-->

26.09.14

Ядерна енергетика залишається дорогим задоволенням для України - але і єдиною альтернативою газу та вугіллю

Споживання електроенергії в Україні дало різкий стрибок. Якщо скласти два плюс два, то його причини очевидні – температура падає, а чашка чаю чи ковдра далеко не універсальні способи зігрітись і в хід ідуть обігрівачі, а з ними й бойлери для води, тощо. Тому НЕК “Укренерго”довелось ввести графіки аварійних відключень для споживачів Центральної та Північної енергосистем України.

На українські АЕС в критичні зимові періоди припадає понад 40% від усієї генерації електроенергії. І за умов скорочення поставок газу та видобутку вугілля, АЕСопинилися під пильною увагою. Можливо, це і стало хорошим штурханом для реалізації проекту ЦСВЯП – Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.

ЦСВЯП – давня мрія ядерників

Будівництво сховища почалося 26 серпня в зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Проект вже називають найважливішим фактором забезпечення безперебійної роботи українських АЕС в найближчі 50 років.

“Це сховище є складовою енергетичної безпеки України. 9 енергоблоків на трьох атомних станціях України щорічно відправляють відпрацьоване паливо до Росії. Україна за це платить близько 100 млн. дол. І оскільки блоки не можуть працювати і не відправляти відпрацьоване паливо, це ситуація з точки зору безпеки держави та економіки була досить давно вирішена і ще роки тому було прийнято рішення про будівництво централізованого сховища для цих трьох атомних електростанцій”, – пояснив Олександр Рибчук, гендиректор “Атомпроектінжиніринг”, що займається спорудженням ЦСВЯП.

Сховище дозволить посилити ядерну енергетичну безпеку держави, відмовитися від послуг вивозу відпрацьованого ядерного палива. “Крім того, дозволить реалізувати проміжне рішення для відпрацьованого палива, при якому ми маємо систему, яка це паливо зберігає, досить тривалий час і в безпечних і не дуже дорогих умовах. Майбутні покоління можуть розвинути технології і потім це паливо використовувати як енергетичний ресурс. В даному випадку, це будуть ресурси України”, – зазначив Рибчук.

“ЦСВЯП буде не дешевим – повна вартість оцінюється в більше 1 млрд. дол., але це здебільшого вироблятиметься на підприємствах України і будуть створені нові робочі місця, нові виробництва. Це даватиме певний економічний і соціальний ефект”, – додав він.

Загалом, за нормами МАГАТЕ, кожна країна, що експлуатує АЕС, зобов’язана забезпечити подальше зберігання відпрацьованого ядерного палива на своїй території. Також міжнародне законодавство та норми МАГАТЕ забороняють всьому світу безконтрольне перевезення “ядерних рештків” – тобто, в українському сховищі буде перебувати лише ВЯП з українських АЕС. До цих пір тільки Україна і Болгарія вивозять своє переоблене паливо в РФ – Чехія, Словаччина, Угорщина та Фінляндія від цієї практики відмовились.

Російське ядерне паливо замінять

У березні цього року Міненерго України заявило про необхідність диверсифікувати поставки ядерного палива на українські АЕС. Таким чином у міністерстві вирішили знизити залежність від одного постачальника – російської компанії ТВЕЛ.

Таким чином “Енергоатом” і компанія Westinghouse домовилися про продовження до 2020 року контракту на поставку американського ядерного палива. Як повідомив перший заступник голови Державної інспекції ядерного регулювання країни Михайло Гашев, у січні наступного року це паливо уже потрапить до українських енергоблоків.

“17 вересня я підписав три основних документа. Перший – це позитивна експертиза по модернізованому паливу Westinghouse. Другий – експертний висновок. Третій – дозвіл на ввезення на територію України модернізованого палива Westinghouse. В грудні це паливо прийде на Южно-Українську АЕС та орієнтовно в кінці грудня – початку січня завантажиться в третій блок”, – повідомив він.

Уран замість вугілля?

Україна займає 11 місце у світі по розвіданим запасам покладів уранової руди. Ці поклади можуть забезпечити потреби українських АЕС на найближчі 100 років. І тим не менш, з 2010 року галузь не отримувала із держбюджету ні копійки допомоги, розповів генеральний директор ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” Олександр Сорокін.

“Основні проблеми, які вимагають нагального рішення – це відсутність джерел фінансування в урановому виробництві, зміни в податковому законодавстві, які значно збільшили плату за користування надрами. Також негативно вплинули значні зміни курсу національної валюти, інфляційні процеси в економіці, збільшення тарифів. Крім усього іншого, до цього додалися проблеми через ситуацію, яка склалася на сході України. Хімічні реагенти, які вкрай необхідні для виробництва уранового концентрату, вироблялися на хімічних підприємствах на сході України, вибухівка вироблялася в Луганській області. Це викликало серйозні проблеми, у нас були і призупинення роботи, але ми вирішуємо ці проблеми і диверсифікуємо поставки”, – розповів Сорокін.

“Фактори, які підтверджують необхідність розвитку уранового виробництва давно відомі: запаси нафти і газу обмежені, вони не можуть бути основою для розвитку енергетики держави. Запаси вугілля значні, але велика глибина залягання, небезпека через газ і пил дають високу аварійність і як внаслідок – високу вартість. Що стосується урану, то Україна має розвідані запаси на більш 100 років”, – розповів фахівець.

“1 млн. тонн уранової руди в енергетичному еквіваленті адекватний 20 вугільним шахтам потужністю 1 млн. тонн вугілля кожна. Те ж можна сказати і про ефективність електроенергії – змагатися з атомною енергією за собівартістю може тільки енергія з гідроелектростанцій. Якщо порівнювати ефективність генерації електроенергії урану та вугілля, то вона в 30 разів вище, ніж у вугілля. Один вагон урану адекватний 12 тисячам вагонів вугілля”, – порівняв він.

Світові тенденції: і хочеться, і колеться

У світі станом на серпень 2014року експлуатується 432 ядерні установки в 31 країні. Загальна встановлена ​​потужність на поточний момент становить порядку 37 ГВт електрики. При цьому на етапі будови в тій чи іншій мірі готовності перебувають 70 реакторних установок. І в планах будівництво 160 реакторів.

“Ядерна генерація йшла вперед великими темпами в період 2000-2010 р.р. Зараз спостерігається дещо інша картинка – ядерна генерація починає скочуватися вниз. Хоча у тих країн, які традиційно є ядерними, ситуація залишається стабільною. На першому місці залишається Франція, далі йдуть такі “монстри” як США, Росія, Японія. У них наАЕС припадає від 30 до 40% у загальному виробництві електроенергії”, – пояснив Олег Годун з науково-технічного центру “Енергоатому”.

Куди рухатимуться країни найближчим часом? “Зрозуміло, що передбачається збільшення частки ядерного генерування, бо іншого виходу немає, треба забезпечувати свою економіку і зростання добробуту населення. Передбачається до 2020 року добудувати блоки до 56 ГВт електрики”, – прогнозує фахівець. Однак, паузу в розвитку ядерної генерації викликало переосмислення катастроф на ЧАЕС та “Фукусімі”.

“Населення країн починає замислюватися – а що ж далі робити? Крім викидів в середовище, йдуть і економічні втрати на відновлення самої станції, навколишньої території, витрати на страхування населення. І основний бич ядерної генерації – це накопичення відпрацьованого палива. За оцінками приблизно воно становить близько 60 тис. тонн живого металу на рік. Не існує певної стратегії по відпрацьованому паливу. Ці чинники призвели до того, що ядерна генерація дещо припинилася. Японія від неї відмовляється – великий упор робитиметься на поновлювані джерела енергії. Існував і мораторій по Китаю на будівництво нових АЕС”, – зазначив Годун.

Для України, за його прогнозами, ще довгий час половину від виробництва електроенергії даватиме вугільна генерація. А для нарощення потенціалу АЕСдоведеться побудувати з 2030 по 2040 рік близько 7 ГВт потужностей. “Це з урахуванням виведення з експлуатації деяких блоків. Це накладає певні зобов’язання і вантаж на економіку країни, особливо враховуючи нинішню ситуацію”, – додав експерт.

У країн, в яких висока культура використання АЕС, енергоблоки залишаютсья в роботі набагато довше – їх постійно модернізовують, продовжують їх роботу. В Україні для цього потрібні кілька речей – справедливі тарифи на електроенергію, вироблену АЕС та розумна енергетична стратегія.

”Мирному атому” може стати на заваді лиш прославлена українська корупція. Якщо на кожному контейнері для зберігання відпрацьованого палива з АЕС чи на устаткуванні для модернізації енергоблоків не буде по два-три відкати, можна розраховувати і на додаткові 7 ГВт потужностей до 2040 року.

Немає коментарів:

Дописати коментар