Чорнобиль" ЛНР". Про це повідомляє сайт " Мы чернобыльцы". 

Правда, на тому ж таки сайті, з’явилася й замітка якогось Володимира М., інваліда ЧАЕС ІІ групи, який висловлює з цього приводу свою незгоду. Зокрема, Володимир М., пише наступне (подається мовою оригіналу):

Не все чернобыльцы Луганщины верят авантюрам.

Вчера на сайте "Мы чернобыльцы" появился анонс о том, что в г. Луганске, 29 октября, состоится собрание учредителей Республиканского комитета "Союз Чернобыль" ЛНР ("Луганской народной республики"). На это собрание приглашаются чернобыльцы, которые проживают на этой территории. 

По информации, имеющуюся в моем распоряжении, о проведении этого собрания, как и вообще об идее создания такого комитета, председатель Луганской областной организации "Союз Чернобыль" Иван Волчанский не проинформирован, да и вряд ли готов поддержать такую идею. 

Конечно, можно до безумства критиковать этого руководителя, за его какие-то там не такие поступки или же политические убеждения и предпочтения, которые могут многим и не нравиться. Но то, что это серьезный и ответственный человек, и в первую очередь за судьбы чернобыльцев – это вполне неоспоримый и однозначный факт. Сказанною мною, могут подтвердить многие чернобыльцы Луганщины. 

Поэтому, идея создания этого комитета относится, скорее всего, к авантюристам и карьеристам, которые полностью не осознают всех последствий, с которыми могут столкнуться чернобыльцы Луганщины.

Действительно сегодня чернобыльцы Луганщины находятся в очень тяжелом положении. Инвалидам-чернобыльцам и пострадавшим вследствие Чернобыльской катастрофы на территориях, где проводится АТО, не выплачиваются заслуженные пенсии, социальные пособия и т.д. Люди, которые называют себя на этих территориях властью, заявляют о том, что, как такового социально-незащищенного слоя – чернобыльцы, там не существует, поэтому никто о них и не собирается заботиться. Необходимо признать, что фактически эта категория брошена на произвол, а по сути – на выживание.

Вместе с тем не хотелось бы, чтобы некоторые чернобыльцы, выполняя политический заказ и подыгрывая тем людям, которые не признают прав чернобыльцев и пытающиеся сегодня создать несвойственные государственные новообразования, не подставляли чернобыльцев. Большинство чернобыльцев Луганщины на такие авантюры никогда не пойдут, поскольку считают, что единственным государством, способным  гарантировать их права, является Украина. 

Як бачимо із замітки, справа навіть не у тому, до яких аргументів вдається цей дописувач, хоча, він намагається бути у них переконливим. У всій цій справі існує, як витікає із раніше висловленої думки групою чорнобильців з Луганської, Донецької, Львівської, Одеської, Херсонської, Тернопільської та інших областей, трохи інший посил, про який, ці чорнобильці, намагаються обережно і завчасно надіслати своїм побратимам з територій, де проводиться АТО. Вочевидь, що йдеться там про те, що Україна немає будь-якого відношення до подій, пов'язаних з причинами аварії на Чорнобильській АЕС. А оскільки Росія є правонаступником СРСР, то, за такою логікою, Україна може легко відмовитися від тих зобов'язань, які вона добровільно взяла на себе щодо соціального захисту тих чорнобильців, які сьогодні не бажають жити в державі Україна або її не визнають.

Звичайно, що можуть існувати різні оцінки і думки щодо намірів луганців.  Проте створюючи Республіканські комітети у самопроголошених республіках, чорнобильці можуть наражати себе на небезпеку, коли влада і дійсно може підхопити таку ідею та з легкістю відмовиться від таких "громадян." Більше того, загальновідомо, що такі думки вже давно курсують у більшості регіонів України по відношенню до інших категорій пенсіонерів, які проживають на непідконтрольних українській владі територіях. Тому, у цьому випадку, треба добре зважувати та пам'ятати про прислів'я, яке може стати і реальністю - "Баба з возу – кобилі легше!".