30-та річниця

30 років уже проминуло,
Від початку страшної біди,
Вся країна те лихо відчула,
Скрізь залишив Чорнобиль сліди.

Хтось згадає бува не нароком,
Про життя, як були молоді,
Про здоров’я міцне, про ті роки,
Життєрадісні, світлі тоді.

Як настала весна та квітуча,
А із нею гіркий той момент.
Коли в небі з’явилися тучі,
Де проводився експеримент.


Сильний вибух залишив руїни.
Більше тисячі тонн, рухнув дах.
Світова катастрофа в країні,
Найстрашніша біда – просто жах.

Поки хтось ще відходив від шоку,
Бо реактор без даху і стін.
Радіація дуже висока,
Понеслась на Стокгольм, на Берлін.

Розповзлась по землі українській,
Заражаючи села, міста.
Утікали з тих місць українці,
Уціліти була їх мета.

Бо усюди рентген проникає,
Убиває, калічить людей.
Перешкоди для нього немає,
Час швидких, час рішучих ідей.

Вся країна тоді піднялася,
Всі резерви, всі сили зібрав,
Перемога нелегко далася,
Край Чорнобильський зоною став.

Захистивши країну собою,
Свою землю, дітей, матерів.
Ліквідатор живим вийшов з бою,
Але вже він не жив – лише тлів.

Що було на той час в його силах,
Все зробив він. Лилася ,,Бурба’’.
А тепер вся країна в могилах,
Діти сироти, вдови, журба.

Пройшло часу багато чи мало?
Хоч зустріли 30-ту весну.
Ліквідатору краще не стало,
Мучать рани – вночі не до сну.

Ліки, ліки, пігулок торбина,
Та хвороби – немов сто заноз,
Хай не знає більш жодна людина,
Отого опромінення доз.

Діти виросли. Вже підростає,
Покоління внучаток нове.
Хай ніякого горя не взнає,
Хай здоровим, щасливим живе.

Щоб могли ми за них порадіти,
Щоб природа буяла, цвіла,
Щоб раділи життю їхні діти,
І робилися добрі діла.

Бережіть Україну. Хай всюди,
Діточок звучить радісний сміх,
Незабудуть минуле хай люди,
Пам’ятають героїв своїх.
_______________
* * *
11.04.2016р.
В. Камірний