-->
☢ ☢   Любите Родину - Мать вашу!        Якщо ви не боретеся за свої права, у вас їх заберуть!        Ми погано боролися за свої права, і у нас їх забрали!        Кто не помнит прошлого, у того не будет будущего!    ☢ ☢

12.01.2016

«Щукін та інші проти України»

"Сегодня прочитала интересный материал. Не могли бы вы разместить решение ЕСПЧ "Щукін та інші проти України". Многие чернобыльцы подавали туда и не знают чем все это закончится. Адвокаты отвечают туманно. Если бы вы размещали больше материалов на эту тему, были бы вам благодарны."

Откликаясь на просьбу читательницы, публикуем официальный перевод решения с сайта Верховной Рады Украины:

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ 
П’ята секція

РІШЕННЯ
Справа «Щукін та інші проти України» 
(Заява № 59834/09 та 249 інших заяв)

СТРАСБУРГ 
13 лютого 2014 року
Офіційний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Щукін та інші проти України» Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>), Голова, 
Енн Пауер-Форд (<…>), 
Хелена Єдерблом (<…>), судді, 
а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 21 січня 2014 року, 
постановляє таке рішення, що було ухвалене у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу розпочато за 250 заявами, поданими до Суду проти України відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянами України та юридичними особами, зареєстрованими в Україні, чиї дані вказані у доданих таблицях (далі - заявники).

2. У заявах №№ 68847/12, 75728/12, 77848/12, 81588/12 та 409/13 заявники померли під час розгляду справи Судом. Найближчі родичі заявників у справах за заявами №№ 68847/12, 75728/12, 81588/12 та 409/13 висловили бажання підтримати заяви своїх померлих родичів.

3. У заяві № 68224/12 рішення національного суду було ухвалено на користь померлого чоловіка заявниці. Заявниця (дружина померлого) стверджує, що вона є його законною правонаступницею.

4. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

5. 4 липня 2013 року про зазначені заяви було повідомлено Уряд.

ФАКТИ
ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. У дати, визначені в таблицях у додатку, національні суди та комісія з трудових спорів винесли рішення, відповідно до яких заявники мають право на різні суми відшкодування або на вчинення певних дій на їхню користь. Рішення набрали законної сили та стали такими, що підлягають виконанню. Однак заявники не змогли домогтися своєчасного виконання рішень.

7. Деякі заявники також подали скарги щодо фактичних та правових питань, не пов’язаних із вищезгаданими питаннями невиконання рішень.

ПРАВО

І. ВИМОГА УРЯДУ ВИЛУЧИТИ ЗАЯВУ, ПОДАНУ П. АНТОНОМ АНТОНОВИЧЕМ ГІБНЕРОМ (ЗАЯВА № 77848/12), З РЕЄСТРУ СПРАВ

8. Суд зазначає, що листом від 24 жовтня 2013 року, надісланим рекомендованою поштою на адресу заявника «тим, кого це може стосуватися», було запропоновано проінформувати Суд до 21 листопада 2013 року про бажання підтримувати заяву померлого п. Гібнера, однак жодних відповідей на нього до Суду не надходило.

9. З огляду на вищевикладене Суд вирішує вилучити з реєстру справ заяву, подану п. Антоном Антоновичем Гібнером, у зв’язку з тим, що заявник помер і немає осіб, які бажають підтримати заяву. Крім того, відповідно до пункту 1 статті 37 in fine, Суд не вбачає жодних особливих обставин, що стосуються поваги до прав людини, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї, які вимагають подальшого розгляду скарг.

II. ВИЛУЧЕННЯ ЗАЯВИ, ПОДАНОЇ П. ЮРІЄМ ПЕТРОВИЧЕМ КОРКУШКОМ (ЗАЯВА № 73243/12), З РЕЄСТРУ СПРАВ

10. Суд зазначає, що заявник у заяві № 73243/12 скаржився на тривале невиконання рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 15 грудня 2009 року, ухваленого на його користь.

11. Листом від 19 жовтня 2013 року представник заявника п. Володимир Миколайович Савченко повідомив Суд, що відповідне рішення Овруцького районного суду Житомирської області було виконано належним чином та що його клієнт більше не бажає підтримувати заяву.

12. З огляду на вищевикладене Суд вирішує вилучити з реєстру справ заяву, подану п. Юрієм Петровичем Коркушком, у зв’язку з тим, що рішення національного суду було виконано належним чином, а заявник не має бажання підтримувати свою заяву. Крім того, відповідно до пункту 1 статті 37 in fine, Суд не вбачає жодних особливих обставин, що стосуються поваги до прав людини, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї, які вимагають подальшого розгляду скарг.

III. ЩОДО СТАТУСУ LOCUS STANDІ ЗАЯВНИКІВ У ЗАЯВАХ №№ 68224/12, 68847/12, 75728/12, 81588/12 та 409/13

13. Суд зазначає, що заяви №№ 68224/12, 68847/12, 75728/12, 81588/12 та 409/13 стосуються права власності, яке в принципі підлягає передачі спадкоємцям. За цих обставин Суд вважає, що заявники або їх найближчі родичі мають право брати участь у цьому провадженні замість них (див., з-поміж інших джерел, рішення від 14 грудня 2006 року у справі «Міронов проти України» (Mironov v. Ukraine), заява № 19916/04, п. 12).

IV. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 6 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

14. Заявники скаржилися на тривале невиконання рішень, винесених на їх користь, та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Вони посилались прямо чи по суті на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції і статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

А. Заяви, наведені у Додатку 1

15. Враховуючи схожість заяв, наведених у Додатку 1, в контексті основних правових питань, про які в них йдеться, Суд вважає за потрібне об’єднати їх.

16. Суд зазначає, що в декількох заявах Уряд подав окремі зауваження щодо прийнятності справи, у тому числі, що рішення було виконано, що заявник не зазнав жодної істотної шкоди, що заявник не мав права на заявлені суми коштів, або що держава не несе відповідальності за затримку. Суд розглянув вказані твердження та зазначає, що вони схожі на зауваження, подані в попередніх справах, і вважає, що з аналогічних або пов’язаних причин вони не впливають на результат цієї справи.

17. Крім того, Суд зазначає, що скарги заявників, зазначених у Додатку 1, не є явно необґрунтованими в сенсі підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що ці скарги не є неприйнятними з будь-яких інших підстав, тому вони повинні бути визнані прийнятними.

18. Суд вважає, що рішення, винесені на користь заявників, не були виконані своєчасно, відповідальність за що несуть органи державної влади.

19. Беручи до уваги свою усталену практику з цього питання (див. рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, пп. 56-58 та 66-70), Суд постановляє, що в заявах, зазначених у Додатку 1, було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників. Суд також вважає, що було порушення статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

В. Заяви, наведені у Додатку 2

20. Враховуючи схожість заяв, наведених у Додатку 2, в контексті основних правових питань, про які в них йдеться, Суд вважає за необхідне об’єднати їх.

1. Заяви №№ 68890/12, 69872/12 та 75577/12

21. Суд зазначає, що в заявах №№ 68890/12, 69872/12 та 75577/12 заявники скаржились на тривале невиконання рішень Сніжнянського міського суду Донецької області від 9 грудня 2009 року та 8 грудня 2010 року (заява № 68890/12), Сніжнянського міського суду Донецької області від 7 вересня та 9 грудня 2010 року (заява № 69872/12) та Корольовського міського суду м. Житомира від 4 січня 2011 року (заява № 75577/12).

22. Суд зазначає, що Уряд у своїх зауваженнях поінформував Суд, що всі ці рішення були виконані належним чином менш ніж за один рік, та надав відповідні документи на підтвердження цього.

23. Суд також зазначає, що заявники не прокоментували зауваження Уряду.

24. З огляду на вищевикладене Суд зазначає, що рішення були виконані належним чином, і тому скарги заявників є явно необґрунтованими.

2. Заяви №№ 76437/12 та 78252/12

25. Суд зазначає, що в заявах №№ 76437/12 та 78252/12 затримка у виконанні стосується виплати відносно невеликої суми (310 грн - еквівалент 31 євро в заяві № 76437/12 та 342 грн - еквівалент 35 євро в заяві № 78252/12 відповідно), а заявники не надали жодних аргументів чи доказів того, що затримка у виплаті таких сум мала значний вплив на їх особисте життя. Судом раніше встановлювалась відсутність «істотної шкоди» у справах, у яких сума виплати дорівнювала або була меншою за 500 євро (див., наприклад, ухвалу від 24 січня 2012 року у справі «Гурурян проти Вірменії» (Gururyan v. Armenia), заява № 11456/05; ухвалу від 12 квітня 2011 року у справі «Стефанеску проти Румунії» (<...>), заява № 11774/04). Суд встановлює, що у цих справах заявники не зазнали жодної істотної шкоди в результаті невиконання остаточних рішень суду.

26. Суд також зазначає, що «повага до прав людини», гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї, не вимагає розгляду цих скарг по суті, оскільки проблема невиконання остаточних рішень вже розглядалась у пілотному рішенні Суду проти України у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (див. вищезгадане рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

27. Суд також зазначає, що справи заявників були належним чином розглянуті національними судами в сенсі підпункту «b» пункту 3 статті 35 Конвенції, та були ухвалені рішення на користь заявників.

28. З урахуванням вищевикладеного Суд вирішує, що заяви №№ 76437/12 та 78252/12 повинні бути відхилені як неприйнятні відповідно до підпункту «b» пункту 3 статті 35 Конвенції.

V. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ

29. Деякі заявники подали інші скарги за Конвенцією, які Суд ретельно розглянув. У світлі всіх наявних матеріалів Суд в межах своєї компетенції дійшов висновку, що вони не виявляють будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

30. Таким чином, ці скарги є явно необґрунтованими та мають бути відхилені відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

VI. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

31. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

32. У цій справі Суд вважає розумним та справедливим (див. рішення від 6 червня 2013 року у справі «Кононова та інші проти України» (Kononova and Others v. Ukraine) [Комітет], заява № 11770/03 та 89 інших заяв, п. 24; від 20 червня 2013 року у справі «Цибулько та інші проти України» (Tsibulko and Others v. Ukraine) [Комітет], заява № 65656/11 та 249 інших заяв, п. 19; від 20 червня 2013 року у справі «Писарський та інші проти України» (Pysarskyy and Others v. Ukraine) [Комітет], заява № 20397/07 та 164 інших заяв, п. 24) присудити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику, зазначеному у Додатку 1. Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат.

33. Суд також зазначає, що у держави-відповідача залишається зобов’язання забезпечити виконання рішень, які підлягають виконанню.

34. Суд вважає за належне призначити пеню виходячи з граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об’єднати заяви, наведені у Додатку 1.

2. Оголошує прийнятними скарги заявників, зазначених у Додатку 1, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятними.

3. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

4. Постановляє, що було порушення статті 13 Конвенції.

5. Постановляє, що:

(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

6. Вирішує об’єднати заяви, вказані у Додатку 2, та оголошує їх неприйнятними.

7. Вирішує об’єднати заяви, вказані у Додатку 3, та вилучити їх із реєстру справ відповідно до підпункту «b» пункту 1 статті 37 Конвенції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 13 лютого 2014 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

Заступник Секретаря 
Стівен ФІЛЛІПС

Голова 
Боштьян М. ЗУПАНЧІЧ



Комментариев нет:

Отправить комментарий

I am free