-->
☢ ☢   Любите Родину - Мать вашу!        Якщо ви не боретеся за свої права, у вас їх заберуть!        Заявка на кредит онлайн        Наш Телеграм канал        Бесплатные кредитные карты        Реклама в анонімних оголошеннях    ☢ ☢

22.05.2019

З Єдиного реєстру судових рішень

Категорія справи № 320/6814/18: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби).

Надіслано судом: 13.05.2019. Зареєстровано: 14.05.2019. Оприлюднено: 15.05.2019.
Номер судового провадження: П/320/6814/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року                          м. Київ           № 320/6814/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до  Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про  визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

          - визнати протиправним та скасувати    Рішення № 10 від 26.11.2018 Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області "Про відмову у перерахунку пенсії";

          - зобов`язати Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області    провести    з 19.11.2018 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п`ятикратного    розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3  статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок    Чорнобильської катастрофи".

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є інвалідом ІІ групи, захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач вважає, що відповідно до  статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  він має право на перерахунок пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, тому звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії.

Стверджує, що відповідачем безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач приймав під час виконання службових обов`язків, а не під час проходження дійсної строкової військової служби, тому права на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», він не має.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Крім того,  вказаною ухвалою суд витребував від відповідача належним чином засвідчені    копії документів (матеріалів) на підставі яких було прийнято рішення № 10 від 26.11.2011 вих. № 29325/10 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача; письмові пояснення про те, чи визнає відповідач право позивача на перерахунок пенсії з підстав зазначених у позовній заяві, а також запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що перерахунок пенсії відповідно до  статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  передбачений лише особам, за наявності в них таких критеріїв: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації  відповідних наслідків та військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків лише під час проходження дійсної строкової служби.

На думку відповідача, лише наявність зазначених критеріїв у їх сукупності обумовлюють визначення військовослужбовця як такого, що має право на отримання відповідного розміру пенсійного забезпечення, що також підтверджується  правовою позицією Верховного суду, висловленої  в ухвалі від 08.05.2018 справа № 820/1148/18.

Разом з тим, відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 (ст.6), для підтвердження військової служби приймаються військові квитки, довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони.

Крім того, відповідач стверджує, що  з матеріалів, доданих до позовної заяви позивача вбачається, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час служби в ОВС Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області на посаді начальника відділення ДАІ, тобто не проходив дійсну строкову службу під ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивачем не доведено підстав, які б давали йому право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати та звернення до суду з вимогами щодо скасування відмови у перерахунку пенсії.

Крім того,    відповідачем разом з відзивом подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні    з повідомленням сторін, оскільки    вважає, що дана справа потребує детального розгляду з метою формування у судовій практиці єдиної позиції щодо даної категорії справ.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої  статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України  суд розглядає за правилами спрощеного    позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)    справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Тобто, дана норма містить імперативні приписи щодо розгляду даної категорії справ у спрощеному провадженні без повідомлення сторін. Таким чином, ця адміністративна справа    з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин у розумінні  Кодексу адміністративного судочинства України  є справою незначної складності, що має бути розглянута без проведення судового засідання,    будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні відповідач не зазначив, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд справи    з повідомленням (викликом) сторін.  

Беручи до уваги, що предмет спору стосується оскарження фізичною особою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, суд, керуючись положеннями    статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України,    вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 від 13.04.2005, виданого Київською облдержадміністрацією та вкладки до вказаного посвідчення № НОМЕР_1 від 13.04.2005.

Як свідчать матеріали справи, позивач проходив службу в ОВС Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області на посаді начальника відділення ДАІ та був відряджений до зони відчуження, що підтверджується даними маршрутного листа (а.с. 13),  де брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 29.04.1986 по 05.05.1986 у м. Чорнобиль, де внаслідок впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров`я.

Позивачу з 21.10.2002 встановлено довічно ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить довідка МСЕК серії 2-18 АД  № 001188 (а.с. 14).

Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії 2-18 АД  № 001188 Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії позивачу визначено 80% втрати професійної здатності довічно у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням від 18.04.2005 серії НОМЕР_2 (а.с. 11), що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Білоцерківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як пенсіонер, якому пенсія призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 19.11.2018 звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року.

За результатами розгляду заяви, відповідачем прийнято рішення № 10 від 26.11.2018, яким відмовлено у перерахунку пенсії, з посиланням на те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження строкової військової служби, тому права на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», він не має.

На думку позивача, Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, відмовляючи йому у перерахунку пенсії, діяло всупереч нормам чинного законодавства, чим порушило його права та інтереси, що стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 1  статті 59  Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  (далі - Закон №796-XII; в редакції чинній до 01.10.2017) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим  Законом  та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до  статті 51 цього Закону.

Згідно з вимогами частини 2  статті 59 Закону № 796-XII  військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до  статті 54 цього Закону.

Частиною 3  статті 59 Закону №796-XII  визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього  Закону  або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, частиною 3  статті 59 Закону №796-ХІІ  у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»  статтю 59 Закону №796-ХІІ  викладено в наступній редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим  Законом  та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до  статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до  статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього  Закону  або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої  законом  на 1 січня відповідного року».

Закон № 2148-VIII  в частині внесених змін згідно Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності  01.10.2017.

Тобто,  Законом № 2148-VIII  розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої  законом на 1 січня відповідного року, а саме: 1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; 2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що з 01.10.2017 право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі  статті 59 Закону №796-ХІІ  з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої  законом  на 1 січня відповідного року, мають особи наступної категорії:

- особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;

- особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Згідно з вимогами  статті 10 Закону №796-ХІІ  передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС діяв  Закон  СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII «Про загальний військовий обов`язок».

Відповідно до статей  5,  6  цього  Закону  (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-X) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов`язаними.

За правилами  статей 7 - 9 цього Закону  військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.

Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов`язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов`язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює  Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", який набрав чинності з 12.05.1992.

Відповідно до ч. 9  ст. 1 цього Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»  щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Усі військовослужбовці мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, виконують обов`язки громадян України, передбачені  Конституцією України.

Права й обов`язки військовослужбовців, які випливають з умов військової служби, визначені Законами України, військовими статутами, інструкціями, положеннями, а також  наказами командирів і начальників.

Військовослужбовці перебувають на державному утриманні (грошовому і натуральному продовольчому забезпеченні).

За правилами ч. 1  ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991              № 1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, та військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов`язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов`язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Зазначене вище кореспондується зі  ст. 10 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов`язані, призвані на військові збори.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 01 березня 2016 року № 21-1887а15.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивач приймав участь у  ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, будучи військовослужбовцем, до нього застосовуються положення частини третьої  статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  у редакції  Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Згідно з нормами ч. 3 ст.59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього  Закону  або за бажанням осіб, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленоїзаконом  на 1 січня відповідного року.

Відповідно до   постанови від 15.11.2017 р.  № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою доповнено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  пунктом 9-1 такого змісту: « 91. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої  законом  на 1 січня відповідного року.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої  законом  на 1 січня відповідного року."

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. № 2246-VIII  встановлено, що  мінімальна зарплата  на 01.01.2018 складає 3723,00 грн.

Відповідно до частини 3  статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  основний розмір пенсії позивача має скласти 5х3723,00 = 18615,00 грн.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» передбачено призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовослужбовцям, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019(402/19, 1737/19)  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України наголошує, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначає, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Конституційний Суд України наголошує, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.

Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Статтею 6 КАС України  встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції України  гарантується.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV  встановлено, що суди застосовують при розгляді справ  Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод  і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених  законом  і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 19.11.2018, суд зазначає на наступне.

Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої  законом  на 1 січня відповідного року, що кореспондується із статтею 59 Закону.

Отже, обчислення категорії пенсій, яка є предметом даного адміністративного позову, здійснюється за умови волевиявлення особи на її обчислення у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Одночасно з цим, судом встановлено, що з заявою про перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати позивач звернувся 19.11.2018. Відтак, право на перерахунок своєї пенсії у відповідності до    статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"    у позивача з`явилось 19.11.2018.

Відповідно до частини першої  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з приписами  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано суду жодних пояснень та доказів, які б спростували всі доводи позивача.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач протиправно вчинив дії по відмові позивачу у перерахунку пенсії та прийняв рішення № 10 від 26.11.2018.

З огляду на вказане, спірне рішення підлягає скасуванню, а порушені права позивача відновленню, шляхом зобов`язання відповідача провести позивачу з 19 листопада 2018 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої  законом  на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3  ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  з урахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до частини першої  статті 139 КАС України  при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої  статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями  9,  14,  73,  74,  75,  76,  77,  78,  90,  143,  242- 246,  250,  255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

    ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 10 від 26.11.2018 Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051; місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, 2) про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), обчисленої з п`ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Зобов`язати Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ 41249051; місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, 2) з 19.11.2018 провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя                                                                                            Панова Г. В.

Комментариев нет:

Отправить комментарий