Нещодавно в управлінні соціального захисту Тернопільської міської ради відбулися звітно-виборні збори членів Тернопільської міської організації «Спілка Чорнобиль».
Проблем не бракує
— Наше об’єднання нараховує 411 членів, які постраждали від аварії на ЧАЕС. У «Спілку Чорнобиль» входять учасники ліквідації і потерпілі від аварії на ЧАЕС, дружини померлих постраждалих. Загалом же у Тернополі проживають 1488 осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи. На жаль, лише з початку року померло більше шістдесяти чорнобильців. Середній вік цих краян — 55 років, — каже голова «Спілки Чорнобиль» Володимир Хомик.
Насамперед пан Володимир розповів про активну діяльність об’єднання — на громадських засадах його учасники проводять просвітницькі дійства у навчальних закладах, мітинги, облаштовують музей, що розкриває перед відвідувачами масштаб радіаційної трагедії людства. А ще члени організації спільно виборюють у держави право на краще життя: своє і побратимів. Проблем, які вони щоденно змушені долати, не бракує, пише Вільне життя.
— Узяти хоча б забезпечення ліками. Чорнобильцям повинні виписувати безкоштовні рецепти для забезпечення медикаментами, але, зважаючи на заборгованість в аптеках міста, що сягнула приблизно 11 тисяч гривень, ці рецепти просто не отоварюють, — каже Володимир Хомик.
Я запитала очільника організації «Спілка Чорнобиль» про процес забезпечення пільговиків квартирами, та той лише гірко всміхнувся — на отримання житла від держави мають право тільки інваліди Чорнобиля. Попри те, протягом чотирьох років квартири в Тернополі ніхто з них не отримав. Ба більше, на це не заплановано жодних коштів у державному бюджеті. Наразі в Тернополі на так званій позачерговій черзі на отримання житла перебуває понад 90 осіб — інвалідів ЧАЕС.
Уже під час зборів із болем у голосі присутні скаржилися, що в медичних закладах у них вимагають вносити благодійні внески. Нарікали й на те, що із власної кишені вимушені оплачувати все різноманіття медичних послуг і процедур, які повинні проходити чорнобильці під час чергової диспансеризації.
Зрештою, зазначає пан Володимир, люди, чиє здоров’я знищила радіація, потребують не тільки фінансової підтримки. Вони страждають від браку суспільної чуйності та поваги. Скажімо, скільки не просили члени організації вивісити на дверях медичних кабінетів таблички про право чорнобильців на відвідування лікаря без очікування в черзі, ці нагадування залишаються там не більше двох тижнів. Під час зустрічі згадали ще один не менш кричущий приклад людської байдужості: водій маршрутки витурив із салону ліквідатора-пільговика саме тоді, коли той намагався потрапити на віче, приурочене роковинам трагедії.
Звітно-виборні збори стали для чорнобильців надією на те, що чиновники врешті-решт повернуться до них обличчям. Тому й запросили на зібрання держслужбовців з Тернопільської міської ради та обласної державної адміністрації. Питань у людей в залі виникло багато, але на більшість із них у запрошених не знайшлося якогось дієвого рішення — виправдовувалися, що у всьому винне недосконале законодавство, яке встановлює держава. А вона, очевидно, не надто переймається проблемами громадян.
Дайте гідну пенсію — і забирайте пільги
— Сьогодні найбільш болюче для нас питання, пов’язане із пенсійним забезпеченням. Якби воно було гідним, то не було би таких гострих проблем з проїздом у транспорті, медициною тощо, — каже заступник голови Тернопільської міської громадської організації «Спілка Чорнобиль» Олександр Деркач. — Наразі розмір пенсій постраждалих від аварії на ЧАЕС сягає від 949 гривень до трохи більше ніж 10 тисяч гривень. Із 397 чорнобильців І категорії в області тільки 88 осіб змогли скористатися постановою Кабміну №1210 й отримати пенсію в розмірі відшкодування збитків за втрачене здоров’я. Тобто, це лише кожен п’ятий чорнобилець. Одержати довідку від тогочасного працедавця майже нереально. Механізм видачі цих документів недосконалий.
Варто уточнити, що вищезазначена постанова Кабміну №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» справді містить багато суперечних моментів.
Порядок постанови визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986—1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків лише для інвалідів. Проте отримати таку довідку на практиці через кілька десятків років нелегко.
Важливим аспектом залишається мізерність соціальних виплат. Так, після численних протестів чорнобильців на урізані владою пільги, з травня 2008 року по перше листопада 2011 року ліквідатори і потерпілі від Чорнобильської катастрофи отримували пенсію у розмірі 6, 8, 10 прожиткових мінімумів залежно від групи інвалідності. Та згодом влада знову підмінила закон постановами — і пенсійні виплати почав регулювати Кабмін. Унаслідок тих «реформ» тепер чорнобилець без інвалідності отримує пенсію від 949 гривень, а, наприклад, така категорія, як потерпілі з інвалідністю — якихось 1400 гривень. Як на такі гроші може прожити людина із підірваним здоров’ям?
— Неодноразово просимо владу відновити редакцію закону України 2008 року щодо пенсійного забезпечення, і натомість забрати у чорнобильців решту пільг, зокрема на комунальні послуги і проїзд у транспорті, та марно, — зітхає Володимир Хомик. — Ставлення країни до нас можна розцінювати, як насмішку, а не бажання допомогти. Наприклад, при переході чорнобильця на інвалідність згідно із статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має проводитися разова виплата — 45 мінімальних заробітних плат — натомість платять 284 гривні. А коли людина «переходить» з однієї групи інвалідності на іншу, взагалі не отримує ніяких коштів за шкоду, заподіяну здоров’ю.
Присутня на зборах начальник управління Пенсійного фонду України у Тернополі Тетяна Глух визнала: такі суперечні юридичні питання повинні вирішуватися комплексно.
— Ми змушені констатувати, що законодавство потребує змін. Ми готові разом з вами розробляти спільні пропозиції, — зазначила пані Тетяна.
Нещодавно у Тернополі відбулася ще одна зустріч, на якій обговорювали потреби чорнобильців, — конференція обласної організації інвалідів «Союз Чорнобиль України». Але й тут вони вкотре почули, що місцеві чиновники безсилі, а зміни мають починатися із Києва. Коли це трапиться — невідомо. Чорнобильці ж натомість все більше переконуються в тому, що вони перетворилися на заручників байдужої держави, яку колись боронили від радіаційного лиха.
Мар’яна Бобрівець, Вільне життя
Немає коментарів:
Дописати коментар