-->
☢ ☢   Любите Родину - Мать вашу!        Якщо ви не боретеся за свої права, у вас їх заберуть!        Заявка на кредит онлайн        Бесплатные кредитные карты        Реклама в анонімних оголошеннях    ☢ ☢

27.04.2015

Чорнобиль - пам'ять та біль українського народу

В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогади про які пронизують серце гострим болем.

26 квітня 1986 року - чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км від столиці України Києва сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.

Жодна статистика не скаже, скільки людських доль понівечено чорнобильським смерчем, скільки ліквідаторів дотлівають по лікарнях, скільки вже відійшло у вічність

Чорнобильське лихоліття залишиться навіки у пам'яті тих, кого називають «ліквідаторами». Виконуючи святий обов'язок ліквідатори першими ступили в горнило чорнобильського пекла.

Серед перших хто прийшов на допомогу мешканцям м. Прип`яті та всьому населенню зони відчуження були наші земляки :пожежники, працівники УВД облвиконкому, працівники автотранспортних підприємств, та «партизани», люди, що були призвані через військові комісаріати та спеціальні збори Згідно з графіком, затвердженим в органах виконавчої гілки влади на ліквідацію аварії на ЧАЕС виїжджали добровольці та військовозобов'язані. З їх числа були сформовані бригади, що забезпечували безперебійне постачання матеріалів для встановлення на будівництві саркофага. Це і бетонний завод в селищі Копачі, який готував суміші безпосередньо для «саркофага», санітарний пункту в Дитятках, пересувні бетонні заводи та тощо.



Виконуючи нелегку справу, саме «ліквідатори» внесли частку свого професіоналізму, патріотизму та допомогли зарадити небезпеці, що йшла від зруйнованого реактора ЧАЄС. Час що минув, забрав життя багатьох чорнобильців, а більшості залишив на все життя тяжкі хвороби.

Обласна державна адміністрація та департамент соцполітики який очолює Каратааєва Л.В,депутати Вінницької обласної Ради :Коровій В. В., Жучинський А.П., Лапшин Д В.,Яремчук Ю.Я. не залишились в стороні чорнобильських проблем, ними надано допомогу для здійснення поїздки делегації від Вінничини приуроченої до 29 річниці Дня памяті жертв Чорнобильської трагедії 26 квітня 2015 року до м. Чорнобиль, Припять та ЧАЄС .

Поїздка відбулася 4 квітня 2015 року.

Особлива подяка від вінничан Народному депутату України: С. В. Кудлаєнко, який допоміг землякам здійснити цей захід матеріально, придбавши частину пального для поїздки на ЧАЄС.

Не залишились в стороні від підтримки депутати ВМР: Кравець О.Г.,,Шеншин В.О.

Особлива подяка перевізнику Іськову С.В., який надав автотранспорт для проведення заходу і водію Авраменко В.В. та іншим небайдужим землякам.

В ході поїздки ліквідатори нагадали всім членам групи в яких важких умовах вони виконували свій обов'язок перед Батьківщиною. Окремі з нас висловлюють обурення тим,що чим далі країна відходитиме від дати 26 квітня 1986 року тим більше влада нас намагається забути.

Це чудово видно на тих акціях, що провели чорнобильці в 2015 році відстоюючи свої права від посадовців департаменту Мінсоцполітики України, які на свій розсуд почали тлумачити прийняті поправки ВР України до чинного законодавства при прийняті ЗУ Про державний бюджет на 2015 рік. Особливо це видно у Вінниці та області.

Ліквідатор аварії на ЧАЄС в 1986-1987 роках році Віктор Паїч згадує - головне наше завдання добитися справедливих пенсій для ліквідаторів.

Військова частина де я та мої колеги проходили військові збори в 1986- 1990 роках , в/ч 55064 Прикарпатського ВО МО СРСР ліквідована. Як вона виникла в 1986 році з пустого місця так вона туди і кануло після завершення робіт на ЧАЄС. А доля тисяч людей, які пройшли через це формування залишилась незмінною. Тобто НІЯКОЮ.»»»

Своє обурення висловлює ліквідатор аварії на ЧАЄС Юрій Пудов

«...Посадовці кажуть нам ліквідаторам в більшості державних установ» Ви були там, посвідчення маєте, але про розміри пенсій Ваших ми не відповідаємо. Питайте в ВР України,ПФУ та КМУ??? Чорнобильці країни питають посадовців від різних гілок влади вже котрий рік. Результат НУЛЬОВИЙ

Це нагадує нам приказку «Чим глибше в ліс тим більше дров «в нашому випадку виходить кажуть ліквідатори аварії так « Чим далі від дати 26 квітня 1986 року, тим більше треба надати довідок про заробітну плату з того часу.» Це ганьба! так не повинно бути ! Країна завжди має поважати своїх героїв!

Велике питання кожного року стає зазначив мешканець Вінницького району с. Вінницькі Хутори , Володимир Левкович, забезпечення чорнобильців ліками за рецептами лікарів.

«... Не можливо завжди своєчасно отримати медикаменти, які виписав лікар в аптеці, бо існує обмежене фінансування медичних програм, особливо це відчувають мешканців населених пунктів в районах області . В районі діє одна аптека, яка відпускає ліки за безкоштовними рецептами лікарів, нам потрібно добратися з сіл до лікарні, пройти медогляд, а потім з рецептами потрапити до найближчої аптеки витративши певну суму коштів на транспортні послуги перевізникам.

Результат в більшості випадків негативний. Гроші маєте - відпустимо ліки. Ні приходьте іншого разу, або йдіть до лікаря та продовжуйте разом з ним вирішувати питання»

Особливо боляче стає тоді, коли приїдеш за ліками в аптеку і чуєш від провізора « Вибачте, але кошти виділені на відповідний місяць закінчилися ,ми Вам допомогти не можемо! Приходьте наступного разу», лікуватися чорнобильцю треба сьогодні, а не в наступному місяці « ЧОМУ ТАК ВІДБУВАЄТЬСЯ» пояснити ніхто не намагається??????

Під час поїздки ліквідатори аварії побачили те, як діти евакуйовані з зони відчуження та діти народжені від ліквідаторів аварії та постраждалих, бачать ті події на ЧАЄС в м. Припять, Чорнобилі сьогодні.

Більшість з них побачене вразило.


Але з розповідей очевидців подій не може бути Бо ми жива історія подій 1986-1990 років на ЧАЄС

З розповіді ліквідатора аварії Рожепко Михайла всі члени групи дізналися, що на майданчику техніки в м Чорнобилі виставлені експонати техніки, які мали виконувати всі важкі та небезпечні роботи на ЧАЄС,але не працювали за певних причин

Члени групи були здивовані, як люди майже голими руками без засобів захисту укоротили монстера «МИРНОГО АТОМА», який великий тягар робіт вони винесли на своїх плечах,щоб закрити палаючий реактор.

Люди, що були евакуйовані з Припяті до нашого регіону, змогли побувати біля своїх домівок, розказати,як вони жили в місті з якого в далекому 1986 році вони з них виїхати .

Василь Біц, розповів що є уродженцем місцевості, багато років пропрацював у м Припяті де одружився та створив родину.

В 27 квітня 1986 року разом з іншими земляками був змушений покинути рідну хату назавжди , Як казали посадовці «... на кілька днів Ви залишаєте свої оселі та незабаром повернетеся до свого чудового міста і багато речей не варто брати», але вийшло назавжди.

Приїхав до Вінниці з дружиною та дітьми , які разом з ним були виселені з міста. Діти народилася в Припяті , пішли в дитячий садочок та школу, на весні менша донька мала піти до школи, але не судилося.»

Всі члени делегації вінничан були дуже вражені від побаченого у Припяті в 2015 році.

З захватом всі слухали розповідь Мельника В П. який розповів присутнім, як проводилися роботи з дезактивації Припяті та інших населених пунктів зони відчуження бо сам безпосередньо приймав в них участь .

Солдати, офіцери виконували роботи по знищенню шару грунту з усіх вулиць міст та селищ, займалися мийкою вулиць та садиб хімічним розчином та тощо.

Здійснювали та проводили розвідку території на наступний тиждень робіт. Роботи проводились та здійснювались у бронетранспортерах. Дозиметром заміряли рівень радіації кожний день і наносили позначки на карту.

Не можливо забути дату — 18 жовтня 1986 року коли військова частина №55064 увійшла до м Припяті. Роботи по дезактивації розпочали з теплиць,які були побудовані на околицях міста. На жаль вони сьогодні ліквідовані

Поруч з нами працювали колеги, яким було наведено завдання командування, про здійснення робіт по дезактивації пожежної частини м Припяті,воїни якої є героями і запишуться ними назавжди.

Сьогодні за діючими постановами КМУ та ПФУ України посадовці рахують ліквідаторам по 6 годин робочого часу в день!

Я користуюся можливістю звертаюся до всіх ліквідаторів, хто пройшов Чорнобиль через військові комісаріати країни відповісти на питання : хто з Вас працював час на ліквідації за зміну 6 годин?

Сам відповідаю «НЕ МАЄ» таких людей!!!! Бо як би ми працювали цей час, що намагаються сьогодні занести та заносять в наші документи, то напевно реактор був зовсім не здолений і до сьогоднішнього дня ,що випускав свої грізні чари в 1986 році!!!!

Своє враження від тих подій висловлює ліквідатор аварії Володимир Кузьмук:

«....їхали до Чорнобиля практично нічого не знаючи... мов сліпі котенята»

За час, що минув з моменту ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, чоловік навчився тримати усі емоції в собі. Однак згадуючи товаришів, які разом із ним працювали пліч-о-пліч, неозброєним оком відчуває той біль, що переповнює його серце. Чорнобиль його долю перевернув на певний кут. Після повернення зміг вистояти і сьогодні продовжує активно відстоювати права чорнобильців в різних гілках влади та органі місцевого самоврядування країни.

Того фатального для в країни дня був вихідний. Країна навіть не здогадувалася проте, що в ніч із п'ятниці на суботу в Київській області сталася страшна техногенна катастрофа. Однак чутки про трагедію вже ходили. Та в ті часи чутки не мали особливого впливу на людей. В той час за умов тотального замовчування інформації дізнатися про якійсь надзвичайні події можна було завдяки короткому повідомленню у вечірній програмі «Час».

Лише під час травневих свят людям повідомили про те, що трапилося на ЧАЕС.

-« Страху не було, Лише хвилювання. Адже до останнього моменту ми не знали, що сталося і з чим доведеться зіткнутися говорить пожежник Микола Демчук.

Сьогодні важко дізнатися опромінювання якої сили було тоді у Чорнобилі. Дозиметристам, які вимірювали дозу опромінення, чітко наказали: більше 1 рентгена за добу вказувати в офіційних повідомленнях не можна. Рятувалися хто чим. - Кожному з нас видали індивідуальні аптечки. Там були капсули для захисту щитовидної залози, йод. Останній радили додавати у молоко, - розповідає - Свіже молоко дістати було нереально, тож пили скисле.

Пожежник Швецький Григорій та інші ліквідатори не жаліються на життя і не шкодують про дні, проведені у Чорнобилі. Це був обов'язок. Проте, як і всіх колег, ліквідаторів, окрім фізичного болю, які їм лишилися у спадок огортає душевний. Що 29 років опісля трагедії ті, хто затулив собою світ від атомної біди, залишаються не потрібними своїй державі.

Як кажуть чорнобильці з усіх регіонів країни «Замість того, щоб забезпечити нас всім необхідним, державні посадовці тільки думають, як знищити «чорнобильців», відбираючи у них все, навіть віру у завтрашній день. Але ми вистоїмо в супереч всім незгодам в пам'ять про тих товаришів хто вже помер від радіації.

Організація міцніє в боротьбі за права людей, що мають назву «ЧОРНОБИЛЕЦЬ» і перше за все з організацією «Союз Чорнобиль Україна». ,яку очолює В. Войтов. Організація є правофланговою по відстоюванню інетересів чоронобильців .Це найбільша громадська організація чорнобильців в області, яка в 2015 році відзначає 25 річчя свого існування!

Володимир Мельник

Комментариев нет:

Отправить комментарий

I am free