-->
☢ ☢   Любите Родину - Мать вашу!        Якщо ви не боретеся за свої права, у вас їх заберуть!        Заявка на кредит онлайн        Бесплатные кредитные карты        Реклама в анонімних оголошеннях    ☢ ☢

06.07.2018

З Єдиного державного реєстру судових рішень

Категорія справи № 805/3275/18-а : Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби).
Надіслано судом: 27.06.2018. Зареєстровано: 28.06.2018. Оприлюднено: 04.07.2018.

Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р. Справа №805/3275/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Костянтинівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12 квітня 2018 року № 7715/09/0746 «Про відмову в перерахунку пенсії»; зобовязати відповідача провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що заявник брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобовязаний під час проходження військових зборів, а відтак, належить до кола військовослужбовців і за рівнем соціального забезпечення має бути прирівняний до військовослужбовців дійсної строкової служби. Однак, відповідне письмове звернення про призначення пенсії у порядку ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було протиправно залишено відповідачем без задоволення. Просив задовольнити позовні вимоги.

До судового засідання позивач та його представник не прибули, представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У звязку із реорганізацією Костянтинівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області шляхом злиття з Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області ухвалою суду від 19 червня 2018 року у справі здійснено заміну відповідача його правонаступником, зокрема, замінено відповідача Костянтинівське обєднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області, його правонаступником Костянтинівсько-Дружківське обєднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідач, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, проти позову заперечив, надав до суду відзив на адміністративний позов.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що за заявою громадянина про призначення пенсії у порядку ч. 3ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"вірно прийнято рішення про відмову, адже громадянин брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової військової служби. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до архівної довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 02.08.2007 № 34655/1 в період з 03.06.1987 по 08.08.1987 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 9).

21 липня 1999 року ОСОБА_1 видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 119082 (а.с. 10). Також ці обставини підтверджуються, зокрема, довідкою Обласної медико соціальної експертної комісії № 5 № 386540, виданою безстроково 11.04.2013, у якій зазначено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та захворювання повязано з виконанням обовязків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 14-16).

Згідно з посвідченням серії Є № 030261, виданим 17.05.2013 позивач є інвалідом 2 групи (а.с. 11) та отримує пенсію за інвалідністю, про що 15.05.2013 йому видано пенсійне посвідчення серії ААЄ № 950068 (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, військового квитка серії НУ № 8181432, позивач в період з 03.06.1987 по 05.08.1987 знаходився на спеціальних зборах та приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с. 20-25).

Судом встановлено, що позивач письмово звернувся до відповідача з питання призначення пенсії у порядку ч. 3ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заява відповідачем розглянута по суті із прийняттям відповідного рішення, яке оформлено листом від 12.04.2018 № 7715/09/0746 про відмову у перерахунку суми пенсії (а.с 19).

Перевіряючи відповідність закону вчиненої владним субєктом у спірних правовідносинах управлінської дії, суд зазначає, що відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 1 вказаного закону визначено, що закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно з приписами статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Приписами статті 10 зазначеного закону встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно примітки до вказаної статті, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Тобто, військовозобов'язані, призвані на військові збори належать до військовослужбовців в розумінні статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналогічні положення викладені в законах України, що регулюють порядок проходження військової служби.

Так, відповідно до частини 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобовязані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За приписами ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обовязки служби у військовому резерві, та військовозобовязаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобовязаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обовязків військової служби.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що дія цього Закону поширюється, зокрема на військовозобовязаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що громадяни із числа військовозобовязаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Згідно спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України Міністерства оборони України від 1 грудня 1997 року «Про застосування ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на військовослужбовців, із числа військовозобовязаних, призваних на військові збори, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обовязків військової служби, повязаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи поширюється дія статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше), зокрема, на військовозобовязаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю, внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обовязків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 03 червня 1987 року по 05 серпня 1987 року був призваний на спеціальні військові збори Костянтинівським міським військовим комісаріатом Донецької області та направлений до військової частини № 68555 для проходження військової служби по виконанню обовязків щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, де отримав дозу опромінення 9,99 ренгени (а.с.8, 24).

Згідно довідки МСЕК від 11.04.2013 року, виданої безстроково, захворювання позивача повязано з виконанням обовязків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та втрата працездатності позивача становить 70%. (а.с. 15).

Питання пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульоване Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частиною першою визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до приписів частини 3 статті 59 зазначеного Закону особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Разом з тим, пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, позивач, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 17.04.2018 (справа №527/1063/17).

Враховуючи вищевказане, рішення відповідача суперечить вищевказаним нормам законодавства та порушує право позивача на перерахунок пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а відтак адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог КАС України та Закону України «Про судовий збір» судові витрати не стягуються, оскільки позивач є інвалідом 2 групи та звільнений від їх сплати.


В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12 квітня 2018 року № 7715/09/0746.

Зобовязати Костянтинівське-Дружківське обєднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400) провести з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1) пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голошивець І.О.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

I am free