-->

29.06.19

Японський проект в Україні триває

Журналіст Ковака Джунічі разом з однодумцями не припиняє доброчинну діяльність, спрямовану на допомогу людям, зокрема дітям, що живуть на забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територіях нашої країни.

У червні минулого року РОСТ розповідав про японський проект в Україні, мета якого – допомогти мешканцям забруднених після аварії на Чорнобильській АЕС територій мінімізувати шкідливий вплив радіоактивних елементів, що знаходяться у грунті, на такі продукти харчування як молоко, картопля, інша городина тощо. Адже від цього залежить здоров’я людей. Ініціатор проекту – Ковака Джунічі, журналіст, редактор, засновник благодійного фонду «За безпеку харчових продуктів та життя», який багато років вивчає проблему безпечного харчування на радіоактивно забруднених територіях, що утворилися навколо аварійних АЕС.

Проблемами українців пан Ковака став щільно займатися з листопада 2012 року. За цей час він знайшов у нашій країні однодумців, до проекту долучилися освітяни, лікарі, науковці-радіобіологи, журналісти, тож робота не припиняється і головне – дає показові результати. На сьогодні можна говорити про те, що японський проект сприяв поліпшенню здоров’я майже чотирьох тисяч дорослих і дітей. Докладно про здобутки та перспективи японського проекту в Україні Ковака Джунічі та його партнери у цій справі розповідали під час перебування у Києві на симпозіумі, який проходив у травні в Національному науковому центрі радіаційної медицини НАМН України.

Безперечно, заслуга японців у тому, що вони підняли проблему, на яку на державному рівні якось не дуже звертається увага – стан здоров’я людей, які живуть на радіаційно забруднених територіях. А вони скаржаться на головний біль, на проблеми з суглобами, мають інші хвороби, у тому числі й онкологічні. Й дуже тривожить той факт, що це стосується також дітей та молоді.

Нагадаємо: коли японський проект стартував в Україні, це була фактично вибіркова волонтерська допомога окремим українським сім’ям з дітьми, які постраждали від катастрофи на ЧАЕС. Спочатку три родини з Овруцького району на Житомирщині, згодом ще вісім сімей переселенців у Ковалині Переяслав-Хмельницького району Київщини, а далі коло тих, кому допомогли й допомагають японці, значно розширилося.

Що ж робилося для цих людей? Після ретельного вивчення їхнього раціону деякі місцеві продукти (м’ясо, молоко, річкову рибу) замінили на екологічно чисті, які перевірялися на вміст цезію і стронцію. А від споживання грибів, як найбільших накопичувачів радіоактивних елементів, рекомендувалося відмовитися взагалі. Також багато уваги приділялося калійним добривам, які вносилися у грунт.

Нині програма проекту істотно розширилася, налагоджена співпраця з вітчизняними науковцями в галузі медицини та радіобіології. Завдяки їхнім спеціальним дослідженням, а також експертним висновкам і рекомендаціям було запроваджено системний контроль якості харчування і вживання безпечних продуктів учасниками окремого експерименту.

Проводиться й рекультивація ґрунтів під випаси худоби, на присадибні ділянки вносяться мінеральні добрива. Адже, як з’ясувалося, саме забруднене молоко та лісові ягоди і гриби є причинами хвороб у дітей. Японські доброчинці на чолі з паном Ковакою періодично відвідували українські сім’ї і розпитували їх про самопочуття як суб’єктивний фактор результативності цього проекту.

Цього разу вони також вирушили в подорож, зокрема побували на Житомирщині, де поспілкувалися з родинами, яким надають допомогу, дізналися, як почуваються підопічні діти, перевірили ґрунти після внесення в них відповідних добрив.

– Нас найбільше цікавить стан здоров’я дітей, які мешкають на забруднених після атомної аварії територіях і споживають вироблені там продукти, – наголошує Ковака Джунічі. – Важливо знати, як впливають на організм малі дози радіації елементів із тривалим періодом розпаду – стронцію, цезію. Ці знання допоможуть запобігти можливим тяжким наслідкам та зберегти здоров’я дітей і в Україні, і в Японії, де так само сталася масштабна аварія на АЕС. Ми вивчаємо, як можна звести негативний вплив до мінімуму. І прагнемо матеріально допомогти сім’ям, які погодилися брати участь у нашому проекті.

Пан Ковака окреслив основні напрямки роботи в межах проекту: поліпшити здоров’я дітей, допомогти невиліковним хворим, дослідити вплив продуктів з низьким забрудненням на організм людини. За його словами, чимало часу витрачено на вивчення ситуації на забруднених територіях, пошук нестандартних прийомів у вирішенні питань, застосування теоретичних знань на конкретних проблемах. Говорив і про те, як набутий в Україні досвід з вивчення наслідків аварії на Чорнобильській АЕС став у пригоді, коли аналогічна біда прийшла в Японію після аварії на АЕС «Фукусіма-1».

На симпозіумі виступав також перший заступник генерального директора Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України, доктор медичних наук, професор Віктор Сушко, який наголосив, що українській науці є чим пишатися. Однак, на жаль, констатував він, не завжди докази й напрацювання вчених справляють враження на урядовців, зокрема і щодо надання належної медичної допомоги. Адже щороку відповідні програми скорочуються, незважаючи на те, що чорнобильці потребують допомоги і підтримки повсякчас. Науковець також повідомив: через те, що медична статистика в Україні мала б бути кращою, скласти реальну картину, приміром, смертності, наразі дуже важко. Та навів такий приклад: коли помер колишній заступник головного інженера ЧАЕС Анатолій Дятлов, експерти написали, що смерть настала через інфаркт. А от про те, що в нього була гостра променева хвороба, чомусь промовчали. Також Віктор Сушко зазначив, що з 2016 року закрито програму допомоги онкохворим.

На тому, що зараз проблемам «чорнобильців» не приділяється належної уваги на державному рівні, наголошує й учасник японського проекту Микола Лазарєв, доцент кафедри радіобіології та радіоекології Національного університету біоресурсів і природокористування України.

– За три останні роки зникли структури, що відповідали за радіаційний стан поза 30-кілометровою зоною відчуження, – констатує вчений. – А якщо людина не бореться з наслідками радіаційного зараження, то процес очищення природним шляхом відбувається дуже повільно. Радіонукліди (плутоній, цезій, стронцій та інші, накопичені в ґрунті) небезпечні для здоров’я. Наприклад, цезій остаточно розпадеться лише через 300 років, а ми заспокоїлись уже через 30… На Поліссі ґрунти – бідні, не вистачає багатьох мікроелементів. Калій дуже близький за молекулярною структурою до цезію. Коли бракує калію, рослина починає всотувати цезій, а він радіоактивний. Так, разом з їжею, радіонукліди потрапляють в організм людини… Тому й важливо, щоб роз’ясненням, навчанням, захистом людей, які живуть на забруднених територіях, опікувалися не лише ініціативні, небайдужі люди, громадські організації, а й були потужні державні програми.

А поки що найбільше цим переймається в Україні японський проект, що фінансував проведення заходів розкислення, очищення пасовищ, внесення добрив. Великій кількості сімей мешканців забруднених і відносно чистих територій систематично видають міндобрива для використання на присадибних ділянках.

– Ці заходи допомогли оздоровити в першу чергу дітей, – розповідає керівник Піщаницької школи Микола Слепенчук. – Факт підтверджують і медичні дослідження. У школярів зникають головні болі, вони менше втомлюються, не спостерігається загострення хронічних хвороб.

Тож усі учасники японського проекту впевнені: люди мають більше знати про вплив радіації і заходи безпеки, дбати про власне здоров’я і здоров’я дітей. Власне на це його й спрямовано.

Немає коментарів:

Дописати коментар