Порівняльна таблиця до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прожитковий мінімум»

Зміст положення (норми) чинного законодавства	Редакція з урахуванням запропонованих змін
Стаття 1. Основні положення Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі – набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі – набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку. Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, збільшується на суму обов'язкових платежів.	Стаття 1. Основні положення Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини та збереження її здоров’я набору продуктів харчування, а також вартість непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Порядок визначення прожиткового мінімуму встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 2. Застосування прожиткового мінімуму Прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до цього Закону.	Стаття 2. Застосування прожиткового мінімуму Прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком та інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до цього Закону.
Стаття 3. Принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг 1. Набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п'ять років. 2. Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я. Основними принципами формування набору продуктів харчування є: забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку організму; забезпечення дитини віком від 6 до 18 років додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку; задоволення організму працюючої особи у відтворенні працездатності, збереження працездатності для безробітного, відновлення у необхідних випадках працездатності для особи, яка її втратила; підтримання повноцінного функціонування організму людини похилого віку. 3. Набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту. Основними принципами формування набору непродовольчих товарів є: забезпечення збереження здоров'я та підтримання життєдіяльності організму людини; урахування особливостей потреб осіб, які відносяться до різних соціальних і демографічних груп населення; урахування культурно-побутових потреб особистості. 4. До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші. Набір послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг. Основними принципами формування набору послуг є: задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв'язку з навколишнім середовищем; задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров'я; визначення житлово-комунальних послуг (по водопостачанню, теплопостачанню, газопостачанню, електропостачанню, водовідведенню, утриманню та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбиранню, утриманню ліфтів) виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг; урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення.	Стаття 3. Принципи визначення прожиткового мінімуму Набір продуктів харчування визначається в натуральних показниках в середньому на одну особу та переглядається у разі зміни нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування. Набір продуктів харчування в середньому на одну особу формується з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування, виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої, організації охорони здоров'я. Набір продуктів харчування в середньому на одну особу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, та затверджується Кабінетом Міністрів України. Основними принципами формування набору продуктів харчування є підтримання повноцінного функціонування організму людини. Вартість непродовольчих товарів та послуг визначається у відсотковому співвідношенні з вартістю набору продуктів харчування (у структурі прожиткового мінімуму вартість набору продуктів харчування становить 50 відсотків).
Стаття 4. Порядок встановлення та затвердження прожиткового мінімуму Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.	Стаття 4. Порядок встановлення та затвердження прожиткового мінімуму Розмір прожиткового мінімуму визначається Кабінетом Міністрів України та щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Розмір прожиткового мінімуму не може становити менше 40 відсотків середньої заробітної плати в державі за грудень року, що передує року формування Державного бюджету України на наступний рік, з урахуванням прогнозного рівня інфляції поточного року. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Стаття 5. Моніторинг прожиткового мінімуму Для спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, розраховує щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. Розрахунки щомісячного фактичного розміру прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, оприлюднюються до 20 числа наступного місяця центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, на його офіційному веб-сайті у мережі Інтернет, а також публікуються в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Дані про фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, разом із відповідними розрахунками щомісяця надаються Президентові України, Верховній Раді України, сторонам соціального діалогу на національному рівні - всеукраїнським об'єднанням професійних спілок, всеукраїнським об'єднанням організацій роботодавців та Кабінету Міністрів України.	Стаття 5. Моніторинг прожиткового мінімуму Для спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, розраховує щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму в середньому на одну особу. Інформація щодо щомісячного фактичного розміру прожиткового мінімуму на одну особу оприлюднюється до 20 числа наступного місяця центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, на його офіційному веб-сайті у мережі Інтернет. У разі, коли фактичний розмір прожиткового мінімуму протягом трьох місяців більш ніж на 10 відсотків перевищить розмір затвердженого прожиткового мінімуму, Кабінет Міністрів України на основі моніторингу виконання Державного бюджету України розглядає питання щодо можливості підвищення розміру прожиткового мінімуму.
Стаття 7. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін з дня опублікування цього Закону: внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; привести свої рішення у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону; затвердити набори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг на основі розробленої за участю соціальних партнерів методики.	Стаття 7. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Застосування прожиткового мінімуму, розрахованого у порядку, передбаченому цим законом, для формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів здійснюється починаючи із формування відповідних бюджетів на 2022 рік. 2. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін з дня опублікування цього Закону: внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; привести свої рішення у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону; затвердити набори продуктів харчування.

Народні депутати України: Г.М. Третьякова (посв. № 53)

В.О. Струневич (посв. № 39)

О.О. Арсенюк (посв. № 396)

С.Д. Гривко (посв. № 110)

А.Д. Остапенко (посв. № 425)

http://w1.c1.rada.gov.ua