26 квітня минає 29 років від самої більшої і руйнівної техногенної катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Сотні тисяч людей постраждали від аварії. «Територія відчуження» стала непридатною до життя. Люди були вимішені покинути свої домівки; залишити квартири, будинки, городину, худобу, птицю – все що було надбано важкою працею – рухоме і нерухоме майно.
Села і міста ставали привидами без життя. Хмара радіоактивного пилу пронеслась над європейськими державами, діставшись аж країн Скандинавського півострова. Ворог був невидимий і жорстокий. Радіація отруїла воду в річках і криницях, проникла у все, що росло і жило на цій благодатній землі.
Щоб запобігти паніці, недолугі керівники хотіли все зберегти в таємниці і приховати аварію на четвертому енергоблоці. Стояли теплі весняні дні . Люди відпочивали зі своїми дітьми, гуляючи в скверах і парках. Вони не підозрювали, що смертельна небезпека нависла над ними. Але шило, та ще й радіоактивне, не можна утаїти в мішку – ми не одні живемо на цій планеті.
На жаль, дуже часто в наш час героїзм є вимушеним, як зворотна сторона чиєїсь злочинної безвідповідальності і халатності. На приборкання аварії було кинуто всі можливі сили. Була задіяна армія, міліція, пожежники. Саме пожежники першими вступили в боротьбу з невидимим та безжальним супротивником. Передбачити як себе поведе зруйнований реактор, в якому знаходилося 200 тисяч тон ядерного палива, було неможливо. І тоді, щоб запобігти провалу реактора, було прийнято рішення: будувати під ним допоміжні несущі укріплення. Цю роботу виконували шахтарі, бо крім них працювати в замкненому просторі можуть не всі люди. Для евакуації населення були задіяні всі автотранспортні підприємства. Дороги і узбіччя постійно зрошувались водою. Працювали пункти санітарної обробки (ПУСО). Для чого це все було зроблено?. Для того, щоб радіоактивний пил не розповсюджувався на прилеглі території.
Чорнобильська катастрофа за своїми розмірами і наслідками дорівнює 500 ядерним вибухам, які були здійснені в японських містах Хіросіма і Нагасакі. Японія до цих пір має проблеми з наслідками цих бомбардувань, адже наслідки променевої хвороби мають спадковий характер. Це говорить про те, що декілька поколінь людей, які мали будь-яке відношення до цієї трагедії: ліквідатори, переселенці, жителі зони — можуть мати проблеми зі здоров’ям. І саме держава відповідальна за цих людей.
Офіційно:
Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації повідомляє, що станом на 24.03.2015 року в управлінні на обліку знаходиться 465 осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, з них:
Ліквідатори І категорія — 90
ІІ категорія — 70
ІІІ категорія — 50
Всього — 210
Вдови — 27
Діти — 107
Переселенці І категорія — 14
ІІ категорія — 2
ІІІ категорія — 105
Всього — 121
В Богодухівському районі проживає 107 дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі 1 дитина-інвалід, інвалідність якої пов’язана з Чорнобильською катастрофою та 10 дітей-напівсиріт.
238 мешканців нашого району взяли участь в ліквідації аварії на ЧАЕС та її наслідків. 130… – померли.
Але саме страшне те, що за повсякденними турботами люди згадую про Чорнобильську трагедію лише двічі на рік: 14 грудня – день вшанування ліквідаторів аварії на ЧАЕС – закінчення будівництва саркофага і 26 квітня – день вибуху на атомній станції. А от ті хто потрапили під вплив «мирного атома» та члени їх сімей кожен день стикаються з проблемами:
Де лікуватись і за який кошт?
Як відстояти свої права?
Як побороти бездушність чиновників?
Як доказати що ти – вдова чорнобильця?
Чому стоять осторонь від вирішення цих проблем виконавчі органи?
Чому Закон нижчій ніж чергова Постанова?
Це не повний перелік питань, які стосуються кожного з нас.
Відлуння Чорнобильської трагедії ще довго буде нагадувати за себе. Не дарма по храмах і монастирях хресним ходом мандрує ікона «Чорнобильський Спас». Хотілося щоб на столах чиновників та керівників, від яких залежить доля чорнобильців та ліквідаторів, була така ікона. Щоб перед прийняттям якогось рішення державні мужі спочатку подивилися на ікону, а потім діяли і вирішували справи по совісті.
Закон начебто і стоїть на захисті всіх категорій постраждалих внаслідок катастрофи, але він часто піддається коригуванню, а іноді таке коригування зовсім скасовує дію Закону про захист чорнобильців.
Не винні діти чорнобильців та переселенців, що вони народились. А в чому були винні ті, що були у внутрішньоутробному розвитку і яким взагалі не дали народитись. Все це повинні знати люди і забувати такого не можна. Держава по закону бере на себе відповідальність за завдану шкоду внаслідок аварії всім категоріям потерпілих. Це на папері, а на ділі зовсім інакше. А вдовам померлих ліквідаторів, їм щоб довести свій статус – так це практично неможливо.
От для протидії чиновницькому свавіллю і створена в нашому районі Богодухівська районна громадська організація «Союз Чорнобиль Богодухівщини», яка об’єднує громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших техногенних аварій. Принципи нашої організації: компетентність, законність, принциповість, людяність, моральність. БРГО не політична організація. ЇЇ мета – стояти на захисті законних інтересів своїх членів і членів їх сімей.. Наша ціль об’єднати членством в БРГО людей, які в дійсності постраждали від катастроф і лиха. БРГО закликає до збереження, зміцнення і єдності Чорнобильського руху.
Потрібно прикласти всі зусилля до збереження природного середовища. Земля у нас одна і іншої у нас не буде.
Богодухівська районна громадська організація
«Союз Чорнобиль Богодухівщини»
Чому ми вийшли на майдан?
Чому відстоювали право?
Не гнав поживи нас дурман –
Несправедливість нас дістала.
Всі ліквідатори , афганці
Ми всі були законів бранці.
Ми не ховались, не юлили
Державі чесно відслужили.
Не живемо ми повноцінно
І не лікує час наш біль.
Та на душі стає тривожно…
А що чекає нас усіх?
Померло нас уже багато,
Є ще живі і по цей час.
Не треба нас в могилу пхати –
Туди потрапить кожен з нас.
Слухняні ми були закону,
Яким призвали нас усіх.
А хилять зараз до поклону
Це виклика в суспільстві сміх.
Не треба нам помпезної шани
І не молітеся на нас.
Хто зараз стане у пригоді
Коли настане скрутний час?
Ми лізли в пекло, хто під кулі,
В нас наяву увесь цей жах.
Ми просинаємось від болю
А друзів бачим лиш у снах.
Чому відстоювали право?
Не гнав поживи нас дурман –
Несправедливість нас дістала.
Всі ліквідатори , афганці
Ми всі були законів бранці.
Ми не ховались, не юлили
Державі чесно відслужили.
Не живемо ми повноцінно
І не лікує час наш біль.
Та на душі стає тривожно…
А що чекає нас усіх?
Померло нас уже багато,
Є ще живі і по цей час.
Не треба нас в могилу пхати –
Туди потрапить кожен з нас.
Слухняні ми були закону,
Яким призвали нас усіх.
А хилять зараз до поклону
Це виклика в суспільстві сміх.
Не треба нам помпезної шани
І не молітеся на нас.
Хто зараз стане у пригоді
Коли настане скрутний час?
Ми лізли в пекло, хто під кулі,
В нас наяву увесь цей жах.
Ми просинаємось від болю
А друзів бачим лиш у снах.
Автор: Олексій Дяченко
ліквідатор 1986-1987 р.р.
http://www.chernobyl.kh.ua
http://www.chernobyl.kh.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар