На сайті ВГОІ «Союз Чорнобиль України» розміщено відкритий лист одного з колишніх секретарів міському КПУ, в якому міститься відкрита брехня і прямий наклеп.
Деякі твердження «відкритого листа» викликають відверту огиду.
Наприклад те, що Закон № 796 - ХІІ підлягає знищенню. Я цього ніколи не стверджував – цей закон ідеально захищає «станційників», партійних керівників КПРС та КПУ і є, безумовно, підставою для захисту потерпілих від аварії.
Я не проти редакцій цього закону до 16.03.1993 року, коли був законодавчо закріплений мінімум державної пенсії у прив’язці до розміру мінімальної заробітної плати в Україні (цитата редакції Закону України № 3180-XII від 05.05.93 року):
«При цьому пенсія по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою:
- по I групі інвалідності - семи мінімальних заробітних плат,
- по II групі інвалідності - п'яти мінімальних заробітних плат,
- по III групі інвалідності - трьох мінімальних заробітних плат.
Іншим інвалідам, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, пенсія по інвалідності не може бути нижчою:
- по I групі інвалідності - чотирьох мінімальних заробітних плат, ,
- по II групі інвалідності - трьох мінімальних заробітних плат,
- по III групі інвалідності - двох мінімальних заробітних плат».
Все досить зрозуміло, та й прив’язка до мінімальної заробітної плати є виправданою. Малуватий розмір, але не забудьте – це 1993 рік.
Закон № 796-ХІІ втратив своє значення для ліквідаторів 26.03.1993 року, коли Кабінет Міністрів України прийняв декрет № 29-93 «Про доповнення до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким співвідношення мінімального розміру державної пенсії до мінімального розміру заробітної плати змінив на мінімальний розмір пенсії за віком. Цей декрет був прийнятий незаконно і 17 червня 1993 року Верховна Рада України зупинила його дію, але прив’язку до міфічної мінімальної пенсії за віком, замість реальної прив’язки до мінімальної заробітної плати, залишили. І якщо подивитися на стінограму пленарного засідання № 56 Верховної Ради України 17 Червня 1993 року (http://rada.gov.
До речі, вам це нічого не нагадує?
Дуже просте запитання до усієї громади – Ви розумієте, що якби в законі залишилася норма про мінімальний розмір державної пенсії, прирівняної до мінімального розміру заробітної плати, то нікому б не довелося вмирати без необхідного лікування, або з голоду, не потрібно було б судитися, жебракувати як тоді, так і зараз…
І зміни були проведені аферистами від Кабінету Міністрів України тільки завдяки колишньому секретареві міському КПУ…
І не потрібно патетично «вводити в оману людей», стверджуючи, що:
«Писали ми згаданий Закон не з якихось власних примх, а намагаючись законодавчо захистити мільйони українських чорнобильців. Ми провели сотні зустрічей з ліквідаторами, постраждалими, вченими, вислухали і врахували вимоги тисяч людей. В основу цієї роботи було покладено два варіанти законопроектів, один з яких був підготовлений саме «Союзом Чорнобиль України».
Цей Закон захищає права усіх категорій постраждалих: інвалідів, ліквідаторів, евакуйованих, потерпілих, дітей, учасників ядерних випробувань» - просто нагадаю слова Голови Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи Яворівського В. О. на пленарному засіданні № 96 Верховної Ради України 1 липня 1992 року (http://rada.gov.
«Ситуація ось яка. Дуже прикро, що ми, приймаючи закони, постійно наздоганяємо життя, а не розробляємо їх наперед. Ми прийняли цей «чорнобильський» закон, і я повинен вам сказати, що це був суто соціалістичний закон. І таким він і мав бути, бо іншого не було. Приймали ми його, звичайно, розраховуючи на московський бюджет, думаючи, що все буде з чужого столу».
Ось вона, неприкрита, задокументована правда, а все інше – просто брехня ...
Зараз я особисто, і всі чорнобильці які мене підтримують, хочемо з «соціалістичного
Дякуємо, шановний Володимире Олександровичу, дякуємо за правду і за ці Ваші слова, (http://rada.gov.
«Чесно кажучи, якщо дасть Бог, швидко підуть економічні реформи, за які ми всі ратуємо, то, дасть Бог, через рік-два, я думаю, цей парламент, а не інший прийме «чорнобильський» закон на 3-4 сторінки, аналогічний американському закону після аварії на Тримайл-Айленді. Людині треба сплатити за втрату здоров'я гроші. А за ці гроші вона собі, якщо захоче, купить житло, бо буде ринок житла, захоче - купить путівку на оздоровлення, захоче - купить щось інше. Але це справа майбутнього».
Не дав бог…
І я, і моя команда, до якої входять інваліди ЧАЕС з усіх областей України, юристи зі світовим досвідом, робимо все можливе, аби зараз, через 22 роки, втілити мрію першого Голови Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи, Яворівського Володимира Олександровича в життя.
Наприкінці нагадаю тільки загальновідомі слова Яворівського В. О.:
«Коли все стане на свої місця, декому не вистачить місць».
Ліквідатор аварії на ЧАЕС
квітень-травень 1986 року
Віктор Гайдак
Немає коментарів:
Дописати коментар