Проект Закону про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів № 3407 від 29.04.2020

вноситься народними депутатами

Василенко Л.В. та іншими

ЗАКОН УКРАЇНИ

“Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”

Цим Законом визначаються принципи й засади забезпечення соціальних гарантій ветеранів – захисників держави та суспільства, а також членів їхніх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів; осіб, які пожертвували своїм життям заради цілісності й незалежності України під час захисту держави від збройної агресії або внаслідок участі у Революції Гідності задля збереження і захисту громадянського суспільства, його прав та інтересів, вільного й усвідомленого цивілізаційного вибору.

Усвідомлюючи та високо цінуючи внесок ветеранів у безпеку й оборону України, активне забезпечення розвитку й існування її громадянського суспільства, конституційних принципів та цінностей, держава покладає на себе зобов'язання забезпечити гідну систему підтримки учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, ветеранів з інвалідністю, їхніх сімей, сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів.

Закон покликаний сприяти поверненню ветеранів до активної розбудови громадянського суспільства, зміцнення економічного потенціалу держави після завершення військової служби, зміцнення ветеранської спільноти та її спроможностей завдяки модернізації системи соціальної підтримки ветеранів, їхніх сімей та членів сімей загиблих, підвищенню її якості та ефективності.

Стаття 1. Державна політика у сфері справ ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів

1. Сфера справ ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів – комплекс відносин суспільства та держави щодо забезпечення належного вшанування пам'яті, соціального та правового захисту ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів.

2. Формування та реалізацію державної політики у сфері справ ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері справ ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів.

3. Державна політика у сфері справ ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів реалізується на таких принципах:

поваги до ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, їх внеску та внеску полеглих у боротьбу за незалежність, територіальну цілісність та суверенітет України;
соціальної справедливості при встановленні розміру та об’єму пільг та гарантій відповідно до потреб, які зумовлені участю в збройних конфліктах та їх наслідками;
комплексності при формуванні та реалізації заходів адаптації ветеранів до мирного життя;
відкритості та рівного доступу до інформації про права та гарантії, механізми їх реалізації;
безперешкодного доступу до реалізації всіх прав та гарантій;
гласності, прозорості та підзвітності діяльності органів державної влади, їх посадових осіб у сфері справ ветеранів, членів сімей загиблих (померлих);
фінансування у повному об’ємі всіх прав та гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Стаття 2. Основні завдання Закону

1. Основними завданнями цього Закону є:

1) утвердження поваги та шани до ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, відзначення їх внеску у боротьбі за незалежність, територіальну цілісність та суверенітет України;

2) забезпечення належних гарантій державної підтримки для ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів задля їхньої реінтеграції до активного суспільного життя;

3) забезпечення збереження і відновлення здоров’я ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів шляхом надання медичних послуг та лікарських засобів належної якості у будь-яких державних або комунальних медичних закладах незалежно від форми власності;

4) забезпечення професійної адаптації та підвищення кваліфікації ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, у тому числі надання переваг та гарантій у процесі здобуття спеціальних професійних навичок, освіти, працевлаштування чи ведення підприємницької діяльності;

5) забезпечення адресного та позачергового соціального обслуговування з метою попередження та подолання складних життєвих обставин, у яких перебувають ветерани та члени сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів;

6) забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, які надають підтримку ветеранам та членам сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів;

7) здійснення міжнародного співробітництва, використання світового досвіду при формуванні та реалізації державної політики у сфері справ ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів;

8) підтримка реалізації проектів громадських об'єднань, які направлені на підвищення соціального захисту ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів;

9) забезпечення рівних прав та можливостей ветеранів та членів сімей загиблих Захисників України та (померлих) ветеранів незалежно від віку, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, зареєстрованого місця проживання, за ознакою мови або іншими ознаками, а також незалежно від підстави отримання відповідного статусу.

Стаття 3. Законодавство України у справах ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів

1. Законодавство України у справах ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів складається з цього та інших законів України, а також виданих на їх виконання підзаконних актів..

2. Органи місцевого самоврядування мають право встановлювати додаткові можливості, пільги та права для ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів за рахунок коштів місцевих бюджетів або інших не заборонених законом джерел.

Стаття 4. Поняття та зміст статусу ветерана

1. Ветеранами є особи, які безпосередньо брали участь у бойових діях під час захисту Батьківщини або на території інших держав.

2. До ветеранів належать: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, ветерани з інвалідністю, ветерани посмертно.

3. Статус учасника бойових дій, ветерана з інвалідністю, ветерана посмертно не надається, якщо звільнення особи з військової служби відбулось внаслідок службової невідповідності чи наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військового злочину).

Особа позбавляється статусу учасника бойових дій, ветерана з інвалідністю, ветерана посмертно у разі виявлення обставин, визначених у абзаці першому цієї частини, а також у разі подання особою заяви про позбавлення її відповідного статусу або виявлення факту подання недостовірної інформації для надання відповідного статусу.

4. Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, постраждалого учасника Революції Гідності, ветерана з інвалідністю, ветерана посмертно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Члени сімей ветеранів

До членів сімей ветеранів, які можуть користуватись правами та гарантіями, передбаченими цим Законом, належать:

1) утриманці;

2) батьки;

3) дружина (чоловік);

4) діти, до досягнення ними повноліття, крім випадків передбачених Законом.

Стаття 6. Учасники бойових дій та постраждалі учасники Революції Гідності

1. Учасники бойових дій – це особи, які безпосередньо брали участь в бойових діях під час захисту Батьківщини або на території інших держав. Порядок надання та позбавлення статусу затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Учасниками бойових дій визнаються:

1) особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів:

а) військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

б) особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення за умови, що такі добровольчі формування діяли у взаємодії або в подальшому були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

2) особи, які брали безпосередню участь в бойових діях на території інших держав, перелік яких, періоди бойових дій у них та категорії військовослужбовців затверджуються Кабінетом Міністрів України, зокрема військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії;

3) особи, які брали безпосередню участь в бойових діях Другої світової війни, а саме військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу чинної армії, партизани і підпільники, учасники формувань народного ополчення, працівники спеціальних формувань, переведені у період Другої світової війни на становище осіб, що перебували у лавах Червоної Армії і виконували завдання в інтересах армії та флоту в межах тилових кордонів діючих фронтів або оперативних зон діючих флотів, а також особи, які брали безпосередню участь у бойових діях проти нацистської Німеччини та її союзників у роки Другої світової війни, в тому числі на території інших держав у складі армій союзників колишнього СРСР, партизанських загонів, підпільних груп та інших антифашистських формувань;

4) особи, які брали безпосередню участь в бойових діях під час боротьби за незалежність України в ХХ столітті – особи, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі Української повстанської армії, Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ", Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ", Української військової організації (УВО), збройних підрозділів Організації українських націоналістів і відповідно до Закону України "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті" визнані борцями за незалежність України у XX столітті.

5) особи, яким було надано статус ветерана з інвалідністю відповідно до статті 10 цього Закону та яким після повторного огляду медико-соціальною експертною комісією не було встановлено інвалідність. Такі особи звільняються від необхідності проходження повторної процедури оформлення статусу. Статус учасника бойових дій надається на заміну статусу ветерана з інвалідністю.

3. Постраждалі учасники Революції Гідності – це особи, які отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), які не призвели до інвалідності, внаслідок участі у масовому громадському русі протесту, який охопив з 21 листопада 2013 року більшість території України, з вимогою євроінтеграції держави та завершився 21 лютого 2014 року поваленням режиму Януковича.

Абзац перший цього пункту не поширюється на працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які отримали інвалідність внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з подіями Революції Гідності.

Стаття 7. Державна підтримка учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності

1. Учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності гарантується право на:

1) повну оплату додатково до програми державних гарантій медичного обслуговування населення медичних послуг та лікарських засобів, пов'язаних з наданням:

а) екстреної медичної допомоги;

б) первинної медичної допомоги;

в) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;

г) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

ґ) паліативної медичної допомоги;

д) медичної реабілітації.

Перелік таких медичних послуг та лікарських засобів затверджується Кабінетом Міністрів України.

2) позачергове направлення на лікування за кордон у разі необхідності надання медичної допомоги та неможливості її надання в закладах охорони здоров'я України;

3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням, у тому числі спільно з дружиною (чоловіком) та неповновнолітніми дітьми;

4) безоплатне отримання послуг з психологічної підтримки, допомоги, адаптації та реабілітації, у тому числі отримання таких послуг спільно з членами сім’ї;

5) разову державну цільову підтримку на придбання житла у вигляді сплати часткової вартості будівництва або придбання житла або надання пільгового іпотечного житлового кредиту за рахунок коштів державного бюджету.

Цим правом можуть скористатись учасники бойових дій та постраждалі учасники Революції Гідності, якщо вони та члени їхніх сімей, які проживають разом, не мають у власності житла, або таке житло розташоване на території, що є тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" або на території населених пунктів, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України, або мають у власності житлову площу, що не перевищує 13,65 кв. метра на одну особу, або перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Площа житла для отримання державної цільової підтримки на придбання житла визначається з розрахунку 21 кв. метр загальної площі житла на одного члена сім‘ї та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.

6) позачерговий безоплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир;

7) отримання грошової компенсації у розмірі 75 відсотків вартості навчання за договором про підготовку здобувачів освіти за одним із рівнів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти у закладі вищої освіти незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виконання вимог освітньої програми. Компенсацію може отримати особа, яка не скористалась правом на здобуття безоплатної професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти за відповідним рівнем. Порядок надання компенсації та вимоги до закладів освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України;

8) отримання соціальної стипендії, в разі навчання в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти за денною формою навчання;

9) професійну орієнтацію, яка забезпечується шляхом надання комплексу безоплатних профорієнтаційних послуг з вибору або зміни професії, виду діяльності, адаптації на новому місці роботи, інших профорієнтаційних послуг, які надаються з часу постановки на облік осіб, які шукають роботу, до завершення особою строку випробування при прийнятті на роботу;

10) оплату 75 відсотків вартості послуг з підвищення кваліфікації та перекваліфікації, які надаються підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності на вибір особи. Цим правом особа може скористатись не частіше ніж один раз на два роки. Порядок отримання послуги з підвищення кваліфікації або перекваліфікації та вимоги до підприємств, установ, організацій, які надають послуги з підвищення кваліфікації або перекваліфікації, затверджуються Кабінетом Міністрів України;

11) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;

12) використання чергової щорічної відпустки у зручний час, а також одержання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік;

13) 75-відсоткову знижку плати за користування житлом (квартирна плата) в межах 21 кв. метр загальної площі житла на кожного з членів сім’ї, які постійно проживають у житловому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю. Перелік осіб, які належать до членів сім'ї для цілей цього пункту, встановлюється відповідно до частини п’ятої статті 51 Бюджетного кодексу України;

14) 75-відсоткову знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання, затверджених Кабінетом Міністрів України. Для сімей, які складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-відсоткова знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю). Перелік осіб, які належать до членів сім'ї для цілей цього пункту, встановлюється відповідно до частини п’ятої статті 51 Бюджетного кодексу України;

15) 75-відсоткову знижку вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

16) виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

17) підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, але не менше 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

18) зарахування на пільгових умовах до вислуги років та/чи страхового стажу для призначення пенсії один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

19) першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

20) позачергове отримання соціальних послуг, влаштування до соціально-медичних установ та інших закладів соціальної підтримки (догляду) або грошову компенсацію за надані соціальні послуги, спрямовані на подолання складних життєвих обставин та мінімізацію їх негативних наслідків для ветеранів, які в них перебувають. Грошова компенсація може виплачуватись в тому числі членам сімей ветеранів, які здійснюють постійний догляд за ветераном. Порядок виплати компенсації та її розмір затверджується Кабінетом Міністрів України;

21) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;

22) безоплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) в межах території України залізничним, морським, річковим (крім приміського сполучення), повітряним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-відсотковою знижкою;

23) першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва;

24) безоплатну первинну та вторинну правову допомогу відповідно до Закону України “Про безоплатну правову допомогу”;

25) звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях – у справах, пов’язаних з реалізацією прав і гарантій, передбачених законодавством для учасників бойових дій;

26) постійне інформування про передбачені державні гарантії та способи їх отримання.

2. Гарантії, передбачені у пунктах 1-10, 13-18, 21-22, 26 частини першої цієї статті, реалізуються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

3. Учасники бойових дій, які є внутрішньо переміщеними особами та які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та які потребують поліпшення житлових умов і перебувають не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, мають право на виплату грошової компенсації вартості придбання жилих приміщень у прийнятих в експлуатацію житлових будинках на первинному та вторинному ринку нерухомості або на інвестування в об’єкти житлового будівництва відповідно до Законів України “Про інвестиційну діяльність” і “Про кооперацію” за умови, що зміна місця проживання протягом року в межах однієї області не призводить до збільшення розміру компенсації. Порядок виплати компенсації затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Щорічно Кабінет Міністрів України затверджує учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності матеріальну допомогу з нагоди пам’ятних дат.

Стаття 8. Ветерани з інвалідністю

1. Ветеранами з інвалідністю визнаються:

1) особи, яким була встановлена інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час або внаслідок безпосередньої участі в бойових діях чи виконанні обов’язків військової служби під час захисту Батьківщини або на території інших держав, передбачених частиною другою ст. 6 цього Закону;

2) особи, яким була встановлена інвалідність внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у Революції Гідності.

2. Для цілей цього закону до ветеранів з інвалідністю І групи прирівнюються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та ветерани з інвалідністю ІІ і ІІІ групи, яким виповнилося 85 років і більше.

Стаття 9. Державна підтримка ветеранів з інвалідністю

1. Ветеранам з інвалідністю гарантується право на:

а) екстреної медичної допомоги;

б) первинної медичної допомоги;

в) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;

г) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

ґ) паліативної медичної допомоги;

д) медичної реабілітації.

Перелік таких медичних послуг та лікарських засобів затверджується Кабінетом Міністрів України;

2) позачергове направлення на лікування за кордон у разі необхідності надання медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах охорони здоров'я України;

4) безоплатне отримання послуг з психологічної підтримки, допомоги, адаптації та реабілітації, в тому числі отримання таких послуг спільно з членами сім’ї;

5) отримання грошової компенсації у розмірі 100 відсотків вартості навчання за договором про підготовку здобувачів освіти за одним із рівнів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти у закладі вищої освіти незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виконання вимог освітньої програми. Компенсацію може отримати особа, яка не скористалась правом на здобуття безоплатної професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти за відповідним рівнем. Порядок надання компенсації та вимоги до закладів освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України;

6) отримання соціальної стипендії, в разі навчання в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти за денною формою навчання;

7) професійну орієнтацію, яка забезпечується шляхом надання комплексу безоплатних профорієнтаційних послуг з вибору або зміни професії, виду діяльності, адаптації на новому місці роботи, інших профорієнтаційних послуг, які надаються з часу постановки на облік осіб, які шукають роботу, до завершення строку випробування при прийнятті на роботу;

8) оплату 100 відсотків вартості послуг з підвищення кваліфікації та перекваліфікації, які надаються підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності на вибір особи. Цим правом особа може скористатись не частіше ніж один раз на два роки. Порядок отримання послуги з підвищення кваліфікації або перекваліфікації та вимоги до підприємств, установ, організацій, які надають послуги з підвищення кваліфікації або перекваліфікації, затверджуються Кабінетом Міністрів України;

9) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;

10) використання чергової щорічної відпустки у зручний час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік;

11) 100-відсоткову знижку плати за користування житлом (квартирна плата) в межах 21 кв. метр загальної площі житла на кожного з членів сім’ї, які постійно проживають у житловому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю. Перелік осіб, які належать до членів сім'ї для цілей цього пункту, встановлюється відповідно до частини п’ятої статті 51 Бюджетного кодексу України;

12) 100-відсоткову знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання, затверджених Кабінетом Міністрів України. Для сімей, які складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-відсоткова знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю). Перелік осіб, які належать до членів сім'ї для цілей цього пункту, визначений відповідно до частини 5 статті 51 Бюджетного кодексу України;

13) 100-відсоткову знижку вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

14) виплату ветеранам з інвалідністю, які працюють, допомоги по тимчасовій непрацездатності до чотирьох місяців підряд або до п’яти місяців протягом календарного року, а також допомоги за державним соціальним страхуванням за весь період перебування в санаторії з урахуванням проїзду туди і назад у разі, коли для лікування не вистачає щорічної та додаткової відпусток;

15) підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, але ветеранам з інвалідністю I групи – у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи – не менше 40 відсотків мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи – не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

16) зарахування на пільгових умовах до вислуги років та/чи страхового стажу для призначення пенсії один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

17) першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

18) позачергове отримання соціальних послуг, влаштування до соціально-медичних установ та інших закладів соціальної підтримки (догляду) або грошову компенсацію за надані соціальні послуги, спрямовані на подолання складних життєвих обставин та мінімізацію їх негативних наслідків для ветеранів з інвалідністю, які в них перебувають. Грошова компенсація може виплачуватись в тому числі членам сімей, які здійснюють постійний догляд за ветераном. Порядок виплати компенсації та її розмір затверджується Кабінетом Міністрів України;

19) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи;

20) ветеранам з інвалідністю I і II груп надається право безоплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) у межах території України залізничним, морським, річковим (крім приміського сполучення), повітряним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, а особам, які супроводжують ветеранів з інвалідністю I групи (не більше одного супроводжуючого), – безоплатно один раз на два роки (туди і назад) або 50-відсоткова знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

Ветеранам з інвалідністю III групи надається право безоплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) в межах території України залізничним, морським, річковим (крім приміського сполучення), повітряним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-відсотковою знижкою вартості проїзду.

Ветеранам з інвалідністю та особам, які супроводжують у поїздках осіб з інвалідністю I групи (не більше одного супроводжуючого), надається право користування міжміським транспортом зазначених видів з 50-відсотковою знижкою вартості проїзду без обмеження кількості поїздок;

21) позачерговий безоплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

22) першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва;

23) безоплатну первинну та вторинну правову допомогу відповідно до Закону України “Про безоплатну правову допомогу”;

24) звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях – у справах, пов’язаних з реалізацією прав і гарантій, передбачених законодавством для ветеранів з інвалідністю;

25) позачергове безоплатне забезпечення технічними, в тому числі протезування, та іншими засобами реабілітації або виплату грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні та інші засоби реабілітації і протезування, або безготівкове перерахування коштів підприємствам, що виконали індивідуальні заявки на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, надання послуг з їх ремонту в порядку та розмірах, затверджених Кабінетом Міністрів України;

26) позачергове безоплатне забезпечення автомобілем (за наявності медичних показань для забезпечення ним) шляхом надання грошової допомоги для його придбання (нового або такого, що був уперше зареєстрований не пізніше ніж вісім років тому) в порядку та розмірах, затверджених Кабінетом Міністрів України або надання автомобіля за вибором особи;

Позачергово із числа першочерговиків забезпечуються особи, зазначені в цьому абзаці, що працюють на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності або зареєстровані у визначеному законодавством порядку як фізичні особи-підприємці не пізніше ніж за 6 місяців до отримання автомобіля та можуть це підтвердити відповідною довідкою;

27) постійне інформування про передбачені державні гарантії та способи їх отримання. Порядок інформування затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Гарантії, передбачені у пунктах 1-8, 10-15, 18, 20, 21 і 25-27 частини першої цієї статті, реалізуються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

3. Ветерани, яким була встановлена інвалідність І-II груп, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на виплату грошової компенсації вартості придбання жилих приміщень у прийнятих в експлуатацію житлових будинках на первинному та вторинному ринку нерухомості або на інвестування в об’єкти житлового будівництва відповідно до Законів України “Про інвестиційну діяльність” і “Про кооперацію”. Порядок виплати компенсації затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Ветерани, яким була встановлена інвалідність ІІІ групи, які є внутрішньо переміщеними особами та які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів або які отримали інвалідність внаслідок участі у Революції Гідності, та які потребують поліпшення житлових умов і перебувають не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, мають право на виплату грошової компенсації вартості придбання жилих приміщень у прийнятих в експлуатацію житлових будинках на первинному та вторинному ринку нерухомості або на інвестування в об’єкти житлового будівництва відповідно до Законів України “Про інвестиційну діяльність” і “Про кооперацію” за умови, що зміна місця проживання протягом року в межах однієї області не призводить до збільшення розміру компенсації. Порядок виплати компенсації затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Ветерани, яким була встановлена інвалідність ІІІ групи мають право на отримання разової державної цільової підтримки на придбання житла у вигляді сплати часткової вартості будівництва або придбання житла або надання пільгового іпотечного житлового кредиту за рахунок коштів державного бюджету.

6. Гарантіями, передбаченими частинами третьою і п’ятою цієї статті, можуть скористатись ветерани з інвалідністю, якщо вони та члени їхніх сімей, які проживають разом, не мають у власності житла, або таке житло розташоване на території, що є тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" або на території населених пунктів, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України, або мають у власності житлову площу, що не перевищує 13,65 кв. метра на одну особу, або перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Для забезпечення дотримання черговості облік ветеранів, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в єдиному державному реєстрі ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів. Порядок надання державної цільової підтримки на придбання житла умов, затверджується Кабінетом Міністрів України.

7. Щорічно Кабінет Міністрів України затверджує ветеранам з інвалідністю матеріальну допомогу з нагоди пам’ятних дат.

Стаття 10. Ветеран посмертно

З метою вшанування пам’яті осіб, які загинули або померли внаслідок безпосередньої участі в бойових діях, передбачених статтею 6 цього Закону та осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у Революції Гідності, а також яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (далі – Герої Небесної Сотні), надається статус ветерана посмертно.

Стаття 11. Члени сімей загиблих (померлих) Захисників України

1. Членами сімей загиблих (померлих) Захисників України вважаються особи, які належать до членів сімей ветеранів, які загинули чи померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Батьківщини. Порядок надання та позбавлення статусу затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Членами сімей загиблих (померлих) Захисників України визнаються:

1) члени сімей загиблих (померлих) осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів:

а) військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

б) осіб, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України загинули, померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення за умови, що такі добровольчі формування діяли у взаємодії або в подальшому були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утвореними відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

2) члени сімей Героїв Небесної Сотні, а саме члени сімей осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у Революції Гідності, а також члени сімей осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності. Порядок надання та позбавлення статусу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Абзац перший цього пункту не поширюється на сім’ї працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з подіями Революції Гідності.

2. До членів сімей загиблих (померлих) Захисників України, які можуть користуватись правами та гарантіями, передбаченими цим Законом, належать:

1) утриманці загиблого (померлого) Захисника України, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія по втраті годувальника;

2) батьки;

3) дружина (чоловік), які не одружилися вдруге, незалежно від того, виплачується їй (йому) пенсія чи ні;

4) діти, до досягнення ними повноліття, крім випадків передбачених Законом.

Стаття 12. Державна підтримка членів сімей загиблих (померлих) Захисників Україні

1. Членам сімей загиблих (померлих) Захисників Україні гарантується право на:

а) екстреної медичної допомоги;

б) первинної медичної допомоги;

в) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;

г) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

ґ) паліативної медичної допомоги;

д) медичної реабілітації.

Перелік таких медичних послуг та лікарських засобів затверджується Кабінетом Міністрів України;

2) безоплатне отримання послуг з психологічної підтримки, допомоги, адаптації та реабілітації;

3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням;

4) разову державну цільову підтримку на придбання житла у вигляді:

• виплати грошової компенсації вартості придбання жилих приміщень у прийнятих в експлуатацію житлових будинках на первинному та вторинному ринку нерухомості або на інвестування в об’єкти житлового будівництва відповідно до Законів України “Про інвестиційну діяльність” і “Про кооперацію”;

• або надання пільгового іпотечного житлового кредиту за рахунок коштів державного бюджету.

Цим правом можуть скористатись члени сімей загиблих (померлих) Захисників України, якщо вони та члени їхніх сімей, які проживають разом, не мають у власності житла, або таке житло розташоване на території, що є тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" або на території населених пунктів, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України, або мають у власності житлову площу, що не перевищує 13,65 кв. метра на одну особу, або перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Діти загиблих (померлих) Захисників України можуть скористатись державною цільовою підтримкою на придбання житла у вигляді надання пільгового іпотечного житлового кредиту за рахунок коштів державного бюджету до досягнення ними 30 років.

Для забезпечення дотримання черговості облік членів сімей загиблих (померлих) Захисників України, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в єдиному державному реєстрі ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів;

5) позачерговий безоплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир;

6) отримання грошової компенсації у розмірі 100 відсотків вартості навчання за договором про підготовку здобувачів освіти за одним із рівнів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти у закладі вищої освіти, незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виконання вимог освітньої програми та за умови, що такі особи не скористались правом на здобуття безоплатної професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти за відповідним рівнем. Діти загиблих (померлих) Захисників України можуть отримати компенсацію до досягнення ними 30 років. Порядок надання компенсації та вимоги до закладів освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України;

7) отримання соціальної стипендії в разі навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти за денною формою навчання. Діти загиблих (померлих) Захисників України, які навчаються у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти, можуть отримувати соціальну стипендію до досягнення ними 23 років;

8) професійну орієнтацію, яка забезпечується шляхом надання комплексу безоплатних профорієнтаційних послуг з вибору або зміни професії, виду діяльності, адаптації на новому місці роботи, інших профорієнтаційних послуг, які надаються з часу постановки на облік осіб, які шукають роботу, до завершення особою строку випробування при прийнятті на роботу;

9) оплату 75 відсотків вартості послуг з підвищення кваліфікації та перекваліфікації, які надаються підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності на вибір особи. Цим правом особа може скористатись не частіше ніж один раз на два роки. Порядок отримання послуги з підвищення кваліфікації або перекваліфікації та вимоги до підприємств, установ, організацій, які надають послуги з підвищення кваліфікації або перекваліфікації, затверджуються Кабінетом Міністрів України;

10) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;

11) використання чергової щорічної відпустки у зручний час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до 14 календарних днів на рік;

12) 100-відсоткову знижку плати за користування житлом (квартирна плата) в межах 21 кв. метр загальної площі житла на кожного з членів сім’ї, які постійно проживають у житловому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю. Перелік осіб, які належать до членів сім'ї для цілей цього пункту, встановлюється відповідно до частини п’ятої статті 51 Бюджетного кодексу України;

13) 100-відсоткову знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання, затверджених Кабінетом Міністрів України. Для сімей, які складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-відсоткова знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю). Перелік осіб, які належать до членів сім'ї для цілей цього пункту, визначений відповідно до частини п’ятої статті 51 Бюджетного кодексу України;

14) 100-відсоткову знижку вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

15) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;

16) безоплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) в межах території України залізничним, морським, річковим (крім приміського сполучення), повітряним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-відсотковою знижкою;

17) виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

18) підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, але не менше 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

19) позачергове отримання соціальних послуг, влаштування до соціально-медичних установ та інших закладів соціальної підтримки (догляду) або грошову компенсацію за надані соціальні послуги, спрямовані на подолання складних життєвих обставин та мінімізацію їх негативних наслідків для осіб, які в них перебувають. Порядок виплати компенсації та її розмір затверджується Кабінетом Міністрів України;

20) першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

21) відшкодування одному із подружжя загиблого (померлого) Захисника України, який не одружився вдруге, або опікуну дитини загиблого (померлого) Захисника України вартості послуг з догляду за дитиною до 7 (семи) років в порядку та в розмірі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України;

22) безоплатну первинну та вторинну правову допомогу відповідно до Закону України “Про безоплатну правову допомогу”;

24) звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях – у справах, пов’язаних з реалізацією прав і гарантій, передбачених законодавством для членів сімей загиблих (померлих) Захисників України;

25) безоплатне забезпечення відвідування дітьми загиблих (померлих) Захисників України закладу позашкільної освіти одного напряму, в тому числі спеціалізованої позашкільної освіти;

26) дітям, в тому числі дітям із числа утриманців (падчеркам, пасинкам) загиблих (померлих) Захисників України за місцем проживання їх сімей у першочерговому порядку надаються місця у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах і дитячих оздоровчих таборах незалежно від форм власності;

27) забезпечення безкоштовним харчуванням дітей загиблих (померлих) Захисників України у державних і комунальних закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти;

28) постійне інформування про передбачені державні гарантії та способи їх отримання. Порядок інформування затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Гарантії, передбачені у пунктах 1-9, 12-19, 21, 25-28 частини першої цієї статті, реалізуються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

3. Щорічно Кабінет Міністрів України затверджує членам сімей загиблих (померлих) Захисників України матеріальну допомогу з нагоди пам’ятних дат.

Стаття 13. Члени сімей загиблих (померлих) ветеранів

1. Членами сімей загиблих (померлих) ветеранів вважаються особи, які належать до членів сімей ветеранів, які загинули чи померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Батьківщини або на території інших держав. Порядок надання та позбавлення статусу затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Членами сімей загиблих (померлих) осіб визнаються:

1) члени сімей загиблих (померлих) осіб, які брали безпосередню участь в бойових діях на території інших держав, перелік яких, періоди бойових дій у них та категорії військовослужбовців затверджуються Кабінетом Міністрів України, зокрема військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії;

2) члени сімей загиблих (померлих) осіб, які брали безпосередню участь в бойових діях Другої світової війни, а саме військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу чинної армії, партизани і підпільники, учасники формувань народного ополчення, працівники спеціальних формувань, переведені у період Другої світової війни на становище осіб, що перебували у лавах Червоної Армії і виконували завдання в інтересах армії та флоту в межах тилових кордонів визначених фронтів або оперативних зон чинних флотів, а також особи, які брали безпосередню участь у бойових діях проти нацистської Німеччини та її союзників у роки Другої світової війни, в тому числі на територіях інших держав у складі армій союзників колишнього СРСР, партизанських загонів, підпільних груп та інших антифашистських формувань;

3) члени сімей загиблих (померлих) осіб, які брали безпосередню участь в бойових діях під час боротьби за незалежність України в ХХ столітті – особи, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі Української повстанської армії, Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ", Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ", Української військової організації (УВО), збройних підрозділів Організації українських націоналістів і відповідно до Закону України "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті" визнані борцями за незалежність України у XX столітті.

3. До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів, на яких поширюється чинність цього Закону, які можуть користуватись правами та гарантіями, передбаченими цим Законом, належать:

5) утриманці загиблого (померлого) ветерана, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія по втраті годувальника;

6) батьки;

7) дружина (чоловік), які не одружилися вдруге, незалежно від того, виплачується їй (йому) пенсія чи ні;

8) діти, до досягнення ними повноліття, крім випадків передбачених Законом.

Стаття 14. Державна підтримка членів сімей загиблих (померлих) ветеранів

1. Членам сімей загиблих (померлих) ветеранів гарантується право на:

1) безоплатне отримання послуг з психологічної підтримки, допомоги, адаптації та реабілітації;

2) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням;

3) разову державну цільову підтримку на придбання житла у вигляді:

• або надання пільгового іпотечного житлового кредиту за рахунок коштів державного бюджету.

Цим правом можуть скористатись члени сімей загиблих (померлих) ветеранів, якщо вони та члени їхніх сімей, які проживають разом, не мають у власності житла, або таке житло розташоване на території, що є тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", або на території населених пунктів, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України, або мають у власності житлову площу, що не перевищує 13,65 кв. метра на одну особу, або перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Для забезпечення дотримання черговості облік членів сімей загиблих (померлих) ветеранів, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в єдиному державному реєстрі ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) ветеранів.

4) отримання грошової компенсації у розмірі 50 відсотків вартості навчання за договором про підготовку здобувачів освіти за одним із рівнів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти у закладі вищої освіти незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виконання вимог освітньої програми та за умови, що такі особи не скористались правом на здобуття безоплатної професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти за відповідним рівнем. Діти загиблих (померлих) ветеранів можуть отримати компенсацію до досягнення ними 23 років. Порядок надання компенсації та вимоги до закладів освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України;

5) отримання соціальної стипендії, в разі навчання в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти за денною формою навчання. Діти загиблих (померлих) ветеранів можуть отримувати соціальну стипендію до досягнення ними 23 років;

6) професійну орієнтацію, яка забезпечується шляхом надання комплексу безоплатних профорієнтаційних послуг з вибору або зміни професії, виду діяльності, адаптації на новому місці роботи, інших профорієнтаційних послуг, які надаються з часу постановки на облік осіб, які шукають роботу, до завершення особою строку випробування при прийнятті на роботу;

7) оплата 50 відсотків вартості послуг з підвищення кваліфікації та перекваліфікації, які надаються підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності на вибір особи. Цим правом особа може скористатись не частіше ніж один раз на два роки. Порядок отримання послуги з підвищення кваліфікації або перекваліфікації та вимоги до підприємств, установ, організацій, які надають послуги з підвищення кваліфікації або перекваліфікації, затверджуються Кабінетом Міністрів України;

8) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;

9) використання чергової щорічної відпустки у зручний час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до 14 календарних днів на рік;

10) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм 21 кв. метр загальної площі житла на кожного з членів сім’ї, які постійно проживають у житловому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю. Перелік осіб, які належать до членів сім'ї для цілей цього пункту, встановлюється відповідно до частини п’ятої статті 51 Бюджетного кодексу України;

11) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання, затверджених Кабінетом Міністрів України. Для сімей, які складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-відсоткова знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю). Перелік осіб, які належать до членів сім'ї для цілей цього пункту, визначений відповідно до частини п’ятої статті 51 Бюджетного кодексу України;

12) 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

13) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;

14) безоплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) в межах території України залізничним, морським, річковим (крім приміського сполучення), повітряним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-відсотковою знижкою;

15) виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

16) підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, але не менше 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

17) позачергове отримання соціальних послуг, влаштування до соціально-медичних установ та інших закладів соціальної підтримки (догляду) або грошову компенсацію за надані соціальні послуги, спрямовані на подолання складних життєвих обставин та мінімізацію їх негативних наслідків для осіб, які в них перебувають. Порядок виплати компенсації та її розмір затверджується Кабінетом Міністрів України;

18) першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

19) відшкодування одному із подружжя загиблого (померлого) ветерана, який не одружився вдруге, або опікуну дитини загиблого (померлого) ветерана вартості послуг з догляду за дитиною до 7 (семи) років в порядку та в розмірах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України;

20) безоплатну первинну та вторинну правову допомогу відповідно до Закону України “Про безоплатну правову допомогу”;

21) першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва;

22) звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях – у справах, пов’язаних з реалізацією прав і гарантій, передбачених законодавством для членів сімей загиблих (померлих) ветеранів;

23) забезпечення безкоштовним харчуванням дітей загиблих (померлих) ветеранів у державних і комунальних закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти;

24) постійне інформування про передбачені державні гарантії та способи їх отримання. Порядок інформування затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Гарантії, передбачені у пунктах 1-7, 10-17, 19, 23, 24 частини першої цієї статті, реалізуються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

3. Щорічно Кабінет Міністрів України затверджує членам сімей загиблих (померлих) ветеранів матеріальну допомогу з нагоди пам’ятних дат.

Стаття 15. Перехід від військового до цивільного життя.

1. Держава створює умови для забезпечення швидкого та комфортного переходу ветерана від військового до цивільного життя.

2. Протягом трьох місяців після звільнення з військової служби ветерани та члени їхніх сімей отримують психологічну консультацію, інформування про наявні гарантії, юридичну консультацію, консультування з питань управління особистими фінансами, консультацію з питань працевлаштування, здійснення підприємницької діяльності та проведення інших необхідних заходів для забезпечення переходу ветерана від військового до цивільного життя. Порядок організації переходу від військового до цивільного життя затверджує Кабінет Міністрів України.

Стаття 16. Єдиний державний реєстр ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів

1. Єдиний державний реєстр ветеранів, та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів (далі – Реєстр) – єдина державна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, захисту та знеособлення інформації про ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів.

Обмін інформацією між Реєстром та Єдиним державним демографічним реєстром, іншими державними реєстрами та базами даних, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюється на основі автоматизованої інформаційної взаємодії.

2. Реєстр створюється для забезпечення:

1) обліку ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів;

2) реалізації ветеранами та членами сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів прав та гарантій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами;

3) адміністрування потреб ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів;

4) координації діяльності органів виконавчої влади та у випадках, передбачених законом, органів місцевого самоврядування з питань ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів.

3. Сукупність відомостей про фізичних осіб (персональних даних), що містяться в Реєстрі, є інформацією з обмеженим доступом. Оброблення таких відомостей здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

4. Дані Реєстру використовуються з додержанням вимог законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних" для забезпечення реалізації ветеранами, особами, постраждалими внаслідок Революції Гідності та членами сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів прав та гарантій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.

5. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування безоплатно надають інформацію, необхідну для формування та актуалізації Реєстру.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, є відповідальним за забезпечення формування і ведення Реєстру та є його розпорядником.

7. Порядок створення, ведення, доступу до відомостей Реєстру та їх використання, порядок одержання інформації з інших реєстрів та інформаційних баз даних щодо фізичних осіб для внесення відомостей до Реєстру затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 17. Посвідчення ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та постраждалих внаслідок Революції Гідності

1. Документом, що підтверджує статус учасника бойових дій, постраждалого учасника Революції Гідності, ветерана з інвалідністю, постраждалого учасника Революції Гідності, члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника України, члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана та члена сім’ї Героя Небесної Сотні є посвідчення встановленого зразка.

2. Посвідчення є безстроковим, якщо інше не встановлено законом, та має містити серію та номер, прізвище, ім'я та по батькові, статус особи, підставу надання відповідного статусу, а також найменування установи, яка видала посвідчення, дату видання та у випадках, передбачених законом, дату, до якої посвідчення є дійсним, печатку установи та особистий підпис отримувача. Посвідчення видається особі уповноваженим органом не пізніше ніж через 2 тижні з дня прийняття рішення про надання відповідного статусу. Зразки посвідчень, порядок їх виготовлення та видачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Особи, які мають право на отримання двох або більше посвідчень, передбачених законодавством, можуть користуватись одним з них за власним вибором для реалізації прав та гарантій, передбачених законодавством. В інших отриманих посвідченнях робиться відмітка про те посвідчення, яке особа обрала для отримання державної підтримки.

Стаття 18. Громадські об'єднання ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів

1. Громадські об'єднання ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів – громадські об’єднання, утворені відповідно до Закону України “Про громадські об'єднання” з метою захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема соціальних та інших інтересів ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів.

2. Громадські об'єднання ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів сприяють розробленню рішень органами законодавчої і виконавчої влади, представляють і захищають законні інтереси своїх членів у державних органах і громадських організаціях.

3. Громадські об'єднання ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів мають право на державну фінансову підтримку для реалізації розроблених проектів (програм, заходів). Державна фінансова підтримка надається громадським об'єднанням ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів за результатами конкурсного відбору за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів з обов'язковим подальшим моніторингом стану реалізації проекту (програми, заходу).

Порядок і розмір надання такої підтримки, а також вимоги до проектів (програм, заходів) громадських об’єднань ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 19. Ветеранський бізнес

1. Ветеранським бізнесом є суб’єкт господарювання, заснований ветераном та/або, членом сім’ї загиблого (померлого) Захисника України та ветерана, і за умови, що в такого суб'єкта господарювання протягом останнього року кількість ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників від облікового складу.

2. Ветеранському бізнесу надається компенсація відсоткової ставки за нараховані і сплачені у поточному році відсотки за користування кредитом на започаткування або ведення господарської діяльності на умовах та в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

3. Ветеранському бізнесу можуть надаватись інші пільги, передбачені податковим законодавством.

Стаття 20. Формування образу ветерана

1. Формування образу ветерана – це комплексна, системна та цілеспрямована діяльність уповноважених органів державної влади щодо формування та зміцнення суспільної патріотичної свідомості, постійне й свідоме вшанування внеску ветеранів у захист та оборону державного суверенітету, незалежності й цілісності України від зовнішньої збройної агресії, а також внеску у захист демократичних цінностей, конституційних принципів та засад, усвідомленого вибору громадянського суспільства.

2. Завдання формування образу ветерана:

1) утвердження у суспільній свідомості патріотичних цінностей, переконань і поваги до внеску ветеранів у захист і збереження суверенітету, державної цілісності та незалежності України, зміцнення громадянського суспільства та його інститутів в Україні;

2) підвищення престижності та поваги суспільства до військової служби, обов'язку захисника Батьківщини;

3) утвердження у суспільній свідомості сталого взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами, інтересами особи та відповідальністю громадянина перед державою, захистом її суверенітету, цілісності та незалежності, а також перед громадянським суспільством задля його зміцнення та розвитку;

4) залучення ветеранів до активних процесів державотворення, використання досвіду таких осіб для зміцнення й розвитку громадянського суспільства та його інститутів.

3. З метою формування образу ветерана, уповноважені органи державної влади здійснюють:

• розробку й затвердження комплексного плану заходів, спрямованих на виконання завдань, передбачених цим Законом;

• проведення щороку заходів із належного вшанування подвигу ветеранів;

• надання організаційної, інформаційної, фінансової (тощо) підтримки культурно-мистецьких проектів, наукових та інших проектів, спрямованих на формування образу ветерана;

• проведення у закладах освіти усіх форм власності просвітницьких заходів, присвячених захисту української державності під час Революції Гідності;

• проведення за участю Національної академії наук України, музейних, архівних і наукових установ пошукових робіт щодо збирання документальних, фото-, відео- та інших матеріалів, які висвітлюють зазначені події, а також фіксацію та подальше оприлюднення зібраних матеріалів;

• сприяння встановленню пам’ятних знаків, монументів, перейменування (найменування) площ, вулиць у населених пунктах України.

Розробка, планування та реалізація заходів, визначених у цій частині здійснюється із залученням громадських об'єднань, благодійних організацій та інших інститутів громадянського суспільства.

Стаття 21. Вшанування пам’яті загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів

1. Вшанування пам’яті загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів здійснюється на основі таких принципів:

1) вияв з боку держави і суспільства поваги й шани до їхньої самопожертви;

2) уважне та дбайливе ставлення до родин загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів;

3) широке інформування громадськості про збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність України;

4) координація ініціатив та заходів, спрямованих на вшанування пам’яті загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів ;

5) ефективний обмін інформацією про ініціативи, проекти, заходи стосовно вшанування пам’яті загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів між органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері справ ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів розробляє, здійснює реалізацію та координацію заходів щодо вшанування пам’яті загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, в тому числі визначає порядок та забезпечує організацію пошуку, поховання та перепоховання осіб, збереження та облаштування військових поховань загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, створює та веде реєстр військових поховань, пам’ятників та меморіальних дошок загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, забезпечує створення та функціонування Національного військового меморіального кладовища, інших національних військових меморіалів, організовує та проводить відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, міжнародних днів на державному рівні, які пов’язані з вшануванням пам’яті загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері справ ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів організовує та проводить заходи з відвідування меморіалів та місць поховань загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів вищим політичним керівництвом держави та представниками органів державної влади, міжнародних делегацій, зарубіжних посольств тощо.

4. З метою вшанування пам’яті загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів Кабінет Міністрів України створює та забезпечує функціонування Національного військового меморіального комплексу.

Національний військовий меморіальний комплекс — спеціально відведена в установленому законом порядку земельна ділянка, призначена для організації почесних поховань та перепоховань видатних борців за незалежність України, військовослужбовців, які загинули захищаючи Україну, Верховних Головнокомандувачів Збройних Сил України, інших загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів за бажанням членів їхніх сімей. Порядок організації поховань та перепоховань на Національному військовому меморіальному комплексі, зразок надмогильних споруд затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 22. Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону

1. Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

2. Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати додаткові гарантії для осіб, статус яких регулюється цим Законом.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня опублікування, але не раніше набрання чинності Законом України “Про статус осіб, які сприяли захисту Батьківщини, та осіб, постраждалих внаслідок збройних конфліктів”.

2. Установити, що:

2.1. Особи, яким до набрання чинності цим Законом було надано статус учасника бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, користуються правами і гарантіями, передбаченими цим Законом для учасників бойових дій.

2.2. Особи, яким до набрання чинності цим Законом було надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, користуються правами і гарантіями, передбаченими цим Законом для ветеранів з інвалідністю, крім осіб, які отримали статус внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року – на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов’язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання.

2.3. Особи, яким до набрання чинності цим Законом було надано статус постраждалого учасника Революції Гідності відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, користуються правами і гарантіями, передбаченими цим Законом для постраждалих учасників Революції Гідності.

2.4. Особи, яким до набрання чинності цим Законом було надано статус члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до абзаців четвертого-восьмого пункту 1 частини першої статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” користуються правами і гарантіями, передбаченими цим Законом для членів сім’ї загиблого (померлого) Захисника України.

2.4. Особи, яким до набрання чинності цим Законом було надано статус члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до абзаців першого-третього Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” користуються правами і гарантіями, передбаченими цим Законом для членів сім’ї загиблого (померлого) ветерана.

2.5. Права і гарантії, які надаються за наявності посвідчення встановленого зразка відповідно до цього Закону, надаються за наявності посвідчення посвідчення, отриманого на підставі статті 18 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Особи, зазначені в підпунктах 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону отримують посвідчення нового зразка, передбачені статтею 18 цього Закону, за заявою особи.

3. Визнати такими, що втратили чинність з набуттям чинності цим Законом:

1) Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

2) Закон України “Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни”;

4. Внести зміни до таких законів України:

1) у Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):

а) у пункті 5 частини другої статті 42 слова “учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” замінити словами “ветеранам та членам сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

б) у статті 77-2 слова “Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” замінити словами “Ветеранам та членам сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

2) абзац третій частини першої статті 45 Житлового кодексу Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 573) викласти в такій редакції:

“особам, яким надано статус відповідно до статті 8 та статті 11 Закону України "Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів";”

3) у частині третій статті 134 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27) слова “статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” замінити словами “статус учасника бойових дій яким надано відповідно до Закону України "Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів".”

4) у Законі України “Про відпустки” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 2, ст. 4; 2004 р., № 7, ст. 55; 2009 р., № 7, ст. 70; 2011 р., № 27, ст. 227):

а) пункт 8 частини тринадцятої статті 10 Закону викласти в такій редакції:

“8) ветеранам та членам сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;”

б) статті 16-2 слова “особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “ветеранам з інвалідністю, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України ветеранів";

в) у пункті 4 частини першої статті 25 слова “учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “членам сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України ветеранів";

5) у Законі України “Про професійну (професійно-технічну) освіту” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 32, ст. 215 із наступними змінами):

а) абзац сьомий статті 22 після слів та знаків “дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям" доповнити словами та знаками “дітей з числа осіб, яким встановлено статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника України та ветерана;”

б) у статті 41 слова “особи, визнані постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та їхні діти, діти, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) у районі проведення антитерористичних операцій, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, бойових дій чи збройних конфліктів або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районі проведення антитерористичних операцій, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, бойових дій чи збройних конфліктів, а також внаслідок захворювання, одержаного в період участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, діти, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту” замінити словами “ветерани та члени сімей загиблих (померлих) Захисників України ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

в) статтю 44-1 викласти в такій редакції:

“Стаття 44-1. Соціальний захист ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність закону “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи

Ветерани та члени сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів” мають право на отримання грошової компенсації вартості навчання у розмірі, визначеному Законом України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів” за договором про підготовку здобувачів освіти за одним із рівнів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти у закладі вищої освіти, незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виконання вимог освітньої програми. Компенсацію може отримати особа, яка не скористалась правом на здобуття безоплатної професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти за відповідним рівнем. Порядок надання компенсації та вимоги до закладів освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Категорії, зазначені в частині першій цієї статті мають право на отримання соціальної стипендії, в разі навчання в закладах професійної (професійно-технічної) або вищої освіти за денною формою навчання.

Держава забезпечує дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти, – до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної) освіти у державних та комунальних закладах освіти.

Державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної) освіти надається у вигляді:

повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів освітніх субвенцій державного та місцевих бюджетів;

пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;

соціальної стипендії;

безоплатного забезпечення підручниками;

безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти;

безоплатного проживання в гуртожитку;

інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійної (професійно-технічної) освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.”;

6) абзац другий частини третьої статті 56 Закону України “Про освіту” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380) після слів та знаків “дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям,” доповнити словами та знаками “дітей з числа осіб, яким встановлено статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника України та ветерана”.

7) у Законі України “Про дошкільну освіту” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 49, ст.259):

а) частину третю статті 33 після слів та знаків “дітям раннього віку, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,” доповнити словами та знаками “дітям з числа осіб, яким встановлено статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника України та ветерана”;

б) абзац четвертий частини п’ятої статті 35 після слів та знаків “дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”,” доповнити словами та знаками “дітей з числа осіб, яким встановлено статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника України та ветерана,”.

8) частини другу, третю, четверту, шосту та сьому статті 4 та абзаци другий і третій частини першої статті 6 Закону України “Про дитяче харчування” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 44, ст. 433; 2014 р., № 2-3, ст. 41) після слів “які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” доповнити словами “дітей з числа осіб, яким встановлено статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника України та ветерана”.

9) абзац третій частини другої статті 26 Закону України “Про позашкільну освіту” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 46, ст.393) після слів “діти, позбавлені батьківського піклування” доповнити словами “діти з числа осіб, яким встановлено статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника України та ветерана”.

10) в абзаці п’ятому частини сьомої статті 43 Гірничого закону України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433; 2002 р., № 6, ст. 35; 2009 р., № 51, ст. 758; 2012 р., № 5, ст. 39) слова “ветеранам війни та праці” замінити словами “ветеранам війни та праці, ветеранам та членам сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

11) в абзаці шостому статті 1 Закону України “Про гуманітарну допомогу” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 51, ст. 451 із наступними змінами):

а) у пункті “а” слова “ветеранів війни та праці” замінити словами “ветеранів війни та праці, ветеранам та членам сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

б) у пункті “в” слова “ветеранів війни та праці” замінити словами “ветеранів війни та праці, ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

12) у Законі України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 46-47, ст.403 із наступними змінами):

а) у пункті 5 частини першої статті 24 слова “ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";” замінити словами “ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

б) у статті 48:

в частині першій слова “ветеранів війни та праці” замінити словами “ветеранів праці, ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

в частині другій слова “ветеранів війни та праці” замінити словами “ветеранів війни та праці, ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

13) у Законі України “Про місцеві державні адміністрації” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 20-21, ст.190 із наступними змінами):

а) у пункті 4 частини першої статті 23 слова “ветеранів війни та праці” замінити словами “ветеранів праці, ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

б) у пункті 3 статті 27 слова “ветеранів війни та прирівняних до них осіб” замінити словами “ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

14) У частині першій статті 64 Закону України “Про Національний банк України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 29, ст.238 із наступними змінами) слова “осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту")” замінити словами “ветеранів з інвалідністю III групи та учасників бойових дій, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів), на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

15) В абзаці четвертому статті 8 Закону України “Про державні нагороди України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 21, ст.162 із наступними змінами) слова “ветеранів війни, осіб, на яких поширюється Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

16) В абзаці третьому частини першої статті 3 Закону України “Про курорти” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 50, ст.435 із наступними змінами) слова “ветеранів війни та праці, учасників бойових дій” замінити словами “ветеранів праці, учасників бойових дій, ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

17) У статті 11 Закону України “Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 19, ст.144 із наступними змінами) слова “Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “Законом України "Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів".

18) У статті 19 Закону України “Про охорону дитинства” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 30, ст.142 із наступними змінами):

а) частину чотирнадцяту викласти в такій редакції:

“Держава забезпечує дітям, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення, дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, – до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти.”

б) після частини тринадцятої доповнити трьома новими частинами такого змісту:

“Держава забезпечує право на отримання грошової компенсації вартості навчання за платні освітні послуги закладів освіти незалежно від форми власності за одним рівнем професійної (професійно-технічної) або вищої в разі виконання вимог освітньої програми, для дітей загиблого (померлого) Захисника України та ветерана відповідно до Закону України "Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів".

Компенсацію може отримати особа, яка не скористалась правом на здобуття безоплатної професійної (професійно-технічної) або вищої освіти.

Категорії, зазначені в частині 14 цієї статті мають право на отримання соціальної стипендії, в разі навчання в закладах професійної (професійно-технічної) або вищої освіти за денною формою навчання.”

У зв'язку з цим частини чотирнадцяту – шістнадцяту вважати відповідно частинами сімнадцятою – дев’ятнадцятою.

19) У Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами):

а) в абзаці третьому і четвертому частини першої статті 47 слова “осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту")” замінити словами “ветеранів з інвалідністю III групи та учасників бойових дій, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів відповідно до Закону України "Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів")”;

б) у пункті 4 частини першої статті 115 слова “учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов’язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов’язаних” замінити словами “ветерана та члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України та ветерана, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

20) У статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 4, ст.94 із наступними змінами):

а) у абзаці першому слова “Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “Закону України "Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів";

б) у абзаці другому:

слова “Ветеранам війни” замінити словами “Ветеранам та членам сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

слова “Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “Закону України "Про статус ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів".

21) У пункті 2 частини першої статті 7 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 33-34, ст. 404 із наступними змінами) слова “особам, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та” замінити словами “ветеранам з інвалідністю відповідно до Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

22) У Законі України “Про житловий фонд соціального призначення” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 19-20, ст.159 із наступними змінами):

а) у пункті 2 частини першої статті 11 слова “особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “ветерани та члени сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

б) у пункті 4 частини першої статті 12 слова “особливі заслуги та” виключити;

в) у пункті 20 частини першої статті 12 слова “Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “Закону України "Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів".

23) В абзаці чотирнадцятому частини першої статті 1 Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, № 45, ст.313 із наступними змінами) слова “діти осіб, визнаних учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; діти, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) у районі проведення антитерористичних операцій, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, бойових дій чи збройних конфліктів або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районі проведення антитерористичних операцій, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, бойових дій чи збройних конфліктів, а також внаслідок захворювання, одержаного у період участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; діти, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту;” замінити словами “діти ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

24) В абзаці другому частини другої статті 4 Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 19, ст.257 із наступними змінами) слова “особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 10-14 частини другої статті 7 та абзаців четвертого, шостого і восьмого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “учасникам бойових дій, ветеранам з інвалідністю, яким була встановлена інвалідність III групи, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

25) У частині першій статті 14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 51, ст.577 із наступними змінами):

а) в пункті 9:

слова “ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “ветерани та члени сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

слова “особливі заслуги” виключити;

б) в пункті 9-1 слова “особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України та ветерана, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

26) У частині першій статті 5 Закону України “Про судовий збір” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 14, ст.87 із наступними змінами):

у пункті 13 слова “учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України” замінити словами “ветерани та члени сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”;

у пункті 16 слова “учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" замінити словами “ветерана та члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України та ветерана відповідно до Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

27) Пункт 8 частини першої статті 14 Закону України “Про Про зайнятість населення” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 24, ст.243 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

“8) ветерани та члени сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів відповідно до Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів.”;

28) У Законі України “Про вищу освіту” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст.2004 з наступними змінами):

а) частину сімнадцяту статті 44 викласти в такій редакції:

“17. Держава забезпечує дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах вищої освіти, – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді:

повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;

соціальної стипендії;

безоплатного забезпечення підручниками;

безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;

безоплатного проживання в гуртожитку;

інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.”

б) статтю 44 після частини шістнадцятої доповнити новою частиною такого змісту:

“17. Ветерани та члени сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів” мають право на отримання грошової компенсації вартості навчання у розмірі, визначеному Законом України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів” за договором про підготовку здобувачів освіти за одним із рівнів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти у закладі вищої освіти, незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виконання вимог освітньої програми.

Категорії, зазначені в абзаці 1 цього пункту мають право на отримання соціальної стипендії, в разі навчання в закладах професійної (професійно-технічної) або вищої освіти за денною формою навчання.”

У зв’язку із цим частину сімнадцяту вважати частиною вісімнадцятою.

б) частину четверту статті 62 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

“Студенти (курсанти) закладу вищої освіти, які є ветеранами та членами сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів” мають право на отримання соціальної стипендії відповідно до Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів”.

29) Статтю 4 Закону України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 5, ст.31) доповнити частиною сьомою такого змісту:

“7. Ветеранам та членам сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів” гарантується повна оплата додатково до загальної програми державних гарантій медичного обслуговування населення за рахунок коштів Державного бюджету України медичних послуг та лікарських засобів, пов'язаних з наданням:

а) екстреної медичної допомоги;

б) первинної медичної допомоги;

в) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;

г) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

ґ) паліативної медичної допомоги;

д) медичної реабілітації.

Перелік медичних послуг та лікарських засобів затверджується Кабінетом Міністрів України.”

4. Кабінету Міністрів України з метою створення належних умов для реалізації цього Закону вжити заходів щодо приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з введенням у дію цього Закону, шляхом:

1) приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та затвердження нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

2) забезпечення приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

3) прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Голова

Верховної Ради України

ВИСНОВОК

на проект Закону України «Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів»

Проект Закону України «Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів» (у п. 3 розділу «Прикінцеві положення» передбачає визнати такими, що втратили чинність Закони України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) та «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни») разом з проектом Закону України «Про статус осіб, які сприяли захисту Батьківщини, та осіб, які постраждали внаслідок збройних конфліктів», спрямовані на реформування законодавства про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту.

У проекті Закону, як зазначено у його преамбулі, пропонується визначити «принципи й засади забезпечення соціальних гарантій ветеранів – захисників держави та суспільства, а також членів їхніх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів; осіб, які пожертвували своїм життям заради цілісності й незалежності України під час захисту держави від збройної агресії або внаслідок участі у Революції Гідності задля збереження і захисту громадянського суспільства, його прав та інтересів, вільного й усвідомленого цивілізаційного вибору». Для цього в ньому, визначаються, зокрема: засади державної політики у цій сфері; основні завдання Закону; поняття та зміст статусу ветеранів; визначення членів сімей ветеранів, учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, ветеранів з інвалідністю, ветеранів посмертно, членів сімей загиблих (померлих) Захисників України; членів сімей загиблих (померлих) ветеранів; державна підтримка вказаних категорій осіб тощо.

Як вказано у п.6 пояснювальної записки до нього, «прийняття законопроекту сприятиме підвищенню якості життя ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів, дозволить забезпечити ефективну реалізацію системи пільг та соціальних гарантій на рівні органів державної влади з огляду на вимоги сучасного суспільства та спроможності держави».

Крім того, пропонується внести відповідні зміни до: Кодексу законів про працю України, Житлового кодексу Української РСР, Земельного кодексу України, законів України «Про відпустки», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та деяких інших законів.

Головне управління, погоджуючись з необхідністю системного реформування законодавства про статус і соціальний захист ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється відповідне законодавство, вважає за доцільне висловити щодо змісту проекту наступні зауваження та пропозиції.

1. Насамперед варто звернути увагу на необхідність чіткого визначення осіб, на яких поширюється цей Закон. Зокрема:

1.1. У ч. 2 ст. 4 визначається, що «до ветеранів належать: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, ветерани з інвалідністю, ветерани посмертно», що певною мірою не узгоджується з ч. 1 цієї ж статті, за змістом якої «ветеранами є особи, які безпосередньо брали участь у бойових діях під час захисту Батьківщини або на території інших держав». При цьому, відповідно до ст. 6 проекту «постраждалі учасники Революції Гідності – це особи, які отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), які не призвели до інвалідності, внаслідок участі у масовому громадському русі протесту, який охопив з 21 листопада 2013 року більшість території України …» (абз. 1 ч. 3).

Зазначимо також, що у назві проекту йдеться про три категорії осіб, на яких він поширюється: ветерани, члени сімей (загиблих) померлих Захисників України, члени сімей загиблих (померлих) ветеранів.

Крім цього, юридичне значення надання особі статусу «ветеран посмертно» у проекті не визначено.

1.2. У ст. 6 законопроекту при визначенні осіб, які визнаються учасниками бойових дій, не враховані деякі категорії осіб, які віднесені до кола учасників бойових дій чинним Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зокрема, поза увагою у законопроекті залишились члени екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення, літаків та вертольотів, а також особи, які, перебуваючи на борту кораблів, катерів, суден забезпечення, літаків (вертольотів) Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, виконували бойове (службове) завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями (див. п. 22 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

1.3. У ст. 8 проекту при визначенні ветеранів з інвалідністю такими особами визнаються особи, яким була встановлена інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час або внаслідок безпосередньої участі в бойових діях чи виконанні обов’язків військової служби під час захисту Батьківщини або на території інших держав. Проте у ст. 7 Закону встановлено, що «до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців …, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків)». Крім того, «до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи, з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби» (п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону).

Отже, за проектом, на відміну від чинного Закону, військовослужбовець, який отримав інвалідність, може стати «ветераном з інвалідністю» лише при поєднанні таких умов як участь в бойових діях і виконання службових обов’язків під час захисту Батьківщини. Тобто, військовослужбовець, який отримав інвалідність при виконанні службових обов’язків, наприклад, під час несення обов’язків караульної служби, не зможе отримати статус «ветерана з інвалідністю», оскільки у цей час не було бойових дій і незрозуміло, чи захищав він, при цьому, Батьківщину.

Крім цього, варто зазначити, що чинним Законом до осіб з інвалідністю внаслідок війни віднесено також військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

1.4. Зазначимо також, що у проекті йдеться лише про статус і соціальний захист членів сімей загиблих (померлих) Захисників України, і не передбачений соціальний захист, наприклад, членів сім’ї учасників бойових дій. Нагадаємо, що згідно з ч. 7 ст. 12 Закону держава забезпечує дітям учасників бойових дій, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у держаних та комунальних закладах освіти.

З огляду на зазначене, вважаємо, що вказані приписи законопроекту мають бути доопрацьовані відповідним чином, щоб завадити неоднозначному їх тлумаченню та порушенню вимог ст. 22 Конституції України щодо неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

1.5. Зауважимо також, що при визначенні членів сімей ветеранів у ст. 5 проекту не враховано, що згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України «сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки».

1.6. Варто також вказати, що використання терміну «ветеран» як узагальнюючого до всіх осіб, «які безпосередньо брали участь у бойових діях під час захисту Батьківщини або на території інших держав» (п.1 4 проекту) виглядає дискусійним, оскільки головним елементом вказаного терміну є наявність значного досвіду діяльності у певній сфері. Наприклад, згідно з Академічним тлумачним словником української мови під ветераном розуміється:

1) досвідчений, бувалий воїн, що брав участь у багатьох боях;

2) людина, що багато років успішно і плідно працює, працювала в якій-небудь галузі, діє, діяла в чомусь 1.

2. Варто вказати, що з метою дотримання вимог ст. 22 Конституції України щодо неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів мають бути також відповідним чином уточнені види державної підтримки, які надаються ветеранам та членам сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів. Наприклад, проект (ст. 7) не передбачає надання учасникам бойових дій права на першочергове забезпечення жилою площею тих з них, які потребують поліпшення житлових умов, що передбачено у п. 14 ст. 12 Закону.

При цьому, зауважимо, що у проекті зберігається надання значної частини пільг у натуральній формі і не передбачається можливість їх монетизації, що можна було б зробити, наприклад, щодо права на безоплатний проїзд громадським транспортом.

3. Вважаємо, що певного доопрацювання вимагає структура проекту. Зокрема, оскільки до його складу входять 22 статті, було б логічним поділити їх на декілька розділів. Наприклад, на розділ про загальні положення та про статус та державну підтримку окремих категорій ветеранів та членів їх сімей з відповідними змінами розташування окремих статей у проекті.

4. Частиною 1 ст. 16 встановлюється, що «обмін інформацією між Реєстром та Єдиним державним демографічним реєстром, іншими державними реєстрами та базами даних, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюється на основі автоматизованої інформаційної взаємодії» (абз. 2). Зазначимо, що для уникнення неоднозначного тлумачення вказаного положення необхідно визначити поняття «автоматизованої інформаційної взаємодії», та, яка саме діяльність належить до такої взаємодії. Крім того, звертаємо увагу на те, що обмін інформацією між реєстрами може здійснюватися виключно з дотриманням вимог законодавства, що регулює відносини у сфері інформації. Оскільки у реєстрах міститься інформація з обмеженим доступом, у тому числі, така, що містить персональні дані, то у процесі обміну інформацією між реєстрами повинні враховуватись норми законів, які встановлюють особливий порядок поширення інформації з обмеженим доступом або взагалі забороняють її поширення.

Вищезазначені положення стосуються і п. 5 ст. 16, в якому вказується, що «центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування безоплатно надають інформацію, необхідну для формування та актуалізації Реєстру».

Звертаємо увагу на те, що Конституцією України встановлюється, що «ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини» (ч. ч. 1, 2 ст. 32).

5. На нашу думку, у ст. 19 «Ветеранський бізнес» проекту форми підтримки такого бізнесу мають бути визначені більш конкретно.

6. Вбачається, що не є предметом регулювання зазначеного законопроекту положення ч. 4 ст. 21 проекту, якими передбачається, що «з метою вшанування пам’яті загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів Кабінет Міністрів України створює та забезпечує функціонування Національного військового меморіального комплексу», а також дається його визначення. Вважаємо, що вказане питання має вирішуватися шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про поховання та похоронну справу», оскільки в цьому Законі згідно з його преамбулою визначаються загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулюються відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлюються гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

7. Проект вимагає техніко-юридичного та редакційного доопрацювання. Зокрема:

7.1. Положення ч. 2 ст. 3 проекту фактично дублює положення ч. 2 його ст. 22 щодо встановлення органами місцевого самоврядування додаткових гарантій для осіб, статус яких регулюється цим Законом.

7.2. У проекті містяться формулювання, яким бракує юридичної визначеності та однозначності сприйняття, й, які не є властивими для текстів законів, наприклад: «реінтеграції до активного суспільного життя» (п. 2 ч. 1 ст. 2), «режим Януковича» (абз. 1 ч. 3 ст. 6), «залучення ветеранів до активних процесів державотворення» (п. 4 ч. 2 ст. 20) та ін.

7.3. У п. 14 ч. 1 ст. 9 термін «державне соціальне страхування» слід замінити на термін «загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у відповідному відмінку, що відповідатиме поняттю, яке використовується у законодавстві у відповідній сфері.

7.4. У п. 1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» проекту юридично коректніше визначити, що цей Закон набирає чинності одночасно з Законом України «Про статус осіб, які сприяли захисту Батьківщини та осіб, які постраждалі внаслідок збройних конфліктів», а не «не раніше набрання чинності» цим Законом.

8. Певні зауваження викликають окремі норми розділу «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту.

8.1. Зміни, які пропонується внести до законів України «Про дошкільну освіту» та «Про дитяче харчування», не відображені у порівняльній таблиці до законопроекту, що ускладнює їх розгляд. Це, у свою чергу, не узгоджується із положеннями ч. 6 ст. 91 Регламенту Верховної Ради України, відповідно до яких до законопроекту про внесення змін до законів додається порівняльна таблиця, яка містить редакцію відповідних положень (статей, частин, пунктів, абзаців тощо) чинного закону та його нову редакцію з урахуванням запропонованих змін.

8.2. Статтю 441 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» пропонується викласти у новій редакції. При цьому, деякі із запропонованих нових положень виходять за межі правового регулювання зазначеного Закону. Адже разом із встановленням державної підтримки (право на отримання грошової компенсації вартості навчання, право на отримання соціальної стипендії) для здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти одночасно встановлюються відповідні пільги й для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти. Аналогічне за змістом зауваження стосується й змін до Закону України «Про вищу освіту», де відповідні пільги встановлюються для здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти та фахової передвищої освіти. При цьому, змін до Закону України «Про фахову передвищу освіту» у законопроекті не передбачено.

9. Звертаємо також увагу на те, що у поданому до проекту фінансово-економічному обґрунтуванні надано тільки розрахунки потреб для реалізації цього законопроекту. Проте, звертаємо увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Бюджетного кодексу України та ч. 3 ст. 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту має бути надано не тільки фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки), але й пропозиції змін до законодавчих актів щодо скорочення витрат бюджетів та/або джерел додаткових надходжень бюджетів для досягнення збалансованості бюджетів.

Крім цього, виходячи з вимог ст. 116 Конституції України, згідно з якою Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту було б доцільним щодо внесеного законопроекту отримати відповідний експертний висновок Уряду, зокрема щодо фінансово-економічних можливостей його запровадження.

Керівник Головного управління С. Тихонюк

Вик.: Т. Макійчук, О. Петриченко, Н. Лебедь, Т. Ткач, В. Грицак, С. Бортнік

02.03.21

Проект Закону про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) Захисників України та ветеранів № 3407 від 29.04.2020

Немає коментарів:

Дописати коментар