Наприкінці 2014 року за ініціативи уряду Верховною Радою прийнято, а Президентом України підписано, особливий Закон за №76-VIII, який вплинув чи не на кожного пересічного українця. Норми вказаного Закону (приховані за скромною назвою "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України") набули чинності вже з 1 січня 2015 року, кардинально змінюючи підходи до визначення пільг, гарантій та забезпечення для громадян. Про це розповідає керуючий партнер універсальної правничо-фінансової аутсорсингової компанії Роман Задорожний.
Слід констатувати, що положення Закону №76-VIII у більшості норм не відповідають Конституції України, міжнародним актам – Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародному пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року та ін., які після ратифікації стали частиною національного законодавства України. Положення цього Закону також не відповідають раніше оприлюдненим правовим позиціям Конституційного суду України щодо недопустимості звуження обсягу і змісту соціальних прав громадян. Однак у "старих добрих традиціях" влада заручилася підтримкою того ж Конституційного суду, котрий 21 травня 2015 відмовився розглядати звернення щодо неконституційності положень Закону №76-VIII. Чи могло таке відбутись у справді демократичній державі? Навряд чи.
Неабияке здивування викликає не сам поспіх прийняття цього Закону, але і публічно формальна позиція Міністерства фінансів України, викладена у Пояснювальній записці на стадії законопроекту: проект не потребує обговорення з громадськістю. З таким підходом можна було і не надавати жодних пояснень взагалі – навіщо щось обговорювати з громадськістю, якщо вже все і так вирішено?
Законом внесені зміни до "пільгових" положень законів "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про освіту", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про професійно-технічну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про охорону дитинства" та ін.
До прикладу, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, втратили право на першочергове щорічне безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками або путівками на відпочинок (компенсації вартості путівок за надання послуг із санаторно-курортного лікування або відпочинку). Це суперечить статті 16 Конституції України, згідно з якою забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Варто наголосити, що Закон №76-VIII містить норми, за якими підвищується плата за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах; скасовуються окремі надбавки науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів державної та комунальної форми власності; скасовується право на безоплатний проїзд дітям із багатодітних сімей; скасовується державна підтримка молодих працівників, залучених до роботи у селах і селищах; скасовуються особливі гарантії окремим категоріям безробітних, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; скасовуються окремі доплати професійних творчих працівників, працівників музеїв та архівних установ; скасовується допомога на оздоровлення працівникам сфери культури, педагогічним працівникам закладів освіти сфери культури тощо.
І це лише невеликий пласт "нормотворчості" влади чи деяких її представників. Наша держава в односторонньому порядку і за недемократичними принципами, не обтяжуючись додатковими поясненнями, змінює свої обов’язки перед власними громадянами. Чим в такому разі дії теперішньої влади кращі за дії попередньої? Нічим.
Немає коментарів:
Дописати коментар