У вересні 2013 року в м. Лубни Полтавської області відбувся з'їзд громадських чорнобильських організацій. На цьому з’їзді було виявлено бажання і наміри багатьох громадських організацій щодо єднання у спільному вирішенні проблем, які виникають у громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Така демонстрація має у собі декілька складових та продиктована наступними чинниками.
По-перше, сьогодні в багатьох регіонах України існує велика кількість громадських чорнобильських організацій, які не мають статусу Всеукраїнських. На жаль, сьогодні вони не мають можливості доносити всіх проблем до центральних органів державної влади та управління, які виникають у чорнобильців на місцях. Ці організації, по суті, також ніяк не впливають на прийняття рішень, оскільки тими ж таки центральними органами державної влади і управління до їхніх думок не дослуховуються і здебільшого пропозицій не враховують.
По-друге, сьогодні дійсно існує достатня кількість громадських організацій з Всеукраїнським статусом. Проте, посадові особи та центральні органи цих організацій, зокрема і обласні їх підрозділи, втратили зв'язок зі своїми низовими організаціями та цілковито не відображають потреб цих низових структур та простих чорнобильців. Варто згадати хоча б славнозвісну постанову Кабінету Міністрів України за №1210 від 23 листопада 2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка без обговорення в широких колах чорнобильської громадськості, була підтримана керівництвом однієї з всеукраїнських громадських організацій. Які наслідки вона має сьогодні на долю багатьох чорнобильців, нам всім відомо.
По-третє, всі ми знаємо, що за останні більше ніж два роки, власне з часу прийняття вищезгаданої постанови 1210, окремими громадськими організаціями і різноманітними групами чорнобильців, були створені так звані переговорні групи, які кожна по-своєму бачили і бачать вихід з ситуації, що склалася в першу чергу з пенсійним забезпеченням інвалідів-чорнобильців. Діяльність подібних переговорних групи і групок, радо стимулюються органами державної влади, оскільки їх неузгоджені підходи і пропозиції, лише слугували приводом для затягування прийняття конкретних рішень щодо пенсійного забезпечення інвалідів-чорнобильців. Прикладом може слугувати остання історія з приводу проведення акції протесту 9 квітня, коли група людей, серед яких є і ті, що на протязі тривалого часу вели кулуарні переговори, знову намагаються закликати чорнобильців "на барикади". Правда роблять це знову "в темну", бо, за сталою їхньою традицією, ніхто не виголошує з якими вимогами і гаслами вони збираються вести за собою людей. Тому і не дивно, що деякі громадські організації не підтримують, а то і засуджують проведення цієї акції, звинувачуючи в тому числі їх організаторів в політичних іграх.
Виходом з цієї ситуації, бачиться все-таки завершення розпочатого у Лубнах процесу єднання громадських організацій та створення Всеукраїнської ради громадських чорнобильських організацій.
Саме Всеукраїнська рада громадських чорнобильських організацій має покласти край всім відцентровим процесам у громадському чорнобильському русі та врешті-решт стати тією новою і рушійною громадською силою, що зможе об’єднати всіх чорнобильців. Таке об’єднання можливе навколо узгодження і напрацювання всіма зацікавленими громадськими організаціями спільних підходів і позицій по вирішенню всіх наболілих проблем, пов'язаних з соціальним захистом чорнобильців.
Однак, треба розуміти, що процеси створення Всеукраїнської ради громадських чорнобильських організацій відбуватимуться на тлі штучного створення перешкод. Адже багато хто не зацікавлений у тому, щоб таке єднання і об’єднання відбулося, оскільки принцип "divide et impera" – це "розподіляй і володарюй", глибоко укорінився у свідомість багатьох наших співвітчизників. Тому не дивно, що вже зараз спостерігаються спроби з боку деяких обласних керівників "Союз Чорнобиль України" поставити під сумнів доцільність створення Всеукраїнської ради громадських чорнобильських організацій. Прикладом може слугувати в тому числі і позиція офіцерів з Дніпропетровської обласної організації ВГОІ "Союз Чорнобиль України".
Для чого це робиться? Мабуть все-таки опасаються деякі керівники та групи чорнобильців, що їх низові організації можуть "вийти з під їхнього контролю" та самостійно намагатимуться впливати на прийняття рішень по багатьом проблемним питанням чорнобильців. Тому, чергові заяви з приводу усунення того ж таки Юрія Андреєва – це добре, але навряд чи вдасться це зробити виключно самими заявами. Треба визнати і те, що позиція "хай все залишається так, як є " – багатьох влаштовує.
По-перше, сьогодні в багатьох регіонах України існує велика кількість громадських чорнобильських організацій, які не мають статусу Всеукраїнських. На жаль, сьогодні вони не мають можливості доносити всіх проблем до центральних органів державної влади та управління, які виникають у чорнобильців на місцях. Ці організації, по суті, також ніяк не впливають на прийняття рішень, оскільки тими ж таки центральними органами державної влади і управління до їхніх думок не дослуховуються і здебільшого пропозицій не враховують.
По-друге, сьогодні дійсно існує достатня кількість громадських організацій з Всеукраїнським статусом. Проте, посадові особи та центральні органи цих організацій, зокрема і обласні їх підрозділи, втратили зв'язок зі своїми низовими організаціями та цілковито не відображають потреб цих низових структур та простих чорнобильців. Варто згадати хоча б славнозвісну постанову Кабінету Міністрів України за №1210 від 23 листопада 2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка без обговорення в широких колах чорнобильської громадськості, була підтримана керівництвом однієї з всеукраїнських громадських організацій. Які наслідки вона має сьогодні на долю багатьох чорнобильців, нам всім відомо.
По-третє, всі ми знаємо, що за останні більше ніж два роки, власне з часу прийняття вищезгаданої постанови 1210, окремими громадськими організаціями і різноманітними групами чорнобильців, були створені так звані переговорні групи, які кожна по-своєму бачили і бачать вихід з ситуації, що склалася в першу чергу з пенсійним забезпеченням інвалідів-чорнобильців. Діяльність подібних переговорних групи і групок, радо стимулюються органами державної влади, оскільки їх неузгоджені підходи і пропозиції, лише слугували приводом для затягування прийняття конкретних рішень щодо пенсійного забезпечення інвалідів-чорнобильців. Прикладом може слугувати остання історія з приводу проведення акції протесту 9 квітня, коли група людей, серед яких є і ті, що на протязі тривалого часу вели кулуарні переговори, знову намагаються закликати чорнобильців "на барикади". Правда роблять це знову "в темну", бо, за сталою їхньою традицією, ніхто не виголошує з якими вимогами і гаслами вони збираються вести за собою людей. Тому і не дивно, що деякі громадські організації не підтримують, а то і засуджують проведення цієї акції, звинувачуючи в тому числі їх організаторів в політичних іграх.
Виходом з цієї ситуації, бачиться все-таки завершення розпочатого у Лубнах процесу єднання громадських організацій та створення Всеукраїнської ради громадських чорнобильських організацій.
Саме Всеукраїнська рада громадських чорнобильських організацій має покласти край всім відцентровим процесам у громадському чорнобильському русі та врешті-решт стати тією новою і рушійною громадською силою, що зможе об’єднати всіх чорнобильців. Таке об’єднання можливе навколо узгодження і напрацювання всіма зацікавленими громадськими організаціями спільних підходів і позицій по вирішенню всіх наболілих проблем, пов'язаних з соціальним захистом чорнобильців.
Однак, треба розуміти, що процеси створення Всеукраїнської ради громадських чорнобильських організацій відбуватимуться на тлі штучного створення перешкод. Адже багато хто не зацікавлений у тому, щоб таке єднання і об’єднання відбулося, оскільки принцип "divide et impera" – це "розподіляй і володарюй", глибоко укорінився у свідомість багатьох наших співвітчизників. Тому не дивно, що вже зараз спостерігаються спроби з боку деяких обласних керівників "Союз Чорнобиль України" поставити під сумнів доцільність створення Всеукраїнської ради громадських чорнобильських організацій. Прикладом може слугувати в тому числі і позиція офіцерів з Дніпропетровської обласної організації ВГОІ "Союз Чорнобиль України".
Для чого це робиться? Мабуть все-таки опасаються деякі керівники та групи чорнобильців, що їх низові організації можуть "вийти з під їхнього контролю" та самостійно намагатимуться впливати на прийняття рішень по багатьом проблемним питанням чорнобильців. Тому, чергові заяви з приводу усунення того ж таки Юрія Андреєва – це добре, але навряд чи вдасться це зробити виключно самими заявами. Треба визнати і те, що позиція "хай все залишається так, як є " – багатьох влаштовує.
Немає коментарів:
Дописати коментар