ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" липня 2014 р. м. Київ К/800/8626/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Загороднього А.Ф., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області про визнання неправомірними дій,
в с т а н о в и в :
У грудні 2013 року позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) стягнути на його користь одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС, а також допустити негайне виконання рішення суду.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2014 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача і стягнуто на користь позивача відповідно до ст. 48 Закону №796-ХІІ з урахуванням виплачених сум недоплачену одноразову грошову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 30 мінімальних заробітних плат і в сумі 34410 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цього суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС, інвалідом 3-ї групи і віднесений до 1-ої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до ст.48 Закону №796-ХІІ має право на одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Відповідно до ст.48 Закону №796 одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Конституційний Суд України рішенням № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року визнав неконституційними положення Закону №489-V, якими на 2007 рік зупинялась дія положень статті 48 Закону № 796-XII.
Аналогічні обмеження були введені в дію Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані також неконституційними.
Згідно ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Однак Кабінетом Міністрів України у 2009-2013 роках таке право використано не було, а тому вказані норми не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених ст. 48 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до ст. 19 Конституції України суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах наданих повноважень і у спосіб, що передбачений Конституцією України та іншими Законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають норми Закону №796-XII, а не постанови Кабінету Міністрів України.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким правильно застосовано норми матеріального права та зроблено вірний висновок про задоволення позову, однак рішення суду першої інстанції було помилково скасовано апеляційним судом.
У зв'язку з цим оскаржуване рішення апеляційного суду відповідно до вимог ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства Українипідлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
у х в а л и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року скасувати.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2014 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Суд д і : В.І. Бутенко
А.Ф.Загородній
С.С.Пасічник
Немає коментарів:
Дописати коментар