Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з числа воїнів Івано-Франківського протипожежного батальйону (в/ч 6033), сформованого на принципах воєнного часу, своє законне право на пільгову пенсію по віку у 50 років приречені за переконаннями начальника Головного управляння ПФУ в Івано-Франківській області Анатолія Назарова приречені відстоювати в судах першої, другої та третьої інстанцій.
У підлеглих йому установах умудряються навіть не брати від нас заяв на призначення пенсій.
Мотивація при цьому дивакувата. Апелюють відсутністю 35 – річного стажу у 50 то років ?!.
Вимагають довідок на довідки та залюбки вдаються до аудиту правильності надання статусу ліквідатора другої категорії. Продукують десятки надуманих запитів, оскільки, припускаю, не переобтяжені роботою. Суди ж Богородчанський, Верховинський, Галицький, міський Івано-Франківський, Калуський, Коломийський, Тлумацький, Львівський апеляційний та інші своїми вердиктами таку практику визнають протиправною.
Подібний висновок зробив також Вищий адмінсуд України по справі нашого побратима Бартківа В.С. із Долини ( Ухвала від 02 липня 2015 року,справа К/800/1740/15): «Документами, які підтверджують статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом №796-Х11, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС … Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження відповідно до ст.. 15 Закону №796-Х11, є підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Та вердикти судів від імені України, які над полюбляє Назаров, виявляються йому не указ. На жаль, висновків ніхто навіть не збирається робити. Практика приниження та науськування на чорнобильців режимом Януковича виявляється і нинішній владі до вподоби.
Та роздуми ці викликані не звиклими для нас судовими процесами. Минулого понеділка, 21 вересня, обласна комісія з визначення чорнобильського статусу в енний раз за наполяганням нашого об’єднання розглядала заяви на поновлення статусу через 18 років уже останніх, чотирьох наших побратимів, зі 158-ми,що пережили свавілля влади. Для решти 94-ьох з великими потугами справедливості здобуто за рішеннями судів, Спірної комісії Мінсоцполітики, наполяганням прокурорів та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Самосуд у 1997-1998 роках чинили такі ж назаровці. Тупо,протиправно, без повноважень … без крихти людяності!
Нав’язливу дискусію «категорично проти» на засіданні затіяв той же Назаров. Аргумент він виголосив «вбивчий»: «Сьогодні ми їм статус, а завтра вони прийдуть до мене за пенсією!» Під час голосування кілька його послідовників просто утрималися. В результаті п’ять справедливих голосів, відданих на користь жертовників Чорнобиля, не зупинили нікчемний дискримінаційний тиск. А ми сподівалися на порозуміння бодай перед 30-тою річницею термоядерної катастрофи світового масштабу. Поза увагою залишилися доводи про тих, хто жертовно 48 днів і ночей ніс чорнобильську вахту під вбивчим радіаційним опромінюванням заради здоров’я того ж Назарова,його родини… усіх мешканців України та прилеглих країн. Радує те, що цього разу нас підтримали працівники Департаменту соціальної політики.
Як на мене, «назаровщину» сміттярковою люстрацією навряд чи можна зупинити. Та й громадського осуду їй забракне. Естафету приниження чорнобильців, хвацько запроваджену режимом Януковича, залюбки перебрала і несе нинішня, постмайданівська «гідна» влада.
Ярослав Олійник, голова ГО «Прикарпатбат Чорнобиль».
Немає коментарів:
Дописати коментар