Ось основні законодавчі акти та правові позиції, на яких ґрунтується судове рішення на користь пенсіонера:
1. Презумпція правомірності дій пенсіонера та неправомірності дій органу влади (Основний аргумент)
Нормативний акт: Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ), зокрема стаття 77.
Як це працює: В адміністративному судочинстві діє принцип презумпції вини суб'єкта владних повноважень. Це означає:
- Не ви повинні доводити, що подавали документи.
- Це Пенсійний фонд зобов'язаний довести в суді, що його дії (зменшення або припинення виплати пенсії) є законними та обґрунтованими.
Простіше кажучи, якщо ПФУ каже: "у справі немає документа", то в суді саме ПФУ повинен буде довести, що ви цей документ ніколи не подавали. А це практично неможливо, оскільки пенсія вже була призначена і виплачувалася, що само по собі є доказом того, що на момент призначення всі документи були в порядку.
Саме посилання на частину 2 статті 77 КАСУ є ключовим у будь-якому позові проти ПФУ.
2. Обов'язок ПФУ щодо перевірки та зберігання документів
Нормативний акт: Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1.
Як це працює:
- Відповідно до цього Порядку, співробітник Пенсійного фонду при прийомі заяви на призначення пенсії зобов'язаний перевірити правильність оформлення заяви та відповідність наданих документів.
- Якщо працівник ПФУ прийняв документи, це означає, що він підтвердив їх належність та достатність для призначення пенсії.
- З моменту прийняття документів вони стають частиною пенсійної справи, за належне ведення та збереження якої несе відповідальність саме Пенсійний фонд, а не пенсіонер.
Суди виходять з логіки, що пенсіонер не може нести відповідальність за помилки, недбалість або втрату документів працівниками ПФУ, які сталися вже після того, як він виконав свій обов'язок і подав усі необхідні папери.
3. Правова позиція Верховного Суду
Як це працює: Верховний Суд неодноразово формулював правові висновки, які є обов'язковими для судів нижчих інстанцій. Основні тези цих висновків:
- Верховний Суд застосовує принцип "належного врядування", згідно з яким державні органи, зокрема ПФУ, мають діяти добросовісно і нести відповідальність за наслідки своїх дій чи бездіяльності. Втрата документів є прикладом неналежного врядування.
- Вина посадових осіб пенсійного органу, яка призвела до втрати документів пенсійної справи, не може бути підставою для позбавлення громадянина конституційного права на соціальний захист.
- Пенсіонер не може страждати від недбалості чи помилок Пенсійного фонду. Рішення ПФУ про відмову у перерахунку через відсутність документів є неправомірним і підлягає скасуванню.
- Якщо пенсія вже була призначена, це свідчить про те, що на момент її призначення ПФУ мав усі підстави для цього. Будь-які подальші сумніви ПФУ (спричинені, наприклад, втратою документів під час оцифровки) не повинні погіршувати становище пенсіонера.
Підсумок для суду:
Ви, ваш юрист або адвокат у позовній заяві будете посилатися на ці три кити:
- Стаття 77 КАСУ: ПФУ, будь ласка, доведіть законність ваших дій. Тягар доказування лежить на вас.
- Порядок ПФУ № 22-1: Ви самі прийняли та перевірили документи, отже, на той момент у вас не було претензій.
- Практика Верховного Суду: Втрата документів є вашою проблемою, а не проблемою пенсіонера, і не може бути причиною для зменшення пенсії.
Таким чином, у суді вам не доведеться виправдовуватися. Ваша позиція буде полягати в тому, що ви все зробили правильно, а ПФУ діє незаконно, порушуючи встановлений порядок та ваші конституційні права.
Немає коментарів:
Дописати коментар