24 квітня об 11.00 в Балаклійському РБК відкривається сьома документальна виставка у Харківській області виставочної серії інформаційно-мистецького проекту «Чорнобиль я там був» про участь і подальшу долю ліквідаторів ядерної техногенної катастрофи на ЧАЕС - безпосередньо мешканців Балаклійського району
Головна мета цих проектів – зібрати і зберегти свідчення безпосередній учасників епохальної Чорнобильської катастрофи для вивчення і дослідження, для усвідомлення героїчного, і в той же час, трагічного досвіду ліквідаторів. Досвід старшого покоління – це найцінніший спадок прийденьому поколінню. Не підтримання цього одвічного ланцюгу життя – злочин перед нашими нащадками.
В Балаклії, вперше, зібраний документальний матеріал, а це більше 1000 свідчень ліквідаторів (фото, текст, ауді і відео запис), передається у фонди Балаклійського районного краєзнавчого музею. Це, по суті, перший крок до системного вивчення безцінного досвіду ліквідаторів.
На сьогоднішній день, журналістом, учасником ліквідації наслідків ядерної техногенної катастрофи на ЧАЕС Юрієм Ворошиловим, упродовж 29 років дослідження епохальної катастрофи, зібрано і систематизовано більше п'яти тисяч документальних свідчень (архівні та сучасні фото, аудіо та кіно запис) ліквідаторів Харківської області. Крім того, про саму ядерну катастрофу, про ліквідацію та її наслідки, в архіві автора зібрано більше 50 тисяч документів і свідчень.
Зібрані документальні матеріали систематуються по темам, і, автор має надію, до 30-ї річниці Чорнобильської ядерної катастрофи опублікувати серію документальних книг-свідчень «Чорнобиль я там був»
Крім того, систематизований архів (ТЕП) може слугувати для створення музейних експозицій.
Перебуваючи постійно в чорнобильські темі, автор постійно задає собі питання – чому?, наші батьки і діді в 1941 році армію Вермахта зустріли з «голими руками», чому?, в 1986 році подібне, з дивовижною точністю повторилось в Чорнобилі і чому?, сьогодні подібне спостерігається на східному кордоні України. Може тому, що справа не в музейних експозиціях і всіляких тематичних шкільни «куточка», а тому – що не існує у наших школах повноцінного і всебічного вивчення ДОСВІДУ.
Сучасні виклики навколишнього світу, нагально обумовлюють створення в наших школах спеціалізованих класів ДОСВІДУ. Навчитись бачити навколо себе, поруч з собою, те, що викладено в хороших книгах і в реальному життєвому досвіду старшого покоління – це запорук, що у наших дітей і онуків не буде свого Чорнобиля і великих і малих війн.
Це теза, в якій автор повторив свєрудний заповіт свого батька – солдата другої світової війни
Президент «Українського історичного товариства «ЧОРНОБИЛЬ НООСФЕРА»
Юрій Ворошилов, координатор проекту Алла Топчій 050-630-54-46
Головна мета цих проектів – зібрати і зберегти свідчення безпосередній учасників епохальної Чорнобильської катастрофи для вивчення і дослідження, для усвідомлення героїчного, і в той же час, трагічного досвіду ліквідаторів. Досвід старшого покоління – це найцінніший спадок прийденьому поколінню. Не підтримання цього одвічного ланцюгу життя – злочин перед нашими нащадками.
В Балаклії, вперше, зібраний документальний матеріал, а це більше 1000 свідчень ліквідаторів (фото, текст, ауді і відео запис), передається у фонди Балаклійського районного краєзнавчого музею. Це, по суті, перший крок до системного вивчення безцінного досвіду ліквідаторів.
На сьогоднішній день, журналістом, учасником ліквідації наслідків ядерної техногенної катастрофи на ЧАЕС Юрієм Ворошиловим, упродовж 29 років дослідження епохальної катастрофи, зібрано і систематизовано більше п'яти тисяч документальних свідчень (архівні та сучасні фото, аудіо та кіно запис) ліквідаторів Харківської області. Крім того, про саму ядерну катастрофу, про ліквідацію та її наслідки, в архіві автора зібрано більше 50 тисяч документів і свідчень.
Зібрані документальні матеріали систематуються по темам, і, автор має надію, до 30-ї річниці Чорнобильської ядерної катастрофи опублікувати серію документальних книг-свідчень «Чорнобиль я там був»
Крім того, систематизований архів (ТЕП) може слугувати для створення музейних експозицій.
Перебуваючи постійно в чорнобильські темі, автор постійно задає собі питання – чому?, наші батьки і діді в 1941 році армію Вермахта зустріли з «голими руками», чому?, в 1986 році подібне, з дивовижною точністю повторилось в Чорнобилі і чому?, сьогодні подібне спостерігається на східному кордоні України. Може тому, що справа не в музейних експозиціях і всіляких тематичних шкільни «куточка», а тому – що не існує у наших школах повноцінного і всебічного вивчення ДОСВІДУ.
Сучасні виклики навколишнього світу, нагально обумовлюють створення в наших школах спеціалізованих класів ДОСВІДУ. Навчитись бачити навколо себе, поруч з собою, те, що викладено в хороших книгах і в реальному життєвому досвіду старшого покоління – це запорук, що у наших дітей і онуків не буде свого Чорнобиля і великих і малих війн.
Це теза, в якій автор повторив свєрудний заповіт свого батька – солдата другої світової війни
Президент «Українського історичного товариства «ЧОРНОБИЛЬ НООСФЕРА»
Юрій Ворошилов, координатор проекту Алла Топчій 050-630-54-46
Немає коментарів:
Дописати коментар