Кожен раз, коли мова заходить про соціальні стандарти обов‘язково згадують прожитковий мінімум, який заснований на розрахунках вартості товарів і послуг, визначених у споживчому кошику. Склад її в Україні було визначено ще 12 років тому постановою Кабміну від 14 квітня 2000 р. № 656 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення».
Проведений в минулому році представниками незалежних профспілок експеримент по спробі прожити на прожитковий мінімум виявився невдалим. Ніхто з його учасників не зміг вижити навіть 1 місяць на зафіксовану в держбюджеті величину його грошового еквівалента. Можливо, учасники експерименту не врахували, що вижити можна тільки повністю привівши своє «споживання» у відповідність з нормами, закладеними «професіоналами» Кабміну в споживчу корзину. Хоча … швидше за все і в цьому випадку вижити не вийде. Навіть поїсти повноцінно навряд чи вийде, не кажучи вже про те, щоб одягнутися. Чому? Та тому що це не передбачено! Щоб не бути голослівним, наведу деякі цифри, що саме пропонують для працездатного населення.
Хліба на добу — 277 г, крупи та борошна — 60 г, картоплі — 260 г, овочів — 301 г, ягід і фруктів — 175 г, м’яса та м‘ясопродуктів (включаючи сало і ковбаси) — 145 г, риби і рибопродуктів — 36 г, цукру і кондитерських виробів — 101 г, соняшникової олії та маргарину — 25 г і … багато молока і молокопродуктів — 406 мл. Сумарно виглядає ніби й непогано — майже 1,8 кг на людину в добу.
Але сама «дієта» вже занадто вуглеводна. Що, втім, так і записано у відповідному документі Кабміну, поживний склад складається з 87,1 г білків, 98,4 г жирів і 388,1 г вуглеводів (інше — вода) на людину на добу, якраз на 2790,8 ккал. Енергетично — начебто і непогано, але вуглеводна дієта не відновлює сили, але ж це норми для людини працездатного віку.
З одягом, побутовими приладами, проїздом, відпочинком та навчанням взагалі сумно …
Що і скільки часу пропонується носити чоловіку працездатного віку? Куртка зимова на синтопоні — 1 шт строком на 4 роки, демісезонний плащ — 1 на 5 років, костюм — 1 на 5 років, сорочки — 1,25 шт в рік, спортивний костюм — 1 на 3 роки, брюки напівшерстяні — 1 на 4 роки, брюки бавовняні — 1 на 3 роки, джемпер — 1 на 3 роки, труси — 2,5 шт на рік, майки — 2 шт на рік, плавки … одні на 10 років (!), шкарпетки — 7 шт на рік, шапка і шарф — по 1 шт на 6 років, рукавички — 1 на 3 роки, краватка — 1 на 10 років, електробритва — 1 на 6 років, 1 пару зимовий і 2 пари демісезонного взуття на 5 років, 1 пара кросівок строком на 3 роки і домашні тапочки на той же період.
З дітьми, особливо до 6 років, все ще цікавіше! Їм пропонується носити 2 роки одну й ту ж саму шубку або демісезонне пальто, одні рейтузи і брюки, одну піжаму і светр. Взуття малюкам дозволено міняти частіше — 1 раз на рік. Хтось знає немовлят і дитсадівців, яким можна було б купувати по 1 парі взуття на рік, щоб вони з неї не виростали? Я — ні. Але … це відомо висококваліфікованим фахівцям з Кабміну! Йдемо далі. Дітьми від 6 до 18 зимовий і демісезонне пальто покладено міняти 1 раз на 3 роки. Очевидно, в 6, 9, 12, 15 і 18 років. Видать творців такого дивовижного документа свої діти ростуть дискретно: раз і виріс в 9 років відразу на кілька розмірів, а з 6 до 9 — і не ріс зовсім, пристосовувався до верхнього одягу. З взуттям якось «легше», її можна раз на 2 роки міняти.
Про «економнабір» для жінок взагалі говорити не варто — там настільки все сумно і водночас смішно, що, думаю, кожна жінка пошле не одне прокляття в спину тих, хто понавигадували такі норми.
З домашнім інтер’єром і побутовою технікою теж цікаво. Скажімо, термін життя холодильника визначений у 15 років, телевізора — в 10, пральної машинки — в 14, електропраски — в 9, настільної лампи — в 25! Відверто: хочу таку техніку! Причому, судячи по нормам, відпущених на ремонт, вона повинна бути феноменального якості: телевізор або холодильник можна лагодити 1 раз в 5 років, а пральна машинка взагалі 14 років пропрацює без ремонту.
Відповідно, судячи по кількісті одягу, підбиралися і норми меблів в дім. Одній сім'ї належить мати: одну шафа для одягу (на 25 років), один набір меблів для кухні (на ті ж 25 років), один стіл і один стілець (який можна 1 раз на 5 років замінити на новий). Ліжко або диван можна міняти раз в 8 років.
Всього 12 разів на рік можна дозволити собі купити книжку чи сходити в театр / кінотеатр. Саме так або-або: купив книжку — сиди вдома і читай, в театр — ані ногою. По стаціонарному телефону в місяць можна розмовляти лише 15 хвилин. А громадським транспортом користуватися 524 рази на рік або приблизно 44 рази в місяць. З урахуванням того, що в середньому в місяці 24 робочих дні, то кілька днів явно треба просачкувати по задумом кабмінівців. Та ж обставина, що більшості українців до роботи треба добиратися явно не одним видом транспорту, до уваги не бралася взагалі.
Ось така вона — споживча корзина для прожиткового мінімуму! Живіть — і радійте — чиновники для цього зробили все, що могли .
Немає коментарів:
Дописати коментар