-->

18.09.18

Рудий ліс, кабани на стадіоні та «ківш смерті»: маловідомі факти про Чорнобиль

З моменту трагедії на Чорнобильській АЕС минуло вже 32 роки. Про наслідки катастрофи і говорити не потрібно – безліч життів втрачено, а Україна отримала «темну пляму», яку «лікуватиме» не один десяток років. Боляче. Та життя рухається далі.

За цей час з Чорнобильської зони потроху спала завіса таємничості та відчуженості. Вже кілька років на певну частину території організовують екскурсії, а робітники та військові стабільно доглядають за «прихованою землею».

Нещодавно білоруський блогер Максим Мирович, який чотири рази побував у зоні відчуження, розповів у своєму Twitter незнайомі широкому загалу факти про життя на території Прип’яті, Чорнобиля та прилеглих місцевостей.

Що таке Чорнобильська зона?

Чорнобильська зона складається з двох периметрів, які ретельно охороняють, – тридцятикілометровий та десятикілометровий. На жаргоні їх називають «Тридцятка і Десятка». Першу вважають досить чистою від радіації. Але назва її умовна. Бо тягнеться на західний бік десь до 90 кілометрів.

У західній частині Зони спочиває собі мертве селище Поліське. Сталкери сюди добираються рідко – далеко від звичних маршрутів і гуляти тут не можна. А дарма – бо територія приховує дуже гнітючу історію. Після аварії на ЧАЕС Поліське мало стати «зразковим містом поблизу периметру забруднення». Там навіть щось будували і розвивали. Але був один значний секрет – ґрунт у селищі був колосально забруднений радіоактивним цезієм-137. А людей звідси відселили лише на початку дев’яностих…Тобто, вони сім років жили у забрудненій зоні.

Щодо Чорнобиля і Прип’яті. Їх часто плутають. Чорнобиль – невеличке містечко за 12 кілометрів від ЧАЕС, а Прип’ять – місто, де колись жило близько 50 тисяч людей. Таке собі «атомомісто» біля станції. До речі, середній вік місцевих тут становив 26 років. Практично сама молодь.

Варто додати, що вся Чорнобильська зона начисто розчищена мародерами. Все розбито, розламано. Казки про те, що десь в Прип’яті є квартири, де все залишилось «як в 1986 році» – всього лиш казки.

Фото: Максим Мирович 

У Чорнобилі можна відпочити – є хостели з WiFi

Цивільного населення в Чорнобилі зараз немає. Але там працює багато працівників – живуть вони у місцевих гуртожитках, які розміщені в колишніх житлових будинках. Тут є вода, світло та опалення. Меблі місцеві – часто привезені із Прип’яті.

Ззовні Чорнобиль виглядає як звичайне провінційне українське місто. Тільки тут дуже чисто і завжди щось підмітають (підвищені вимоги радіаційної безпеки). Є місце і для культури – на одному з будинків видніється мурал.

Фото: Максим Мирович

У місті можна поселитися в костел, де є навіть WiFi. Та втім, треба мати дозвіл на перебування в Зоні відчуження. Перекусити теж можна – тут працюють кілька звичайних продуктових магазинчиків. А в самій ЧАЕС функціонує їдальня.

Біля пожежної частини в Чорнобилі є пам’ятник ліквідаторам катастрофи з надписом «Тим, хто врятував світ».


Саме звідси їхали перші пожежні машини, які почали гасити Четвертий блок. Пам’ятник дуже показовий. Робітники, пожежні, солдати і дозиметристи ніби «завертають» зруйнований Четвертий блок гігантським покривалом. А людина на задньому плані сидить, бо не може встати через гостру променеву хворобу, яка тільки починається…

Прип’ять, яка стає лісом

З Прип’яттю все дещо по-іншому. Навіть зараз вона не є мертвим містом. До 1998 року тут для працівників Зони працював басейн «Лазурний». А зараз функціонує спецпральня, де вичищають забруднений одяг. Хоч раніше влада сподівалася, що тут знову житимуть люди. Але все закінчилось «поїздками пам’яті» у дев’яностих. На той час багато об’єктів ще були під сигналізацією.

Відмивання Прип’яті у 1986 році

Для повернення людей були певні передумови. Восени 1986 року тут ходили дезінфектори. Вони викидали із квартир повні холодильники, щоб не було епідемії, а пізніше – меблі. Їх відвозили на могильники. Вже в другій половині вісімдесятих Прип’ять хотіли відмити та дезактивувати, щоб люди знову сюди повернулися. Проте повністю втілити задум не вдалося. Місто досі забруднене, але безпечне для короткострокових екскурсій.

Магазин «Райдуга». Фото: Максим Мирович 

Найбільш цінні речі (піаніно, побутова техніка) вивозили в магазин «Райдуга» у центрі міста – він практично усі дев’яності перебував під сигналізацією. Зараз приміщення розбите, а речі вже нікому не потрібні – їх знищив час. Цікаво, що місцеві говорили, що останнім фільмом в кінотеатрі «Прометей» було білоруське кіно «Політ в країну чудовиськ», у якому люди одягали протигази та втікали від невідомої зброї масового ураження.

Фото: Максим Мирович

В Прип’яті вже достатньо давно сформувалась своя екосистема – є яруси лісу, харчові ланцюжки та інші атрибути дикої природи. Кабани гуляють стадіоном, а птахи роблять гнізда в кінотеатрі «Прометей». Прип’ять – зовсім не мертве місто. Воно стало частиною повного життя лісу.

Взагалі, в Чорнобильській зоні дуже багато тварин – там прекрасно живуть завезені коні Пржевальського, кабани, лисиці, вовки, зайці. Через коротке життя тварини не відчувають впливу радіації. А у ставку-охолоджувачі на ЧАЕС водяться гігантські соми – кілька метрів довжини. Їх ніхто не ловить, а періодично вони самі підпливають і просять їжу.

Фото: Максим Мирович 

Попри те, що Прип’ять зараз відносно чиста, у місті все-таки є кілька сильно забруднених місць. Перше – місцина у парку атракціонів, де лишилися знамениті машини «автодрому», – поруч з ними сідали вертольоти, які літали гасити пожежу. Друге – сходи біля кафе «Прип’ять». Під час дезактивації міста по сходинках текла вода, де залишилось багато радіоактивного «сміття». Третє – штука, яку звуть «ковшем смерті», за допомогою якої розбирали ядерні обломки.


До речі, рудий ліс, який є в одній з ігор «Сталкер», – не казка, а абсолютно реальний об’єкт. Він перебував біля ЧАЕС і «порудів» від радіації в перші години після аварії. Хвоя швидко «рудіє» і гине від великої кількості радіації.

Самосели і робітники зони відчуження

Вже в перші місяці після відселення з Чорнобильської зони сюди почали вертатися люди – їм було ніде жити або ж вони не звикли до міського життя. Їх називали самоселами.

В останні роки СРСР влада намагалася боротися з ними, але нічого не виходило – люди поверталися знову. Вже в незалежній Україні влада визнала їхнє право жити в Чорнобилі. І до деяких поселень почали навіть приїжджати продуктові автолавки.

Фото: Максим Мирович 

Чорнобильські самосели жили зазвичай натуральним господарством – вирощували картоплю, огірки і помідори; тримали корів і свиней. Хліб, сірники, мило і керосин купляли в автолавках.

Один з найвідоміших самоселів Чорнобиля був дід Сава – він разом з своєю дружиною проживав у «Десятці» і повернувся в рідне село у 1987 році. Його часто бачили у Прип’яті – їздив через мертве місто на велосипеді рибалити. Діда Сави не стало взимку 2014 року.

Робітники Чорнобильської зони досить скромно живуть у цегляні п’ятиповерхівках, які перетворили у гуртожиток. У кожній з кімнат (3-кімнатна квартира) живуть по дві людини. Всі меблі – з доаварійних часів. Щось привезли із Прип’яті. У передпокої завжди має бути вогнегасник та дозиметр – вимірює радіацію.

Фото: Максим Мирович 

Питався, чим зараз займаються робітники в Чорнобилі. А справ там дуже багато – це і робота на новому об’єкті «Укриття», і очистка територій, і робота на новому сховищі палива, і багато чого іншого.

Ліквідатори – дві хвилини на роботу і назад

Після аварії на ЧАЕС японці пропонували повністю очистити Зону від наслідків аварії, але СРСР відмовився. На вичищення машзалу та Третього блоку кинули людей – 3828 людей пройшли через ці страшні роботи.


Робоча вахта ліквідатора на даху Третього блоку тривала всього дві хвилини – їх відраховувала спеціальна людина, після чого била в рейку – це був сигнал, що пора бігти в укриття. За дві хвилини люди встигали отримати жахливу дозу в кілька десятків бер.
Захист у ліквідаторів був своєрідний. Максимум – освинцьований фартух, який для них зібрали зі всіх рентген-кабінетів Союзу. На очі одягали заводські окуляри. Але все-таки це був більше психологічний захист.

Вже після аварії в Чорнобилі тривалий час працювали різні наукові експедиції – вони вивчали вплив радіації на ґрунт, тварин і рослин, яка залишиться тут ще на значну кількість років.

Підготував Петро Синєокий,
ІА ZIK https://zik.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар