-->
☢ ☢   Любите Родину - Мать вашу!        Якщо ви не боретеся за свої права, у вас їх заберуть!        Заявка на кредит онлайн        Бесплатные кредитные карты        Реклама в анонімних оголошеннях    ☢ ☢

Чому забрали ім’я у пожежної частини? або Колами пекла бюрократичної системи

Напередодні роковин аварії на Чорнобильській АЕС до редакції надійшов лист від чернігівця Дмитра Крохи з проханням відновити справедливість. Уже кілька років, як Друга державна пожежно-рятувальна частина, що на вулиці Жабинського у Чернігові, безіменна. Хоч донедавна вона мала ім'я чорнобильця-пожежника Анатолія Григоренка.

У чому ж причина таких змін? Невже в нашій країні стало модно забувати тих, хто справді немало зробив для нащадків? Та й з іншого боку, забуваючи минулі подвиги чернігівців, чи пам'ятатимемо через десятиліття хлопців, які воюють на Сході? Нині ми називаємо їх героями, однак чи надовго?

Ці роздуми не залишили нас байдужими, і ми вирішили в усьому розібратися.


Спочатку зустрілися із вдовою героя Валентиною Григоренко. Знайти жінку було легко, бо вона викладає в технологічному університеті. А контакти надав автор листа Дмитро Кроха, який у свій час працював з Анатолієм Григоренком у одній частині.

— Табличку зняли, і ніхто нічого не пояснив. Неначе й не служив мій чоловік у частині. Хоча його відіслали тоді в саме пекло. їхнім завданням було лити піну на дах четвертого реактора. І кожного разу хлопці ризикували життям, — згадує пані Валентина. — Спали по дві-три години, а потім знову виконували рятувальну місію. У таких складних умовах навіть здоровій людині може стати зле. Анатолій був командиром загону і думав про кожного зі своєї команди. Якось один із пожежників, Юрій Білик, не повернувся із завдання. Чоловік, хоч йому казали: «Не йди, він сам повернеться», не послухав і пішов на пошуки зниклого. Тоді мій Анатолій його врятував. Хлопець знепритомнів, і якби ніхто не прийшов на допомогу, помер би.

Навіть один такий приклад уже говорить багато про що. Ну, хоча б про мужність та надзвичайну хоробрість Анатолія Григоренка.

— Чоловік ніколи не ховався за спинами, а завжди йшов уперед. Він був людиною слова, а ще — чуйним і добрим. Завжди жертвував собою заради блага інших, — вела далі розмову жінка.

Після аварії доля відвела пожежнику лише якихось шість років. Зрештою, після смерті єдине, що залишається, — це пам'ять про людину. А тому друзі, рідні та вдячні чернігівці вирішили увіковічити пам'ять про героя та назвали частину, в якій служив Анатолій Григоренко, та одну з вулиць міста його ім'ям, також встановили пам'ятну плиту.

Однак часи змінюються, а з ними й люди. Тепер у частині ніхто не знає, хто такий Анатолій Григоренко і чому йому стільки честі.

Вдова героя Валентина Григоренко

Поспілкувавшись із дружиною, я попрямувала до пожежної частини на Жабинського. Зі мною, хоч і неформально, але поговорив начальник Другої державної пожежно-рятувальної частини Першого державного пожежно-рятувального загону Управління ДСНС України в Чернігівській області Віталій Петренко. Чоловік відмовився давати офіційні коментарі, бо без відома управління подібне заборонено. Але зняту табличку мені показав. Нині її тримають у кімнаті відпочинку. А ще в приміщенні висить невеличкий стенд «Герої Чорнобиля», де пару слів написано і про Анатолія Григоренка.

Не отримавши потрібної інформації, я подалась до Управління ДСНС України в Чернігівській області. Там поспілкувалася з начальником відділу інформації та комунікації з громадськістю Андрієм Хожаїновим. Чоловік теж відмовився давати офіційні коментарі, але порадив написати звернення до т. в. о. начальника управління Ігоря Афанас'єва. Користуючись нагодою, побувала у музейній кімнаті, присвяченій героям-пожежникам, де одна з вітрин завішана світлинами Анатолія Григоренка, а ще там зібрані різні документи тощо. Але музей музеєм, та чи повернуть ім'я частині?

Написавши звернення до пана Афанас'єва, нарешті дочекалася відповіді. Звичайно, я сподівалася на детальні пояснення, однак отримала сухий текст із канцеляризмами, пропускаючи які, стало зрозуміло, що імені не повернуть…

Ось витяг: «оскільки 2державна пожежно-рятувальна частина 1 державного пожежно-рятувального загону Управління ДСНС України у Чернігівській області є структурним підрозділом вказаного загону та не має статусу юридичної особи, присвоєння такій частині імені фізичної особи не передбачено законодавством».

Разом із тим посадовці запевняють, що «вшанування пам'яті Анатолія Григоренка залишається в регулярних спільних заходах співробітників Управління та ветеранів пожежно-рятувальної служби до річниці Чорнобильської катастрофи, таких як прибирання могили на міському кладовищі, покладання квітів до могили та пам'ятної плити на вулиці, названій в його честь».

Звичайно, це немало, однак невже бюрократична система таки з'їсть у нас все людське?

Олеся Гордієнко, тижневик «Деснянка» №23 (551)

Комментариев нет:

Отправить комментарий

I am free