Чи зможе Україна вибратися з економічного штопора
Рецесія в Україні драматичніша, ніж очікувалося. Про це пише Die Zeit з посиланням на міністра економіки Юлію Свириденко. За її словами, ВВП впаде на 39% замість колишніх 35%. Причина – руйнація цивільної інфраструктури Росією.
Що чекає на українську економіку наступного року, і чи зможе Україна вибратися зі штопора – з'ясовували Vesti.ua
Про що мовчать цифри
Через невизначену ситуацію в Україні МВФ не дає всіх прогнозів, окрім реального ВВП і споживчих цін на кінець цього року. Через це у звітах відсутні будь-які цифри для нашої країни на 2023 рік. Експерти підрахували, що українська економіка за підсумками цього року знизиться на 35%, а інфляція становитиме 20,6%.
У НБУ налаштовані оптимістичніше. За їхніми даними, падіння ВВП України 2022 року становитиме 31,5%. Інфляція коливатиметься в межах 30%. А відновлюватися економіка, за прогнозами Нацбанку, почне вже з другого кварталу наступного року.
За прогнозами Мінекономіки, один із найоптимістичніших сценаріїв – зростання економіки на 15% і більше у найближчі кілька років. Найбільш песимістичний – падіння на 0,4%. Водночас для розрахунку держбюджету на 2023 рік зростання закладено приблизно на 3,2%. Мінімальна зарплата не підвищуватиметься наступного року, вона залишиться на рівні 6700 грн, а відтак, і решта всіх соціальних виплат буде незмінною. Середній офіційний курс гривні до долара закладено на рівні 42 грн.
Навіть за найоптимістичніших прогнозів головними ризиками для відновлення економіки залишаються активні бойові дії на частині України. До того ж не варто забувати про критичну ситуацію в енергетиці, яка вже призвела до зупинення великих підприємств. А це, своєю чергою, негативно позначиться на ВВП і наповненні держбюджету.
Економіка в умовах війни: болюча адаптація
Міністр економіки України Юлія Свириденко ще на початку війни заявляла, що українська економіка стала на воєнні рейки, змогла адаптуватися під нові реалії. Першого дня почала працювати програма бронювання працівників та евакуації підприємств з небезпечних територій, а також переналаштовані логістичні шляхи. Але якщо копнути глибше, ситуація і зовсім не райдужна.
За даними "Київської школи економіки", сума прямих збитків, завданих цивільній і військовій інфраструктурам, нині становить щонайменше 115 млрд дол. Найбільша їх частина - у сфері промисловості, а це понад 30 млрд дол., 1100 культурних, спортивних і туристичних об'єктів, понад 131 тис. житлових будинків.
За час війни країна втратила 40% металургії, частину портів і 40% урожаю. Якщо минулого року ми зібрали 105 млн тонн зернових, то цього року загалом 65 млн тонн. Ще один реальний показник плачевного стану української економіки – бюджет-2023, де більш як половина видатків – зовнішні запозичення.
За результатами опитування “Дія. “Бізнес”, в Україні найбільше постраждали ті сфери, які потребують найбільших інвестицій або пов'язані з логістикою: будівництво, машинобудування, туризм. Так, найбільший відсоток підприємств, які повністю або частково призупинили роботу, сягає 84% у галузі туризму, 70% – у ЗМІ, 58% – у будівництві, 50% – у машинобудуванні. Також постраждало сільське господарство – 40% і сфера нерухомості – 53%.
Про відсутність суттєвих змін заявив 31% представників сфери охорони здоров'я, 25% представників сфери легкої промисловості і 17% представників ІТ-галузі.
На жаль, в одну мить зламати негативну тенденцію неможливо, оскільки йдеться не лише про виважену внутрішню політику країни, а й про глобальні світові тенденції. Відновлювати економіку тепер потрібно не лише шляхом грамотних урядових рішень чи проголосованих Верховною Радою законів, а й з огляду на ненадійність гарантій безпеки, міжнародних домовленостей і світового порядку загалом.
"Треба розуміти, що економічна криза в Україні забезпечена не просто глобальними трендами, а війною. У сьогоднішніх умовах бізнес замість восьми годин на добу працює максимум чотири, прибуток відповідний, мінімальний. А у масштабах країни – це взагалі копійки. Будь-які законодавчі ініціативи у цих реаліях оперативно не працюють. Неможливо передбачити, що на нас чекає завтра. І зупинити падіння економіки проголосованими законами неможливо. Але дещо таки нам вдається.
Наприклад, запущено реформу приватизації, і підприємства з Харкова, Сум чи Бахмута можуть працювати у безпечніших умовах. Плюс – програма кредитування "5-7-9" і грантова система підтримки бізнесу через Дію", – говорить депутат від "Слуги народу", член парламентського Комітету з питань економічного розвитку Олексій Мовчан.
З 24 лютого лише, за офіційними даними, понад 400 тис. українців набули статусу безробітних. Нині 230 тис. громадян отримують допомогу з безробіття, при цьому більш ніж удвічі зменшилася кількість вакансій. Падіння економіки призвело до втрати 6 млн робочих місць, а це 32% ринку праці країни. До війни на одну вакансію було 3,5 претендента, нині їх – 12.
Наслідками війни зумовлено і прискорення інфляції. Темпи зростання споживчих цін залишаються високими. За оцінками НБУ, до кінця 2022 року рівень інфляції досягне 30%. Через бойові дії порушено логістичні ланцюги, зруйновано виробництва і внаслідок цього скорочено пропозиції товарів і послуг.
Можливі сценарії: тінь великої рецесії
За підрахунками Кабміну, на сьогодні на відновлення української економіки потрібно щонайменше 750 млрд дол. У Мінекономіки запевняють, що мають кілька сценаріїв реагування на різні випадки. Наприклад, незважаючи на бойові дії, Україна вже сьогодні готується до повоєнного відновлення. Кабмін представив План відновлення на конференції у Лугано і запустив платформу Advantage Ukraine, де представлено інвестиційні можливості України.
Фінансову допомогу країні вже виявили бажання надати інвестори із США, Великої Британії, Німеччини та інших західних країн. Однак відкритим залишається питання страхування інвестиційних ризиків. Простими словами – хто дасть гарантії інвесторам, що їхні гроші не прогорять. "Ми повинні чимось заманювати інвесторів, нас щось має відрізняти від інших країн, які не воюють", - говорить економіст Олег Пендзин.
Яка економіка будуватиметься після війни, і на які галузі вона опиратиметься – зараз спрогнозувати досить важко. Ставки робитимуться на військово-промисловий комплекс, сільське господарство і металургію, - заявила міністр економіки Юлії Свириденко. Проте, оцінюючи ситуацію на сьогодні, з тимчасово втраченими і фактично зруйнованими Маріупольським металургійним комбінатом ім. Ілліча та "Азовсталі" – це стане великою проблемою. Країні доведеться покладатися виключно на імпорт при відновленні тієї ж інфраструктури, мостів і залізниці.
"Азовсталь" і ММК – єдині металургійні заводи в Україні, які виготовляли товстий прокат. Він використовується у будівництві, важкому машинобудуванні та виробництві військової техніки. "Азовсталь" випускала до 5000 тонн сталі на рік для військової техніки. Завод теж був єдиним підприємством в Україні, яке робило залізничні рейки.
"Україна мала низькопереробну металургію, тобто всю високотехнологічну продукцію ми купували. Навіть найпримітивнішу річ, таку як автомобільний лист. Проблема навіть, може, не в самій українській металургії, а в її логістиці. Основні маршрути вивезення продукції пролягали через Азовське море. Для цього спеціально був пристосований порт у Маріуполі. Тепер питання – куди направляти транспортні потоки. Хто будуватиме меткомбінати і де. Адже весь металургійний комплекс України був зосереджений на сировині", - розповів Пендзин.
"Щоб не відчувати наслідків глобальної рецесії ще десятки років, держава вже зараз має розробити програму повернення мігрантів і створити здоровий ринок праці, – говорить Пендзин. – Насамперед, це має бути програма підтримки бізнесу. Людям треба дати дешеві кредити і створити якнайбільше грантових фондів. Ще один важливий момент – розкручування різноманітних прибуткових стартапів".
"Коли ми говоримо, що після війни буде краще, то це не так. На мою думку, найскладніший період для української економіки почнеться якраз після закінчення бойових дій. Якщо нині нам активно допомагають західні партнери, за фактом вони взяли на себе всі соціальні виплати, то після війни вони нам скажуть – до побачення, якось справляйтеся самі. Давайте називати речі своїми іменами – нам активно допомагають, поки за цю допомогу ми розплачуємося кров'ю наших солдатів", – підсумував Пендзин.
Немає коментарів:
Дописати коментар