В последнее время украинской властью принято немало законодательных и правительственных нормативных актов, которыми со ссылкой на, якобы сложную, финансовую ситуацию в государстве, частично приостановлено действие законов, которые предусматривают разные социальные выплаты – в части этих социальных выплат или порядка выплат, фактически уменьшивши их законодательно установленные размеры.
В государстве, которое в Конституции декларируется – как “социальное” – это само по себе маразм, но к этому действу приобщился даже Конституционный суд, который начал принимать решения, которые почти диаметрально противоположны его же решениям по тем же вопросам, которые принимались ранее.
Новые нормативные акты предусматривают выплаты исключительно в пределах расходов, предусмотренных государственным бюджетом. При чем, это касается даже выплат, которые государственные структуры обязаны платить по решениям судов. В связи с этим следует обратить внимание посетителей сайта на одно из решений Европейского суда по правам человека, а именно в деле “Сук против Украины” (CASE OF SUK v. UKRAINE; Заявление №10972/05; окончательное решение от 10 марта 2011 года).
Правда, заявитель обращался в суды Украины не по поводу социальных выплат, а по поводу невыплаты ему надлежащей по службе материальной помощи.
Еще в 2001 г. он обратился с иском в Киевский районный суд г. Полтавы (далее – суд первой инстанции) против своего бывшего работодателя Управления государственной пожарной охраны УМВД Украины в Полтавской области, требуя выплатить задолженность по материальной помощи за 1999 и 2000 годы в размере месячного денежного обеспечения, выплата которого гарантировалась Указом Президента Украины от 4 октября 1996 года № 926/96 «Об условиях денежного обеспечения лиц рядового и начальствующего состава и оплаты труда работников органов внутренних дел». 27 сентября 2002 года суд первой инстанции вынес решение в пользу заявителя, которое 11 октября 2002 года было частично изменено тем же судом. 15 апреля 2003 года апелляционный суд Полтавской области отклонил иск заявителя на основании того, что Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2000 год» не были предусмотрены расходы на соответствующие выплаты. Верховный Суд Украины 15 сентября 2004 года отклонил кассационную жалобу заявителя.
В Европейский суд по правам человека (далее – ЕС) заявитель жаловался по ст. 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод (далее – Конвенция) на то, что национальные органы власти лишили его имущества. Он также жаловался по ст. 6 и ст. 14 Конвенции на результат производства и на дискриминацию соответственно. Указал, что национальные суды проигнорировали требования статьи 28 Закона Украины «О бюджетной системе», которая запрещала внесение изменений в законодательство Законом Украины «О Государственном бюджете Украины», и что отсутствие средств не может быть основанием для несоблюдения своих обязательств, просил, что бы ЕС признал нарушение статьи 1 Первого протокола к Конвенции в связи с произволом и незаконным отказом национальных органов в праве заявителя на указанные выплаты.
Рассмотрев дело, ЕС единогласно объявил жалобу заявителя по статье 1 Первого протокола приемлемой, а прочие жалобы в заявлении неприемлемыми; постановил, что была нарушена статья 1 Первого протокола к Конвенции.
Эти, несколько мудреные, формулировки означают, что ЕС считает выплаты, которые надлежат к выплате гражданам на основании закона – имуществом граждан, а их невыплату или недоплату – противоправным лишением имущества и, соответственно – нарушением прав человека, не взирая, на возможности госбюджета. При чем, это, безусловно, касается не только выплат по службе, но и в том числе – социальных выплат, таких – как чернобыльские, детям войны, прочих пенсионных выплат. И также, безусловно, касается средств, которые должны быть выплачены государственными органами гражданам по решениям судов, независимо от основания принятия такого решения суда.
8 коментарів:
Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія
“За добробут та соціальний захист народу” (ВЧНП)
28.03.2012 р. № 2803-2012/1
РАДІ ЄВРОПИ,
ЄВРОПАРЛАМЕНТУ,
ПАРЕ, ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ
«ПРО БЕЗПОСЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН ЄВРОПЕЙСЬКИМ СУДОМ З ПРАВ ЛЮДИНИ В ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ЗРУЙНУВАННЯМ
В УКРАЇНІ КОНСТИТУЦІЙНИМ СУДОМ ПРАВОСУДДЯ ТА ПОЗБАВЛЕННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД»
До нас масово звертаються українські громадяни про неможливість справедливо вирішити в українських органах влади і судах питання їх соціального захисту і пенсійного забезпечення відповідно до Законів України з соціального захисту і пенсій тому, що Конституційний суд України, прийнявши рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, зруйнував систему правосуддя в Україні.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, судочинство здійснюється Конституційним судом України та судами загальної юрисдикції, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні і вирішує питання про відповідність Законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституцій та Законів України.
Статтею 150 Конституції України встановлено, що до повноважень Конституційного суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) Законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, офіційне тлумачення Конституції та Законів України, з цих питань Конституційний суд ухвалює рішення, які є обов’язковими на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
(продолжение)
Вищенаведеними рішеннями Конституційний суд СУПЕРЕЧИТЬ своїм рішенням з цих питань, прийнятим раніше, зокрема: № 8-рп/99 від 06.07.1999 р., № 5-рп/2002 від 20.03.2002 р., № 7-рп/2004 від 17.03.2004 р., № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., № 20-рп/2004 від 01.12.2004 р., № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р., № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р..
Тобто сьогодні в Україні одночасно діють рішення Конституційного суду, що носять ВЗАЄМОВИКЛЮЧНИЙ характер, що УНЕМОЖЛИВЛЮЄ здійснення правосуддя, позбавляє громадян України права на справедливий суд, а також грубо порушує Конституцію України та конституційні права громадян, створює правовий хаос у державі.
Наприклад.
Пунктом 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 27.11.2008 р. № 26-рп/2008 зазначено, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспiльнi потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами i територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов’язань утверджується сутність держави як соціальної i правової. Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов’язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно i відповідально.
Однак ВСУПЕРЕЧ вищенаведеному у пункті 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 зазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, таким чином, передбачені Законами соціально-економічні права не є абсолютними.
Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозділу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави.
Причому приймаючі такі ВЗАЄМОВИКЛЮЧНІ рішення Конституційний суд України спирається на одні й ті ж статті Конституції України, зокрема:
- статтю 21, якою встановлено, що права людини Є НЕВІДЧУЖУВАНИМИ та НЕПОРУШНИМИ;
- статтю 22, якою встановлено, що конституційні права ГАРАНТУЮТЬСЯ і НЕ МОЖУТЬ БУТИ СКАСОВАНІ, при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ ЗВУЖЕННЯ змісту та обсягу існуючих прав;
- статтю 1, якою встановлено, що Україна є соціальна і правова держава;
- статтю 3, якою встановлено, що людина, її життя і здоров’я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, права людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав людини є головним обов’язком держави;
- статтю 8, якою встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу; Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
(продолжение)
До того ж Конституційний суд України самовільно змінив та доповнив зміст статтей Конституції України про те, що забезпечення соціальних прав громадян залежить від фінансових чи соціально-економічних можливостей держави, або про неможливість фінансового забезпечення соціально-економічних прав чи розмірів соціальних виплат шляхом пропорційного перерозділу державних коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства тощо.
Саме тому у 2011 році за рахунок неналежного соціального захисту і пенсійного забезпечення громадян України, що є грубим порушенням їх конституційних і законних прав та Конституції України, у Державі утворилися зайві кошти, які було витрачено:
- більше 67 мільярдів гривен на підготовку до ЄВРО-2012, значна частина яких була розкрадена;
- більше 24 мільярдів гривен на погашення заборгованності приватних газорозподільних мереж недержавних підприємств, що нанесло серйозний ущерб інтересам громадян України;
- значні кошти на забезпечення примх Президента України (будівництво вертолітних майданчиков, ремонт дач, придбання літаків, вертольотів тощо).
Крім того Державою був безкоштовно наданий газ підприємницьким недержавним структурам олігарха Фірташа, що оцінюється незалежними експертами в сумі більше 40 мільярдів гривен.
За даними ЗМІ та експертів майже $20 мільярдів щорічно виводиться українськими олігархами з України в офшори і більше 50% всіх коштів знаходиться постійно у тіньової економіці.
За рахунок цих коштів можна було б повністю забезпечити соціальні права громадян України, що гарантовані Державою, у розмірах, які визначені Законами України з соціального захисту і пенсійного забезпечення.
До того ж Держава не виконує судові рішення з соціальних та пенсійних питань, що ухвалені судами іменем України і які є обов’язковими до виконання на всій території України, згідно статті 124 Конституції України.
Тобто своїми рішеннями від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний суд безпідставно і незаконно зруйнував систему правосуддя в Україні та позбавив громадян права на справедливий суд у всіх судах України, при цьому Президент і Верховна Рада України нічого роблять для відновлення ПРАВОПОРЯДКУ і верховенства ПРАВА.
(продолжение)
В зв’язку з вищенаведеним, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ПРОСИМО Раду Європи, Європарламент, ПАРЕ і Європейський суд з прав людини :
1.РОЗГЛЯНУТИ питання щодо зруйнування в Україні Конституційним судом правосуддя та позбавлення громадян України права на справедливий суд;
2.ВИРІШИТИ питання про безпосередній розгляд справ українських громадян Європейським судом з прав людини, тобто дозволити цьому суду брати справи українських громадян до розгляду БЕЗ ВИРІШЕННЯ їх в національних засобах юридичного захисту, як виняток до вимог статті 35 Конвеції про захист прав людини і основоложних свобод, а також в любому іншому суді країн Євросоюзу, в зв’язку із зруйнуванням в Україні Конституційним судом правосуддя та позбавлення громадян України права на справедливий суд у всіх судах України;
3.ПРИЙНЯТИ рішення щодо визнання персонами НОН ГРАТА українських урядовців та суддів (списки додаються), що допустили зруйнування в Україні правосуддя і позбавлення громадян права на справедливий суд, а також грубо порушили Конституцію України, Закони з соціального захисту і пенсій, конституційні та законні права громадян;
4.ВИЯВИТИ у Європейських країнах власність та банківські рахунки українських урядовців, олігархів та суддів (списки додаються), та ЗАБЛОКУВАТИ будь-які дії з цією власністю і рахунками доти, поки не буде погашена громадянам України уся заборгованість з 01.01.1991 року по 01.01.2012 рік з соціальних виплат і пенсій, гарантованих державою, повернуті знецінені у 1991 році трудові заощадження, відновлено правосуддя і право на справедливий суд
Головне Правління Партії
Голова Головного Секретаріату Партії: Ісаєв М.В.
(продолжение)
ДОДАТОК № 1.
СПИСОК № 1-1
щодо визнання персонами НОН ГРАТА українських урядовців та суддів,
що допустили зруйнування в Україні правосуддя і позбавили громадян права на справедливий суд, а також грубо порушили Конституцію України, Закони з соціального захисту і пенсій, конституційні та законні права громадян
1.Янукович Віктор Федорович Президент України
2.Азаров Микола Янович Прем’єр-Міністр України
3.Тігіпко Сергій Леонідович Віце-Прем’єр-Міністр України,Міністр соціальної політики України
4.Надрага Василь Іванович Перший заступник Міністра соціальної політики України
5.Кравченко Олена Сергіївна Директор Департаменту соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
6.Балога Віктор Іванович Міністр надзвичайних ситуацій України
7.Бут Віталій Петрович Перший заступник Міністра надзвичайних ситуацій України
8.Холоша Володимир Іванович Голова Державного агенства України з управління зоною відчуження
9.Богатирьова Раїса Василівна Віце-Прем’єр-Міністр України, Міністр охорони здоров’я України
10.Моісеєнко Раїса Олександрівна Перший заступник Міністра охорони здоров’я України
11.Колобов Юрій Володимирович Міністр фінансів України
12.Мярковський Анатолій Іванович Перший заступник Міністра фінансів України
13.Лавринович Олександр Володимирович Міністр юстиції України
14.Зайчук Борис Олександрович Голова Правління Пенсійного Фонду України
15.Кравчук Василь Олексійович Перший заступник Голови Правління Пенсійного Фонду України
(продолжение)
16.Головін Анатолій Сергійович Голова Конституційного Суду України
17.Баулін Юрій Васильович Суддя Конституційного Суду України
18.Бринцев Василь Дмитрович Суддя Конституційного Суду України
19.Вдовіченко Сергій Леонідович Суддя Конституційного Суду України
20.Винокуров Сергій Маркіянович Суддя Конституційного Суду України
21.Гультай Михайло Мирославович Суддя Конституційного Суду України
22.Запорожець Михайло Петрович Суддя Конституційного Суду України
23.Кампа Володимир Михайлович Суддя Конституційного Суду України
24.Колос Володимир Іванович Суддя Конституційного Суду України
25.Лилак Дмитро Дмитрович Суддя Конституційного Суду України
26.Маркуш Марія Андріївна Суддя Конституційного Суду України
27.Овчаренко В’ячеслав Андрійович Суддя Конституційного Суду України
28.Пасенюк Олександр Михайлович Суддя Конституційного Суду України
29.Сергейчук Олег Анатолійович Суддя Конституційного Суду України
30.Стецюк Петро Богданович Суддя Конституційного Суду України
31.Стрижак Андрій Андрійович Суддя Конституційного Суду України
32.Шаптала Наталія Констянтинівна Суддя Конституційного Суду України
33.Шишкін Віктор Іванович Суддя Конституційного Суду України
34.Литвин Володимир Михайлович Голова Верховної Ради України
ПРИМІТКА:
1.Якщо в Україні у найближчий час НЕ БУДЕ ВІДНОВЛЕННО ПРАВОСУДДЯ, право громадян на СПРАВЕДЛИВИЙ СУД, конституційні та законні права і свободи громадян, то цей список буде доповнено
(продолжение)
ДОДАТОК № 2.
СПИСОК № 2-1
щодо виявлення та заблокування у Європейських країнах власності та банківських рахунків українських урядовців, олігархів та суддів в зв’язку із зруйнуванням ними в Україні правосуддя, позбавленням громадян права на справедливий суд, порушенням додержання Конституції України, Законів з соціального захисту та пенсій,
конституційних та законних прав громадян
1.Азаров Микола Янович Прем’єр-Міністр України
2.Тігіпко Сергій Леонідович Віце-Прем’єр-Міністр України,Міністр соціальної політики України
3.Головін Анатолій Сергійович Голова Конституційного Суду України
4.Баулін Юрій Васильович Суддя Конституційного Суду України
5.Бринцев Василь Дмитрович Суддя Конституційного Суду України
6.Вдовіченко Сергій Леонідович Суддя Конституційного Суду України
7.Винокуров Сергій Маркіянович Суддя Конституційного Суду України
8.Гультай Михайло Мирославович Суддя Конституційного Суду України
9.Запорожець Михайло Петрович Суддя Конституційного Суду України
10.Кампа Володимир Михайлович Суддя Конституційного Суду України
11.Колос Володимир Іванович Суддя Конституційного Суду України
12.Лилак Дмитро Дмитрович Суддя Конституційного Суду України
13.Маркуш Марія Андріївна Суддя Конституційного Суду України
14.Овчаренко В’ячеслав Андрійович Суддя Конституційного Суду України
15.Пасенюк Олександр Михайлович Суддя Конституційного Суду України
16.Сергейчук Олег Анатолійович Суддя Конституційного Суду України
17.Стецюк Петро Богданович Суддя Конституційного Суду України
18.Стрижак Андрій Андрійович Суддя Конституційного Суду України
19.Шаптала Наталія Констянтинівна Суддя Конституційного Суду України
20.Шишкін Віктор Іванович Суддя Конституційного Суду України
(продолжение)
21. Ринат Ахметов SCM GROUP
22. Игорь Коломойский Группа “ПРИВАТ”
23. Геннадий Боголюбов Группа “ПРИВАТ”
24. Виктор Пинчук Interpipe GROUP
25. Вадим Новинский Смарт Холдинг
26. Константин Жеваго Ferrexpo
27. Андрей Веревский Кернел групп
28. Константин Григоришин Энергетический стандарт
29. Сергей Тарута Индустриальный Союз Донбасса
30. Виталий Гайдук Экс-совладелец Индустриального Союза Донбасса
31. Юрий Косюк Мироновский хлебопродукт
32. Олег Мкртчан Индустриальный Союз Донбасса
33. Дмитрий Фирташ DF GROUP
34. Александр Шнайдер Midland GROUP
35. Эдуард Шифрин Midland GROUP
36. Александр Ярославский DCH, IM
37. Пётр Порошенко Укрпроминвест
38. Василий Хмельницкий Киев Инвестмент Групп
39. Олег Бахматюк Авангард
40. Леонид Байсаров Группа «Донецксталь»
41. Андрей Иванов Киев Инвестмент Групп
42. Леонид Юрушев Интер Кар Групп
43. Иван Гута Mriya Agro Holding Plc
44. Алексей Мартынов Группа “ПРИВАТ”
ПРИМІТКА:
1.Якщо в Україні у найближчий час НЕ БУДЕ ВІДНОВЛЕННО ПРАВОСУДДЯ, право громадян на СПРАВЕДЛИВИЙ СУД, конституційні та законні права і свободи громадян, то цей список буде доповнено
Дописати коментар