Майже 30 років тому пролунав найжахливіший в історії планети вибух, який забрав безліч життів, і продовжує робити свою чорну справу. Скільки людей постраждало. Скільком не віддано належного за їх героїчні подвиги по ліквідації наслідків цієї трагедії.
Але, нажаль, зараз не той час, коли політики та урядовці віддають належне героям ї їх подвигам.
Тому необхідно нагадати про аварію на Чорнобильській АЕС, яка є найтяжчою за всю історію людства техногенною катастрофою, внаслідок якої було опромінено більше 145 тисяч кв. км території України, Білорусі та Російської Федерації, постраждало понад 5 мільйонів людей, забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів зазначених країн, з них на території України – 2218 селищ та міст з населенням приблизно 2,4 млн. людей.
На даний час проблеми людей, що були відселені з тих територій, проблеми людей, які життя та здоров‘ям захищали країну від розповсюдження смертоносного атому, забуті. І ці люди залишені на одинці зі своїми хворобами, що їх приніс Чорнобиль, з побутовими негараздами.
Чомусь так сталося, що проблемами громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вже тривалий час ніхто не переймається.
Зрозуміло, найбільш актуальними є питання, пов’язані з бойовими діями на сході країни. Але загальновизнано, що Чорнобильська катастрофа призвела до істотних змін соціального, духовного, екологічного, економічного, наукового і медичного розвитку суспільства.
Проблеми, що вона породила, на жаль, з роками не зникають. Вони трансформуються в інші форми, а деякі, і це, насамперед, соціально-економічні, загострюються.
Масштаби наслідків Чорнобильської катастрофи для навколишнього середовища, здоров'я людей, розвитку суспільства та економіки величезні.
Станом на 1 січня 2016 р. в Україні налічується 1 млн. 961 тис. 904 громадян, що мають статус постраждалих від Чорнобильської катастрофи, у тому числі 108 тис. 530 інвалідів і 418 тис. 777 дітей.
Понад 35 тис. родин одержують пільги через втрату годувальника, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою.
Ці цифри свідчать не тільки про ступінь пережитих народом потрясінь, а й також про необхідність надання соціальної та медичної допомоги потерпілим.
Чорнобильська катастрофа порушила нормальну життєдіяльність і виробництво в багатьох регіонах України та Білорусі, призвела до зниження виробництва електроенергії для потреб економіки, істотні збитки було завдано сільськогосподарським і промисловим об’єктам, постраждали лісові масиви і водне господарство.
Найсумніше в цій історії те, що громадськості вдалось переконати Адміністрацію Президента і Президента напередодні бюджету ухвалити указ. Указ було прийнято Президентом 14 грудня, де було рік 2016-й оголошено Роком вшанування учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС та роком пам’яті. І вже в кінці грудня в цьому бюджеті фактично рік 2016-й уряд оголосив роком приниження і знущання над учасниками ліквідації Чорнобильської атомної і тих людей, які захистили Україну.
Наразі мова піде про безгосподарність соціальної сфери у відношенні до коштів, які прості громадяни по копійчині збирають для соціального забезпечення і вважають, що їх внески, податки та інші платежі йдуть для інвалідів, ветеранів, чорнобильців та інших знедолених людей.
В той час, коли на кожному кутку політики та чиновники розповідають нам про відсутність коштів в державі на першочергові життєво необхідні потреби, лише одне непримітне Міністерство соціальної політики не змогло у минулому році використати майже 6,7 млрд.грн., що були виділені їм з Держбюджету (при плані – 87,1 млрд.грн. використано лише 80,5млрд.грн).
Чорнобильська громадськість вже три десятки років, як бореться за виплату пенсій згідно законодавства. Їм розповідають, що на це немає грошей. При цьому, потреба в коштах для такої пенсії менша за економію Мінсоцполітики у 2014 році (за різними розрахунками – від 4,8до 6,2млрд.грн.).
І що найбільш принизливо для постраждалих від Чорнобильської катастрофи, це те, що до бюджету у минулому році повернулося майже226 млн.грн. саме з програм соціального захисту тих самих чорнобильців, що становить 8,5 відсотків від призначень на ці цілі.
Тобто, держава могла підвищити суму виплат допомог чи компенсацій на ці 8,5 відсотків, але не зробила цього, бо не розуміє, як управляти фінансами, соціальною сферою.
Наприклад, середню чорнобильську пенсію в розмірі близько 3000 грн. можна було збільшити на ці 8,5 відсотки, тобто 255 грн. на місяць. А за рік людина могла мати на 3060 грн. більше.
Значна частина економії у минулому році виникла через неспроможність держави здійснювати виплати за соціальними гарантіями на окупованих територіях.
Але помилки минулого року ніхто не виправляє і в поточному році.
Вже за перше півріччя 2015 року те ж саме Мінсоцполітики має сотні мільйонів невикористаних бюджетних коштів на рахунках.
В той же час Розенко своїм наказом від 10 березня 2015 року за номером 259 затверджує розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорій 1 і 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2015 рік на рівні2010 року!!! Він хоче, щоб люди харчувалися за ті ж гроші, що і шість років тому!!!
Тобто, інвалід чорнобиля, який живе в Житомирській області, отримує на харчування 283 грн. на місяць, як і в далекому 2010 році, а ліквідатор 2-ї категорії – 141,5 грн. – по 4,7 грн. на день.
Ще було б зрозуміло якби не було на це грошей. Але ж гроші є.
Рахункова палата здійснила аудит ефективності використання коштів державного бюджету у 2014 році на виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зробила висновок, що нормативно-правове поле цих виплат на сьогодні недосконале та застаріле, містить правові колізії.
Також Міністр 14 травня продукує постанову Кабміну № 285 про розміри компенсацій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, де нічого нового не пропонується. Які були розміри вісім років тому, такі й лишилися.
Розміри грошової допомоги встановлені в абсолютних сумах і не змінювалися протягом 18 років, незважаючи на постійне зростання мінімальної заробітної плати і вже у 2014 році згідно даних аудиту Рахункової палати України вони були меншими майже в 230 разів від визначених законодавством. Зазначене призводило до масових звернень громадян до судів. Станом на 1 січня 2015 року постраждалими громадянами подано 91 тис. позовів щодо виплати грошової допомоги, а сума, яка за позовами підлягала виплаті, становила 162,4 млн. гривень.
Далі театр абсурду продовжується.
У 2014 році з програми «Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не використано 1,3 млн.грн.. А на 2015 рік на ці цілі передбачається на 14,1 млн.грн. більше призначень попереднього року(60,3 млн.грн.).
Але в минулому і в цьому році ніхто не отримав безкоштовне лікування із застосуванням високовартісних медичних технологій.
Порядок використання цих коштів взагалі нікому в державі не зрозумілий. На жоден запит за роз’ясненнями фахівці Мінсоцполітикивідповіді не можуть дати. Згідно цього порядку кошти повинні використовувати обласні департаменти соціального захисту населення. Але ніхто не прописав ні як купувати, ні що купувати, адже в цих Департаментах відсутні медики, відсутні місця для збереження медикаментів, тощо.
В результаті, замість серйозних медпрепаратів купуються супутні медичні та навіть немедичні вироби, і хворі люди вмирають або лікуються за власний кошт.
До речі, вже пройшло пів року, а жодної таблетки не закуплено з цієї програми.
Тепер найцікавіше.
Держава довірила Міністерству більш як пів мільярда гривень на оздоровленнягромадян віднесених до категорії 1 та дітей-інвалідів, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. І чомусь у цьому році Міністерство вирішило не закуповувати ці послуги, а роздати кошти на регіони. Та скільки ж можна передавати проблеми з відомства на відомство. Спочатку МНС, потім Мінсоц, тепер області. Хто далі?
Але це все країна вже проходила до 2004 року, коли на кошти, виділені для харчування на місцях купувалося обладнання, транспорт, будувалися приміщення тощо. В результаті, в межах однієї області вартість харчування в одному районі була в двадцять разів дорожчою за харчування в іншому районі.
Також оздоровлення відбувалося в межах тієї області, якій і були виділені кошти. Тобто, хворий чорнобилець замість лікування на відомих курортах вимушений був перебувати в закладах свого ж регіону, буквально «за городами» у себе, бо місцевий губернатор не захотів випускати гроші за межі області.
І цього року та сама картина. Вже тринадцяте липня, пів року за плечима, середина літа, а тендери на путівки частково проведено лише в одинадцяти областях на 30 млн.грн. для 7 тис. громадян. При тому, тендери не проведено ще для 18 тис. громадян на суму понад 80 млн.грн.. Тобто,завдання з оздоровлення виконано лише на четверту частину. Тоді запитання – коли дітям о оздоровлюватися? Взимку?
Просто вражаюча безконтрольність.
Та й безграмотність. Відповідно до безглуздих доручень, наданих на місця Мінсоцполітики листом від 13.02.2015 року №1832/0/14-15/20 «Про надання роз’яснень щодо змін у законодавстві» кожному ліквідатору І категорії в поштові скриньки були вкинуті так звані «листи щастя» від міських служб соціального захисту населення, якими кожен ліквідатор зобов’язувався прибути негайно за вказаною адресою і написати заяву про добровільну відмову від одного із статусів (інваліда війни або ліквідатора аварії), бо у випадку відмови від написання заяви будуть припинені раніше призначені пільги?... А як же стаття 58 Конституції України: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи».
Одумавшись, лише 20.02.2015 Міністерство соціальної політики України листом №1832/1/14-15/20 відкликало цей лист, але на місцях паніка не припинилась. Наприклад, у Вінницькій області ще довго повторно приходили ці «листи щастя».
Це, та багато іншого вже наводять на думку якогось цілеспрямованого винищення проблематики та свідомого забуття людей, які постраждали вже один раз від халатності чиновників і продовжують потерпати від їхньої байдужості.
Незважаючи на наявність коштів, вже більше року, пояснюючи необхідністю фінансування армії, з «чорнобильців» знято майже половину преференцій. (знято всі пільги з 4-ї категорії, майже всі – для 3-ї, оздоровлення 2-ї категорії). Тепер Мінсоцполітики знову розроблено проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо скасування неефективних пільг для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Замість займатися нікому не потрібною писаниною на кшталт вищезазначеного законопроекту, набагато потрібніше розробити проект щодо врегулювання судових рішень і виплат за ними.
Судами України на даний час прийнято 2,2 млн. судових рішень з питань пенсійних і соціальних виплат громадянам, що оскаржувалися у судах різних інстанцій, згідно з якими необхідно виплатити 7,2 млрд. грн.Водночас Законами України «Про Державний бюджет України» видатки на виконання судових рішень або не передбачаються, або передбачаються у символічних обсягах – 100-150 млн. грн., і то, їх порядок використання такий, що використати ці кошти практично неможливо.
В тому числі, сума заборгованості посудових рішеннях за позовами чорнобильців становить 1,7 млрд.грн. Ще понад 2 млрд.грн виплат перебуває на розгляді у судах різних інстанцій.
Чорнобильська проблематика зараз має бути як ніколи актуальною ще в одному руслі. У зв’язку з тривалою втратою значної частини економіки країни на півдні та сході, можливим варіантом їх заміщення є оздоровлення економіки зон посиленого радіоекологічного контролю та гарантованого добровільного відселення. Згідно даних державної паспортизації (періодичні виміри радіаційного забруднення) на даний час показники опромінення більшої частини населених пунктів знаходяться в межах норми. При цьому, економіка цих територій не розвивається, кількість населення скорочується.
Для порівняння – понад 53,5 тис. кв. кілометрів займає територія 4-ї та 3-ї зон так званого радіоактивного забруднення. В цілому 47 тис. кв. км території України окуповані росіянами і бойовиками (а це більше, ніж територія, на якій проживають швейцарці, голландці, данці, бельгійці, словенці, албанці, естонці, македонці, чорногорці та косовари. Це також площа, яка майже повністю охоплює територію Хорватії, Боснії і Герцеговини, а також 3/4 Литви, Латвії та Австрії).
Необхідно реалізовувати напрацювання щодо реабілітації і стійкого розвитку регіонів, постраждалих в результаті катастрофи, які дозволять використати корисні площі Житомирщини, Київщини, Волині, Рівненщини та Чернігівщини для розвитку економіки країни та відшкодування збитків, завданих Російською агресією.
Олена Кравченко, експерт із соціальних питань, кандидат юридичних наук
Немає коментарів:
Дописати коментар