Процедура виплати суми пенсії, що належала пенсіонеру-чорнобильцю і залишилася недоотриманою за його життя (у тому числі нараховані суми за рішеннями судів щодо перерахунку), регулюється ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.
Право на виплату мають члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, а також непрацездатні утриманці (незалежно від факту спільного проживання).
Крок 1. Визначення строків та порядку звернення
- Протягом 6 місяців з дня смерті: Заява подається безпосередньо до органів Пенсійного фонду України (ПФУ) членами сім'ї, які проживали разом з померлим.
- Після 6 місяців: Якщо члени сім'ї не проживали разом із померлим або пропустили 6-місячний строк, недоотримана пенсія входить до складу спадщини.
. У такому разі звернення до ПФУ здійснюється лише після отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса.
Крок 2. Пакет документів
Особа, яка звертається за виплатою, надає до ПФУ такі документи:
- Заява про виплату недоотриманої пенсії (із зазначенням поточного рахунку в банку).
- Паспорт громадянина України та РНОКПП (ідентифікаційний код) заявника.
- Свідоцтво про смерть пенсіонера.
- Документи про родинні стосунки (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження тощо).
- Посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи померлого (за наявності) або пенсійне посвідчення.
- Підтвердження спільного проживання на день смерті (довідка про реєстрацію місця проживання / витяг з реєстру територіальної громади) — якщо звернення здійснюється протягом 6 місяців без оформлення спадщини.
- Документи про утримання (для непрацездатних членів сім’ї, які не проживали разом).
- Свідоцтво про право на спадщину — якщо минуло 6 місяців або відсутній факт спільного проживання.
- Довідка з банківськими реквізитами (IBAN) для перерахування коштів.
Крок 3. Способи подачі
- Особисто: У будь-якому сервісному центрі ПФУ (незалежно від місця реєстрації).
- Онлайн: Через
вебпортал електронних послуг ПФУ
Особливості судових боргів за чорнобильськими пенсіями
Якщо за життя пенсіонера було винесено рішення суду щодо перерахунку пенсії (на підставі ст. 54 або ст. 59 Закону України № 796-XII), але ПФУ не встиг виплатити заборгованість:
- Сума заборгованості за рішенням суду є частиною належної пенсіонеру пенсії і підлягає виплаті спадкоємцям/членам сім'ї на загальних підставах.
- У разі відмови ПФУ добровільно виплатити нараховану боргову суму за рішенням суду спадкоємцю, звернення до суду здійснюється в порядку адміністративного судочинства для заміни сторони у виконавчому провадженні або зобов'язання ПФУ здійснити виплату.
2 коментарі:
Якщо у відповіді ПФУ про перерахунок пенсії по рішенню суда не вказана заборгованість - то нічого не доб"єтеся, пенсійний дасть відповідь,що заборгованості не має.Необхідно ще при житті пенсіонера дати запит в ПФУ про заборгованість по рішенню суда і якщо дадуть що є заборгованість і вкажуть суму,от тоді і можна цю забргованіть додавати до спадщини.Нотаріус дасть запит в ПФУ,він відповість що заборгованості не має і вам прийдеться іти до суду з заявою,адже у вас є відповідь, що заборгованість є яку раніше дав ПФУ.В інтернеті є дуже багато таких судових справ по всіх областях України з позитивним рішенням.Якось так.
Іван ФРАНКО
КАМЕНЯРІ
Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любові жар,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."
І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.
Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На шляху поступу ми лиш каменярі.
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров'ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.
І знали ми, що там далеко десь у світі,
Який ми кинули для праці, поту й пут,
За нами сльози ллють мами, жінки і діти,
Що други й недруги, гнівнії та сердиті,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.
Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
І серце рвалося, і груди жаль стискав;
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
1878 рік
__.__.__.__.__.__.__
"Лупайте сю скалу"
Автор: Ярема Оленюк
Дописати коментар