Український ядерник, ліквідатор аварії на ЧАЕС Володимир Уcатенко розповів про грубі порушення при захороненні радіоактивних відходів у Чорнобильській зоні, назвав найбільші ядерні могильники в Україні крім ЦСВЯП у зоні відчуження і пояснив, чому РФ скоротила прийом українського відпрацьованого ядерного палива.
Колишній нардеп і експерт Національної комісії радіаційного захисту України в інтерв’ю «Новой газете» зазначив, що українська влада намагається відкласти питання ядерної безпеки до кращих часів, тоді як існуюча ситуація потребує невідкладних рішень і дорогих заходів. Усе інтерв’ю за хвилину.
«Росія зобов’язана повертати Україні 300 кілограмів осклованих, радіоактивних відходів з кожної нашої тонни палива», це світова практика, коли країна, яка постачає ядерне паливо, забирає його на переробку.
В кінці 1990-х РФ вирішила підвищити вартість переробки ВЯП з України, щоб добудувати завод «РТ-2» в Желєзногорську. Оскільки Україна не могла знайти кошти, РФ почала приймати ВЯП з Франції, яка платила вдвічі більше (500 тис доларів за тонну) і заповнила басейни на 100%. Тому обсяги переробки ВЯП з сучасних українських реакторів довелося скоротити. РФ не може прийняти більше 10% ВЯП з України, говорив топ-менеджер російського концерну «ТВЕЛ» Тузов в 2005 році, оскільки це не вигідно. Тоді ж росіяни почали ввозити ядерні відходи з Автралії.
Через скорочення переробки ядерних відходів в Росії, Україна почала шукати варіанти проміжного зберігання – у Запорізькій АЕС побудували 160 контейнерів сухого типу, а на інших АЕС відходи зберігали в приреакторних басейнах витримки. ВЯП із Запорізької АЕС не забирали з 1998 року.
РФ сьогодні приймає відпрацьоване паливо з 1 і 2 блоків Рівненської АЕС (реактори ВВЕР-440), їх переробляє завод «РТ-1» – «Маяк» у Челябінській області. Перероблені ядерні відходи нам поки не повернули через ремонт лінії заскловування.
В Україні немає точних даних, скільки ВЯП вивезли в Чорнобильське сховище і скільки накопичено в приреакторних басейнах витримки. ЦСВЯП у Чорнобильській зоні розраховане на 3 енергоблоки Південноукраїнської АЕС, 2 – Рівненської та 2 – Хмельницької АЕС.
У Чорнобильській зоні розташовано більше 900 пунктів тимчасового зберігання ядерних відходів, в 90-х їх нанесли на карту, а зараз вона пропала. «Ми приречені на будівництво в Зоні дорогої інфраструктури і на створення геологічних сховищ, обладнаних бар’єрами безпеки, щоб вистачило на 1000 років»
Під час поховання радіоактивних об’єктів у Чорнобильській зоні було безліч грубих порушень. «З тим, що накрутили у Чорнобилі, доведеться розбиратися майбутнім поколінням». На «Буряківці» захоронили центурій і датчики з великим вмістом плутонію після пожежі в Одеському спецкомбінаті, що є неприпустимим. У сховищі «Підлісний» лопнула опорна плита при заштовхуванні у 1986 році ядерних відходів маніпулятором. «Проектна і виконавча документації Підлісного» пропали», влада побудувала лише паркан, щоб не ходили люди. В об’єкті зберігання ВЯП «Третя черга ЧАЕС» (створений в 1986 році) солдати строкової служби завантажували ядерні відходи в контейнерах. «А коли контейнери закінчилися – досипали просто так. Зверху трамбували глиною, їздили самоскидами».
Після зупинки ЧАЕС на станції утворилося 10 млн кубометрів радіоактивних відходів. На пункті захоронення «Буряківка» помістили 1 млн кубометрів ВЯП, інші дівати нікуди.
В Україні існує величезна кількість «ядерних могильників», крім Чорнобильської зони. «Ніхто не дасть точну інформацію – де, чого, скільки і в якому стані лежить». Відомо, що на держпідприємстві «Цирконій» є 10 «хвостосховищ», 37 мільйонів кубометрів відходів, твердих «хвостів» рудного концентрату, близько 4 мільйонів кубометрів рідких «хвостів», маткових розчинів переробки урану. Також є «хвостосховище» в Жовтих Водах – 2, на Дніпропетровщині – Щербаківська балка і кар’єр бурих железняків. Крім того, існують відвали позабалансових руд, які зараз технологічно не можна використовувати. У місті Вільногірськ є маткові розчини урану.
Немає коментарів:
Дописати коментар