-->
☢ ☢   Любите Родину - Мать вашу!        Якщо ви не боретеся за свої права, у вас їх заберуть!        Заявка на кредит онлайн        Бесплатные кредитные карты        Реклама в анонімних оголошеннях    ☢ ☢

Бюрократичні муки чи квартирні мутки?

Катастрофа на Чорнобильській АЕС, яка сталася 29 років тому, - лихо, що об’єднало всю Україну. Тоді ми, наче одна сім’я, боролися за життя та співпереживали одне за одного. Минуло стільки літ, а люди й досі з жахом згадують цю трагедію. Більше того, відлуння чорнобильського лиха й досі вкладає на лікарняні ліжка та забирає тисячі життів щороку.

Більше чверті століття минуло з часу тієї страшної трагедії, а держава й досі не виконала своїх обіцянок перед тими, кого кинула в пекло Чорнобиля. Ні, вона допомагає чорнобильцям пільгами, які з кожним роком усе більше урізають, деяких забезпечує житлом, на яке вони чекають десятиріччями, а потім ще довго не можуть отримати. 

Нещодавно в приміщенні райдерж-адміністрації проводив прийом громадян голова Волинської обласної держадміністрації Володимир Гунчик. Люди прийшли до представника влади з різними питаннями та проханнями. Голова МДО «Спілка Чорнобиль» Світлана Богайчук також звернулася до пана Гунчика зі своєю проблемою. Справа у тому, що ще два роки тому жінка мала отримати житло, але з невідомих причин квартира дісталася іншому чорнобильцю. Світлана Анатоліївна одразу подалася до суду з адміністративним позовом до департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА, аби визнати протиправними дії представників влади. Суд ухвалив рішення на користь пані Богайчук та зобов’язав обласний департамент придбати їй житло. Світлані Анатоліївні в департаменті порадили повертатись у Володимир і спільно зі спеціалістами відділу ЖКГ і будівництва міськвиконкому підшукувати квартиру на вторинному ринку. Мовляв, ви шукайте, знайдете підходящу, ми кошти перерахуємо. Проте коштів на придбання квартири у департаменті так і не знайшли, рішення суду не виконане ще й досі. 

Озвучена проблема не здивувала голову обласної державної адміністрації, він додав, що все це було два роки тому, при попередній владі, тому всі питання до неї. Окрім того, наголосив очільник області, гроші на придбання квартир чорнобильцям не виділяють упродовж двох останніх років, тому говорити немає про що. 

Чи могла передбачити 23-річна Світлана Богайчук, яка в 1987 році працювала в чорнобильській їдальні та іноді доправляла харчі до самої ЧАЕС, що мине кілька десятків років, а вона й далі пожинатиме плоди цієї страшної катастрофи? Чи могла вона надіятися, що звернеться до керівництва області з проблемою, яку не під силу вирішити самостійно, і отримає відкоша? Напевно, ні. 

У 2002 році в Світлани Анатоліївни різко погіршився стан здоров’я, вона отримала інвалідність і статус ліквідатора І категорії. Тоді ж вона стала на чергу, аби отримати житло. Формуванням цієї черги займався департамент соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації. 

- Серед волинських чорнобильців паралельно існувало дві черги на отримання житла. В одній були ліквідатори І категорії, в іншій - ліквідатори ІІ категорії, - розповідає Світлана Анатоліївна. - Позачергово мали право отримати житло ліквідатори І категорії, а ліквідатори ІІ – в міру надходження коштів. Поза будь-якою чергою мали право отримати житло сім’ї чорнобильців, які мають дітей-інвалідів. Саме тому за кілька останніх років черга рухалася надто повільно, бо майже кожна друга сім’я чорнобильців має дітей-інвалідів. 

В ході нашої розмови з’ясувалося, що така ж черга існує й при органах місцевого самоврядування. 

- Черга, створена при нашому міськвиконкомі, існує скоріше за все для того, аби якось облікувати чорнобильців, які потребують покращення житлових умов, - пояснює Світлана Анатоліївна. – Проте тут, на місцях, проблеми з житлом для чорнобильців не вирішуються, адже всі субвенції надходять до Луцька, в обласний департамент.

З часу, коли пані Світлана стала на чергу, минуло вже 13 років. Вона вже й не перелічить, до скількох державних мужів вона зверталася. Змінювалися президенти, голови облдержадміністрацій, нові люди по-новому тлумачили схеми черговості та розподілу житла, по-різному пояснювали порядок надходження коштів на придбання житла чорнобильцям. Змінювалася й сама черга.

- Якщо в 2007 році я була під одним номером, то через рік-два – вже хтозна, у якому десятку, - пригадує Світлана Анатоліївна. - За часів Ющенка було навіть таке, що його представник пан Жураківський на одному зі своїх прийомів повідомив, що вже найближчим часом Президент особисто вручатиме мені ордер на квартиру. Квартири тоді розподілили, ордери вручили, але мене серед тих щасливчиків не було. Надія на таку довгождану квартиру з кожним роком згасала. 

Остання роздача квартир чорнобильцям була на початку березня 2013 року. Тоді ордери отримало 28 родин, із них 19 – на квартири в Горохові, 2 - у Луцьку, 7 - у Володимирі-Волинському. 

- Мені тоді повідомили з області, що в нашому місті буде вручення ордерів чорнобильцям, і я, як голова міської спілки, маю там бути присутня, - пригадує пані Світлана. – Ця новина мене просто ошелешила. Квартири отримали люди, які не проживають у нашому місті. Мало того, ці квартири ще й досі не заселені, є навіть інформація, що в деяких ніхто ще й досі не прописаний. Одна людина, яка отримала там квартиру, мала статус ліквідатора три-чотири роки. Окрім того, добре знаю, що в черзі на квартиру ці люди теж були далеко за мною. Де справедливість, скажіть, будь ласка? 

Складається враження, що ніхто не слідкує, що відбувається у цих чергах на чорнобильські квартири, - продовжує пані Богайчук. - У 2007 році я була під номером 13, у 2012 - 291, а у 2013 році мені повідомили, що в черзі при департаменті я числюся під номером 239. А нещодавно на прийомі в голови ОДА дізналася, що в тій самій черзі я числюся вже під номером 99. Два роки квартири не дають, а черга рухається? Це як? Куди діваються люди з черги? Самовільно з неї виписуються? Не повірю. Вмирають? Так, є, але ж не стільки. Жодного разу, коли я була в департаменті і цікавилася рухом цієї черги, мені нічого не пояснювали і не показували, тільки казали: «Ви знаходитеся під номером таким-то». Щоправда, одного разу в департаменті мені повідомили, що існує ще якась підчерга. Там я числюся під номером 8. На яку чергу орієнтуватися? Кому вірити? 

Міський голова Петро Саганюк теж добре обізнаний у цій справі. 

- Проблема в тому, що кошти на придбання житла надходять у департамент. А там вони самі все вирішують. Якби ці кошти розподілили по районах, то інша справа, можна було би давно це питання вирішити, - коментує Петро Данилович. – Все, що від нас залежить, ми виконуємо: і пам’ятник ліквідаторам допомогли встановити, і допомогу чорнобильцям надаємо. А квартири – це компетенція обласного департаменту.

За інформацією, наданою департаментом соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації, станом на 1 січня цього року на Волині мешкає майже 145 тисяч громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З них 540 - учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії (ті, які мають інвалідність), 1186 – другої та 533 - третьої категорій.

У департаменті соціального захисту населення Волинської ОДА начальник відділу з чорнобильських питань Людмила Нікітюк повідомила нам, що чорнобильці, які потребують покращення житлових умов, внесені до загальнообласного реєстру (так звана квартирна черга для чорнобильців). Перевірити себе у цьому реєстрі може будь-хто, хто туди внесений, але стороннім доступ обмежений, крім посадових осіб. Ми поцікавилися, чому так сталося, що Світлана Богайчук, яка в 2013 році в цьому реєстрі перебувала під номером 239, цьогоріч стала 99. Хоча квартир за ці два роки чорнобильцям не давали. 

- У 2013 році вийшла постанова про створення загальнодержавного реєстру. Волиняни, які внесені до обласного реєстру, повинні були поновити всі необхідні документи для внесення їх до загальнодержавного реєстру, - пояснює Людмила Андріївна. – Тож за два роки реєстр змінився, бо дехто так і не встиг подати всі необхідні документи. Але це не означає, що цих людей не буде поновлено, на кінець року реєстр знову виглядатиме по-іншому.
 
- Я розумію, що нині в країні не найкращі часи – війна, загиблі, поранені, полонені, переселенці, - обурюється пані Світлана. – Якби це трапилося сьогодні, я б ніколи не наважилася судитися з державою, яка, можна сказати, поранена з усіх боків. Але ж ця проблема не народилася цьогоріч! Вона ж тягнеться десятиріччями! Так нахабно обвести людину навколо пальця, а потім ще придумувати цьому якесь пояснення… 

Як бачимо, рішення суду не виконується, порядок у черзі на чорнобильські квартири важко відслідкувати, ніхто особливо й не намагається допомогти людині, яка майже тридцять років тому рятувала людство від найжахливішої екологічної катастрофи.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

I am free