Кабінет міністрів збирається переглянути розмір прожиткового мінімуму у бік підвищення. Коли та до яких розмірів, там ще остаточно не вирішили. Але вже вказали, що якщо підняти його до нових висот, автоматично вгору підуть численні показники.
Отже, Мінсоцполітики підготувало законопроект, який усуває його прив’язку до десятків виплат, окладів та зарплат.
Nash.Live розбирався, які плани в уряду на базовий соціальний показник, яким має бути прожитмінімум та чому свіжа пропозиція Кабміну тільки посилить соціальні проблеми?
Щороку в законі про держбюджет Кабмін встановлює розмір прожитмінімуму для чотирьох соціальних груп: працездатні та непрацездатні громадяни, діти до 6 років, діти від 6 до 18 років. Крім розміру, є графік підвищення. Були періоди, коли це відбувалося чотири рази, наприклад, в 2011 р. Але практика останніх років – двічі на рік.
Зараз середній показник становить 1 936 грн. З 1 грудня зросте до 2 027 грн.
Прожитмінімум – це загальна вартість складових споживчого кошика. До нього повинні входити продукти, товари та послуги, які дозволяють організму нормально функціонувати, а особистості – задовольняти базові соціальні та культурні потреби.
За нормами профільного закону, саме прожитмінімум, а не мінімальна або середня зарплата, використовується для оцінки рівня життя в Україні. Він – наріжний камінь соціальної політики. А за Конституцією Україна – соціальна держава.
Склад споживчого кошика визначає науково-експертна комісія. До неї входять 12 осіб: чотири представники органів центральної виконавчої влади (керівники структурних підрозділів МОЗ, Мінфіну, Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку), чотири – об’єднань роботодавців та чотири – всеукраїнських профспілок.
Згідно із законом, склад споживчого кошика повинні переглядати не рідше, ніж кожні п’ять років. З 2000 по 2016 рр. вимогу закону ігнорували та склад не переглядали. Нинішній затвердили в 2016 році постановою Кабміну №780.
Чому прожитмінімум поза законом?
Збираючись підвищити прожитмінімум, Кабмін визнає, що вартість складових потребкорзіни не відповідає реаліям. Але й сам склад начебто родом з середини XX століття. 296 його пунктів, затверджених у 2016 році, навіть не включають витрати на мобільний зв’язок, інтернет, особистий транспорт. Не кажучи вже про те, який термін служби відміряють речам.
Наприклад, зимовий одяг жінка працездатного віку, на думку уряду, повинна змінювати не частіше, ніж раз в сім років. Пральну машинку українець купує кожні 14 років, праскою користується дев’ять років.
Не передбачається, що особистості для задоволення культурних та соціальних потреб не потрібно ходити в театри, музеї, цирки, парки, клуби, бібліотеки, зоопарки частіше шести разів на рік. Ну а поїздки в інше місто зовсім не є базовою потребою людини.
Протягом декількох років кандидат юридичних наук, керівник проекту “Відкритий Суд” Станіслав Батрин оскаржує постанову Кабміну №780 про склад споживчого кошика та, відповідно, про розмір прожитмінімуму. Окружний адміністративний суд, апеляційна інстанція та Верховний суд визнали її протиправною та недійсною. За позовами отримано шість остаточних судових рішень.
“Наслідком останнього судового процесу, який дійшов до Верховного суду, було те, що скасовано споживчий кошик як такий. У юридичному сенсі скасовано постанову, якою він регламентувався, та на основі якої формувався прожитковий мінімум, – пояснює Станіслав Батрин. – Вже спливає другий рік, як уряд мав би розробити новий споживчий кошик, щоб встановити прожитковий мінімум. По факту, зараз йде судовий процес стосовно 2019 року. Оскільки уряд, замість розробки нового споживчого кошика та ухвалення відповідної постанови, цього не зробив та на 2019 рік прийняв закон про держбюджет з абсолютно необґрунтованим розміром прожитмінімуму. Він навіть математично не підкріплений. В нашому розумінні це велика афера. Є судовий процес, який триває в Окружному адміністративному суді, в ході якого ми просимо суд визнати протиправним встановлення прожитмінімуму на 2019 рік без попереднього проведення науково-громадської експертизи, тобто без формування нового споживчого кошика”.
Хто рахує прожитмінімум?
Законом передбачено, що Кабмін встановлює прожитмінімум. Судячи з цифр, у відриві від реальних цін. Але насправді він регулярно отримує актуальну інформацію. Моніторинг вартості продуктів, товарів та послуг в складі споживчого кошика щомісяця здійснює Міністерство соціальної політики.
Порівняємо фактичний розмір за соціальними групами з тим, що передбачено законом про бюджет на 2019 р. Диспропорція очевидна, навіть з урахуванням того, що в Мінсоцполітики ціни беруть із статистичних звітів.
Соціальна група
Фактичний розмір прожитмінімуму (на вересень 2019 р. за даними Мінсоцполітики)
Прожитмінімум (з 1.07.2019 р.)
Діти до 6 років
3 453 грн
1 699 грн
Діти від 6 до 18 років
4 235 грн
2 118 грн
Працездатні
3 809 грн
2 007 грн
Особи, що втратили працездатність
3 112 грн
1 564 грн
Прожитмінімум на одну людину
3 678 грн
1 936 грн
Разом з обов’язковими платежами, фактичний розмір прожитмінімуму станом на вересень 2019 року – 4 218 грн. Але коли піднімуть показник, не ясно. Плани поки не відобразили в проекті бюджету на 2020 р. та й прем’єр-міністр Олексій Гончарук заявляє, що для підвищення потрібно, щоб економіка виросла на 33%.
Експерт інституту GROWFORD Олексій Кущ дає свою оцінку вартості споживчого кошику та розміру прожитмінімуму – близько 5 тис. грн.
“Я брав за точку відліку показник абсолютної бідності, який дає Світовий банк для країн Східної Європи – 5 дол. на день, – пояснює експерт. – Виходить 150 дол., і якщо брати за середньозваженим курсом в найближчій перспективі на рівні 28 грн за дол., отримуємо 4,2 тис. грн. Але це база для простого відтворення організму та мінімальних потреб в одязі. Якщо враховувати ще й мінімальні потреби у відпочинку, лікуванні і т. д., то потрібно більше 5 тис. грн. Проте наші політики вважають, що для визначення рівня бідності потрібно брати курс за паритетом купівельної спроможності – 7-8 грн за дол. Тоді виходить, що 150 дол. – це 1,2 тис. грн. Це чистої води маніпуляція, адже більшість товарів й тарифи прив’язані до номінального курсу. Головна обіцянка уряду: ніхто не буде отримувати менше прожитмінімуму. На цьому ґрунтувалася концепція кінця епохи бідності. Насправді 4,2 тис. грн – декларативний рівень бідності. Кабмін обіцяє вийти на нього через п’ять років, після болісного періоду економічного зростання на 40% “.
Експерт каже, що структура національного доходу дозволяє вже в 2020 році підняти прожитмінімум до 4,2 тис. грн. Тільки потрібно зробити неможливе: наступити на улюблений мозоль фінансово-промисловим групам, контрабандним потокам на митниці, перекрити деякі схеми агресивного податкового планування для структур великого бізнесу.
“Тобто вдарити по м’якому підчерев’ю спонсорів нинішньої влади, – констатує Кущ. – Природно, ніхто цього робити не буде, тому підвищення відклали до кращих часів”.
Станіслав Батрин пояснює, що в реформі все просто, оскільки описано Конституцією та профільним законом. Є право людини на гідне життя та обов’язкова умова забезпечити його через призму прожитмінімуму. А для початку потрібно сформувати обґрунтований експертизою склад споживчого кошика.
“Нам було потрібно замість фіктивних цифр визначити реальні потреби людей в Україні. За нашими розрахунками, це близько 7-8 тис. грн на місяць, – наводить калькуляцію юрист. – Далі уряд мав би запропонувати програму, як забезпечити цей рівень життя. Натомість переді мною законопроект, ініційований Міністерством соціальної політики”.
Попередній підсумок державної стратегії щодо прожитмінімуму такий: склад споживчого кошика міняти поки ніхто не хоче, хоча цього вимагає суд, перераховувати його вартість та фіксувати її реальний розмір збираються, але коли-небудь пізніше. Зате більш відчутні плани на найближче майбутнє – відірвати прожитмінімум від соціальних виплат. Про це йдеться в законопроекті Мінсоцполітики.
Від чого хочуть відв’язати прожитмінімум?
Текст законопроекту до 28 листопада перебуває на громадському обговоренні. Виходячи з нього, від прожитмінімуму відмовляться, визначаючи, серед іншого, розмір:
- максимальної пенсії за віком. Зараз він дорівнює десяти розмірам для непрацездатних;
- мінімальної пенсії за віком. Зараз дорівнює одному розміру для непрацездатних;
- державного забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
- допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами;
- мінімальної пенсії військовослужбовців, надбавки за вислугу років, за інвалідність, в разі втрати годувальника;
- надбавки до пенсії за заслуги перед батьківщиною для ветеранів, а також надбавки донорам;
- державної допомоги тим, хто не має права на пенсію;
- максимального розміру допомоги по безробіттю;
- вихідної допомоги в разі призову на військову службу;
- максимальної виплати резервістам;
- мінімального гарантованого розміру аліментів;
- зарплати прокурорів, судових експертів, членів Рахункової палати;
- посадових окладів податківців та митників, співробітників ДБР, керівництва Центрвиборчкому, членів НАПК (їх збираються позбавити статусу держслужбовців), співробітників НАБУ, суддів, членів НКРЕКП, педагогів;
- мінімального посадового окладу держслужбовців й тарифної ставки;
- одноразової грошової допомоги сім’ям загиблих поліцейських та військовослужбовців;
- доходу, що підлягає індексації;
- середньомісячного доходу сім’ї, яка претендує на допомогу малозабезпеченим;
- соцдопомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
Передбачається, що все це Кабмін буде прописувати щорічно в законі про бюджет. У деяких випадках, в тому числі й при оплаті праці бюджетників, замість мінімуму поки збираються застосовувати базову величину, що дорівнює 2 102 грн.
Поки що нічого не відомо про долю депутатських зарплат, які прив’язані до прожитмінімуму. Їх оклади дорівнюють 10-12 розмірами станом на 1 січня календарного року. Правда це встановлено не законом, а урядовою постановою від 7 грудня 2017 г. Але якщо виросте прожитмінімум до бажаних 4,2 тис. грн, то й доходи народних обранців підуть в гору.
У тексті не вдалося знайти відв’язування прожитмінімуму від розміру єдиного податку для ФОПів першої групи. Він дорівнює 10% від розміру для працездатних осіб. Немає змін й в закон про судовий збір, відповідно до якого ставка для фізосіб – не менш 0,4 прожитмінімуму для працездатних. Неважко зрозуміти, наскільки виростуть ці платежі, якщо підніметься базовий соціальний показник.
Соціальна бомба
“Є показники, які потрібно відв’язувати: штрафи, бюджетні платежі. Щоб різке підвищення не призвело до збільшення фіскального навантаження, – пояснює Олексій Кущ. – Але благими намірами вистелена дорога в соціальне пекло. Фіктивні причини – відв’язування від прожитмінімуму – використовуватимуть для того, щоб відірвати від нього соціальні статті. Влада отримає унікальну можливість закладати в бюджет абстрактний показник та він не буде впливати на витрати держави. Наприклад, не буде корелюватися з мінімальними зарплатами, стипендіями, соціальними виплатами. Можна буде малювати красиве зростання прожитмінімуму на графіку, а кореляція з реальним життям буде відсутня “.
До речі
Мінсоцполітики хоче змінити калькуляцію мінімальної зарплати. Зараз її розмір повинен бути не нижче прожитмінімуму, вираховуватися з урахуванням потреб працівників та їх сімей і середнього рівня зарплати. Але крім цього пропонують враховувати також рівень зайнятості, можливості держбюджету, інші економічні складові (без конкретики), податки, соцвиплати.
Станіслав Батрин погоджується з тим, що посил у законопроекту правильний та до прожитмінімум дійсно прив’язано занадто багато показників:
“Але в ньому є дуже важлива проблема. Він розмиває основу базового соціального стандарту – прожиткового мінімуму. Ті гарантії, за які має відповідати держава – забезпечити рівень життя, не менше реального прожитмінімуму – також відв’язуються. Фактично держава знімає з себе відповідальність за соціальні стандарти”.
Норма про те, що Кабмін буде щорічно переглядати та встановлювати десятки виплат суперечить логіці соціальної держави. Щороку мільйони людей будуть з тремтінням відкривати законопроект про бюджет. А побачивши в ньому розмір тієї чи іншої виплати, будуть тільки здогадуватись, на основі чого він народився в урядових головах.
“Повірте, буде єдина мотивація: недостатність коштів в держбюджеті для виплати певним категоріям. Я не переживаю за людей з приватної сфери, але в нас понад 12 млн пенсіонерів, мільйони бюджетників, – констатує Станіслав Батрин. – Якщо буде можливість, то ми будемо позиватися до суду і блокувати це рішення. Чому ми боролися за прожитковий мінімум? Є законні вимоги щодо його встановлення. Потрібно навести лад і змусити діяти по закону. Натомість у нас не хочуть діяти по закону, а хочуть переробити закон“.
Проте пропозиція про те, що Кабмін буде щорічно погоджувати десятки показників, добре вписується в довгострокову стратегію влади. Юрист нагадує, що недавно з’явився законопроект №2314, поданий Володимиром Зеленським. Він пропонує дописати в ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства норму про те, що зупинка актів Кабміну не може бути способом забезпечення судового позову.
“Тобто те, що вони будуть регулювати постановами, ми не зможемо зупиняти, звертаючись до суду,- резюмує Батрин. – Це не випадок. Це зв’язана стратегічна робота. І про її наслідки ми дізнаємось дуже пізно, коли суспільство вже буде не в змозі відреагувати”.
Джерело: Наш.live
Немає коментарів:
Дописати коментар