-->

28.03.17

Тридцять років забуття: Як чорнобильці опинились на межі виживання

Годі займатись окозамилюванням. Давайте нарешті визнаємо реальні проблеми і спробуємо хоч раз дійти якогось консенсусу. Адже якщо сьогодні держава не піде на зустріч чорнобильцям, не почує їхній голос про допомогу, то уже завтра тисячі цих людей будуть під стінами ВР.

Про Чорнобильську катастрофу зазвичай згадують на чергових роковинах. Однак ліквідатори цієї страшної за своїми масштабами та наслідками трагедії змагаються за право на гідне життя кожного дня ось уже впродовж останніх 30 років. На жаль, вони у цій боротьбі дуже часто є самотніми, адже держава окрім вітальних листівок не гарантує їм належної підтримки та соціального захисту.

На сьогоднішній день 1,9 млн осіб опинились на межі виживання. Всі вони - постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи. Серед них - 108 тисяч інвалідів та понад 418 тисяч потерпілих дітей.

За даними організації Союз "Чорнобиль", із 600 тис. ліквідаторів 10% померли і 165 тис. стали інвалідами. При цьому, число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно.

З року в рік стан людей погіршується. В окремих поліських районах, як стверджують фахівці, взагалі не залишилося здорових дітей. Серед жінок, які у 1986–1987 рр. брали участь у роботах, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, рівень захворюваності на рак молочної залози в 1,6 рази вищий, ніж середній по країні.

Проте мало лише говорити про проблему. Потрібно пропонувати шляхи її вирішення.

Першочергово необхідно змінити ситуацію із законодавчим вдосконаленням системи пенсійного забезпечення чорнобильців, урегулювати питання щодо відновлення фінансування програми із забезпечення їх житлом, підвищення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування та розмірів щорічної допомоги на оздоровлення.

Також важливим є забезпечення безкоштовними ліками та харчуванням потерпілих дітей, які проживають на радіоактивно забруднених територіях.

На реалізацію в повному обсязі положень Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно понад 80 млрд гривень.

Натомість, у бюджеті 2017-го року Міністерству соціальної політики передбачені видатки на соціальний захист постраждалих громадян у загальному обсязі 1,9 млрд грн.

Варто зауважити, що закон, який мав би гарантувати соціальний захист чорнобильців, змінювали 53 рази! І все лише в сторону погіршення. У людей позабирали всі надбавки. Сьогодні все, що їм залишається, - це битись із системою в судах, намагаючись відновити хоч якусь справедливість. Ця боротьба, як засвідчує практика, триває роками. На жаль, в багатьох випадках вона не увінчується успіхом.

Зрівнялівка в дії

Питання належного пенсійного забезпечення чорнобильців – болюче для усіх. Адже люди пожертвували своїм життям заради спасіння інших. Взамін же держава не спромоглась навіть забезпечити їм гідну старість. За тридцять років розмір пенсій для чорнобильців постійно змінювали.

Наприклад, з 1993-го по 2007-й р. перша група отримувала десять мінімальних пенсій за віком. Друга група – вісім. Третя – шість. Поступово розмір пенсії зменшували.

З 2014 року і до нині пенсія нараховується по постанові Кабміну №1210 за формулою, де за основу береться середня зарплата за 2006 рік. Ніхто не врахував нинішню економічну ситуацію.

Бюрократи-математики

Не менш цікава ситуація із нарахуванням надбавки на харчування. Це ще один важливий вектор роботи – змінити її фіксований розмір.

Свого часу допомога на харчування перевищувала навіть саму пенсію. Якщо остання, наприклад, була 1400 грн, то надбавка на харчування сягала і 2000 грн.

Однак, з 2006-го року чорнобильцям всі ці надбавки "урізали". Вирішили надавати щомісячну допомогу на харчування - 400 грн для першої категорії постраждалих і 200 грн - для другої категорії.

Фактично, чиновники пропонують людям виживати. Адже, що таке 400 грн з нинішніми цінами на продукти? Як за ці кошти можна себе прогодувати? Мабуть, в уряді є відповідь на це запитання. Були б раді її почути.

Тому впродовж кількох місяців ведемо активну переписку із Кабміном. Разом з експертами, які намагаються допомогти чорнобильцям, вимагаємо надати формулу, за якою першій та другій категорії чорнобильців нараховують допомогу на харчування. Якщо статистичні дані ще реально зібрати, то без формули – ніяк.

В Кабміні ж відповіли, що вони на свій лад визначили розмір допомоги і на цьому дискусія завершена. Якими законами логіки чи математики вони керуються – невідомо.

Формула, за якою нараховують розмір надбавки на харчування, – це відкрита інформація. Надайте її, ми самі все порахуємо. Визначимо, хто і кому не додає чи передає грошей. Вочевидь, з’ясовувати суть цієї "державної таємниці" доведеться в суді.

Будьте здоровими

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілим щорічно виплачується допомога на оздоровлення.

Розміри такої допомоги установлені постановою Кабінету міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, інваліди першої та другої групи отримують 120 гривень. Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії -100 гривень, а інваліди третьої групи та діти-інваліди отримують 90 гривень.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС третьої категорії, а також кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, держава пропонує допомогу - 75 гривень.

Ці всі виплати не переглядались попри інфляційні чинники, які на сьогоднішній день перевищили 400%.

Також з 2015-го року значно звужено коло осіб, яким гарантоване право на санаторно-курортне лікування.

На сьогодні така пільга надається тільки найбільш вразливим категоріям – інвалідам, зарахованих до першої категорії, та потерпілим дітям, яким встановлено інвалідність.

А от в другої, найбільшої за кількістю групі чорнобильців, забрали курортно-санаторне лікування. Пояснення – немає в бюджеті грошей.

Зрозуміло, ніхто не вимагає якихось нереальних компенсацій. Але ж ці люди втратили своє здоров’я, змагаючись із найбільшою у світі техногенною катастрофою. Невже держава оцінює їхній вклад в 100 грн? Де ж тут логіка, де мораль? Чи цих слів бракує в лексиконі влади?

Пояснення "немає в бюджеті грошей" діє як подразник на нервову систему мільйонів українців. Осточортіло спостерігати, як гроші з цього "дірявого бюджету" просто виливаються у невідомому напрямку. Хочеться червоними літерами на стінах ВР написати - "менше треба красти, панове".

Де знайти кошти

Рахункова палата оприлюднила звіт за 2016-й рік про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету на санаторно-курортне лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Там йдеться, що упродовж 2015–2016 років Мінсоцполітики, як головному розпоряднику бюджетної програми "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за напрямом "Оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виділялися бюджетні кошти в сумі 112 і 123,5 млн грн. Це повністю задовольняло потребу.

Експерти проаналізували, куди насправді пішли державні гроші. По-кожному пункту маємо нецільове використання.

Аудит встановив, що впродовж 2015 – 2016 років, як і в попередні роки, потерпілі діти-інваліди оздоровлювались не більше 21 дня, хоча фінансова можливість збільшити цей термін була, враховуючи економію бюджетних коштів.

Також у 2015 році та першому півріччі 2016 року Мінсоцполітики, органи соціального захисту населення допускали прорахунків, як в організації обліку постраждалих громадян, так і в організації їхнього оздоровлення та закупівлі путівок.

Постраждалі громадяни, віднесені до першої категорії, та діти-інваліди у 2015-му році були забезпечені санаторно-курортним лікуванням на 80,6% всупереч визначених звітом про виконання паспорта 100%. Тобто, невиконання становило 19%. Це є пряме порушення бюджетного законодавства.

І таких прикладів, на жаль, можна відшукати безліч! Про що це свідчить? Лише про одне - годі займатись окозамилюванням. Давайте нарешті визнаємо реальні проблеми і спробуємо хоч раз дійти якогось консенсусу. Адже якщо сьогодні держава не піде на зустріч чорнобильцям, не почує їхній голос про допомогу, то уже завтра тисячі цих людей будуть під стінами ВР. І тоді влада не лише їх почує, а й відчує, що таке незадоволене громадянське суспільство в дії.

Володимир Пилипенко, представник Венеційської комісії в Україні в 2013-2017 роках

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

Джерело: 112.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар