Під час науково-практичної конференції ”Чорнобильська трагедія: осмислення. 30 років потому”, яка відбулася з ініціативи Національного музею “Чорнобиль” та Національного університету біоресурсів і природокористування України, науковці представили свої дослідження з проблематики ЧАЕС в п’яти наукових секціях, адже минає тридцятиліття від часу трагедії: є що підсумовувати екологам, медикам, історикам, психологам та соціологам. Серед досліджень науковців – екопроблеми Зони відчуження, соціальні процеси та конфлікти після катастрофи, історичні вектори осмислення Чорнобильської трагедії крізь призму ХХІ століття, медичні оцінки та динаміка змін стану здоров’я українців після аварії, а також перспективи розвитку, власне, Зони відчуження.
Нині статус забрудненої території мають понад дві тисячі українських міст і селищ. Найбільше їх на Рівненщині й Житомирщині та Волині. А ще ж відголосся катастрофи досі відчувають і сусідні із Зоною відчуження жителі Київщини і Чернігівщини.
Нагадаю, що минулоріч поновилися спроби зменшення території Зони відчуження там, де вчені зафіксували згасання радіаційного фону та відновлення біорізноманіття. Водночас, в медіа часто з’являються повідомлення про різні зловживання на цій території, де діють задля власної вигоди різні ділки – починаючи від чорних археологів, навмисних підпалювачів, які знищують чорнобильські ліси, щоб приховати наслідки незаконних рубок і закінчуючи корупцією в сфері керування і фінансування системою “Укриття”, яка має убезпечити від повторення лиха на зруйнованому реакторі.
Детальніше про свої дослідження в секторі радіобіології та радіоекології доктор біологічних наук, професор Ігор Гудков.
Крім того, мій співрозмовник Анатолій Колядін, якого я зустріла на цій нішній науковій конференції – працював на енергоблоці, був ліквідатором аварії на ЧАЕС від найперших днів. Потому перейшов на об’єкт “Укриття”. А згодом, ініціював створення Всеукраїнської спілки ліквідаторів “Чорнобиль-86″, яку нині очолює. Кілька тижнів тому, Анатолій Колядін виступив на парламенських слуханнях. Дві найголовніші проблеми чорнобильців: як вижити, і як лікуватися. Допомогти у розв’язанні обох проблем міг би державний медичний страховий поліс з грошима на персональній страховій картці.
За останні роки чорнобильці ініціювали не один протест. Потому, були перемовини, навіть пропозиції напрацьовувалися, проте все розбивалось об залізобетонну байдужість виконавчої влади, переконаний Анатолій Колядін.
Під час нинішньої конференції мав місце дискурс щодо такого кліше, як “дитина-жертва Чорнобилю”, який несе не лише емоційний негатив, а й має продовження в невдачах як окремої людини і родини, так і громади.
Тому на завершення програми про те, як подолати негативні соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи та нового лиха – війни, розповість доктор психологічних наук, доцента кафедри соціальної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка Антоніна Льовочкіна.
Немає коментарів:
Дописати коментар